Рекордний врожай за всю історію України: чого чекати в сезоні-2024?

В цьому році кожен сіяв те, що був в змозі «потягнути» фінансово. Більшість зробили ставки на сою і соняшник, у західних областях — ще й на цукрові буряки. Сіяли й нішеві культури — гречку, просо, горох, квасолю, експериментували з гірчицею, коріандром, льоном і навіть амарантом. Не у великих масштабах, але результати є і вони хороші. Експериментували і з технологією вирощування. Що би не робили аграрні титани, та Україна вийшла у фінал року з урожаєм зернових, зернобобових і олійних 78,3 млн тонн, і це ще не всю кукурудзу зібрали!

Головні останні новини про жнива 2023 в Україні

Скільки, чого та де зібрано

Станом на середину грудня зернових зібрали 57,57 млн тонн, олійних — 20,74 млн тонн.

Для порівняння, минулого року станом на 17 грудня валовий збір становив 44,9 млн тонн. Тоді ж у НААН висували прогнози, що сезон-2023 завершиться з результатом 53,3 млн тонн, і це з урахуванням прогнозованого скорочення посівних площ відносно довоєнного показника — на 60% під зерновими та на 15% під олійними. 

«Сезон 2023 щодо вирощування сільгоспкультур і врожайності можна назвати успішним, чого не скажеш про економічні результати. Були весняні підтоплення, запізнення з посівом ярих в зоні Полісся, пізніше точкові посухи у зоні Лісостепу, але це не завадило зібрати рекорд по озимих культурах і гарний результат по ярих», — розповів Ярослав Мазуренко, керівник аграрного департаменту ГК ВІЛІЯ.

• Озимий ріпак — 4,1 т/га
• Озима пшениця — 7,4 т/га
• Озимий ячмінь — 8,6 т/га
• Соняшник — 3,3 т/га
• Соя — 3,2 т/га
• Кукурудза — 11,5 т/га

«По основних культурах врожай був майже найкращий за всі роки. За рахунок покращення технології та вдалих погодних умов ми отримали кукурудзи 11,7 т/га, сої 3,65 т/га, соняшнику 3,43 т/га, пшениці 6,86 т/га та 4,4 т/га ріпаку», — каже Геннадій Гадзовський, керівник СТОВ «ВАСЮТИ».

Ставки на соняшник все ж кращі, ніж на зернові

Орієнтація агровиробників на олійні була правильною. Попит на них є, азоту потребують менше, ніж кукурудза, та й логістика вигідніша. Та коли працюєш в умовах постійних змін, прорахувати всі чинники стає неможливо. Як і різке падіння ціни на соняшник до 8 тис. грн/т, спричинене зниженням світової ціни на соняшникову олію та високою пропозицією момент збирання врожаю. Подекуди закупівельні ціни стартували від 6 500 грн/т і досягли 5-річного антирекорду! Соняшники по всій території України на зайнятих ними 5 017 тис. га сумно схилили кошики.

Якщо ще в квітні ціни на соняшник були в діапазоні 14,3-16,1 тис. грн/т СРТ, а серпневі прогнози аналітиків на листопад-грудень виглядали ще кольоровіше — до 17-18 тис. грн/т, вересневі тенденції на світовому ринку все змінили. В результаті ціни просіли на 80-90 $/т, а аграрії резонно вирішили притримати соняшник, очікуючи попиту.

Ситуація вийшла така: знизилася ціна на соєву олію, яка задає ціновий тренд іншим рослинним оліям. Ціна на соняшникову олію просіла теж, що автоматично вплинуло на ціну сировини. У свою чергу, агровиробники призупинили продаж зібраного врожаю. Але контракти заводам-переробникам ніхто не відміняв, тож, незалежно від світової ціни, вони мусили поступово заохочувати аграріїв продавати сировину. Допомогло також налагодження експортерами збуту соняшнику в Болгарію і видача Міністерством економіки та Міністерством агрополітики алгоритму отримання ліцензій на експорт в напрямку країн східної Європи. 

На сьогодні найвища ціна на соняшник у переробників із доставкою на завод — 14 500 грн/т, а витрати на 1 га у середньому становлять 20 тис. грн. Ситуація гірша, ніж очікувалося, але в цілому непогана.

Урожай соняшнику в Україні цьогоріч 11,96 млн тонн при врожайності 2,38 т/га, сої 4,78 млн тонн, ріпаку — 4,5 млн тонн.

Ціни на пшеницю 

Ціни на пшеницю продовжують не радувати. Якщо в квітні за зернову з вмістом протеїну 11,5% в DAP Дунай давали 200-205 $/т, то в жовтні — до 158 $/т. Станом на 15 грудня в українських портах спостерігається деяке підвищення цін на фуражну пшеницю:

• DAP Україна (Дунай) 10.5pro — 163-167 $/т,
• DAP Україна (Одеса) 10.5pro — 155-160 $/т,
• DAP Україна (зх. кордон) 10.5pro — 130-135 €/т,
• DAP Румунія (порт) 10.5pro — 205-210 $/т,
• CIF Іспанія (порт) 10.5pro — 240-243 $/т,
• CIF Туніс (порт) 10.5pro — 228-240 $/т.

Закупівельні ціни на пшеницю 2 класу (за даними GrainTrade): CPT термінал — 6700 грн, EXW елеватори — 5696 грн. При цьому, собівартість вирощування тонни пшениці — близько 6,5 тис. грн, що не дозволяє вийти навіть в 0. Високого попиту і бажання сіяти зернову це не додає. Сіють пшеницю заради сівозміни. 

Рекордний врожай кукурудзи в рамках антирекордних років

Неочікувано високий врожай кукурудзи (як для вирощування в умовах економії та суттєвого скорочення посівних площ) зібрали цього року — 27,39 млн тонн і це ще не останній вердикт. До останнього прогнозу USDA вже дотягнули і ще близько 12% залишається в полях. Це не понад 40 млн тонн як до війни, але з майже вдвічі меншої площі і за менших витрат на виробництво. 

Середня врожайність кукурудзи по Україні склала 7,7 т/га. Найнижчу (2,8-3,5 т/га) отримали на Півдні — в Херсонській, Запорізькій та Одеській областях. Найвищі показники — у Волинській та Хмельницькій областях.

Кукурудза в цьому році зазнала крутого піке. Як і пшениця, вона залишається збитковою культурою, закупівельні ціни на кукурудзу (за даними GrainTrade) ледве дотягують до 6 тис. грн на CPT терміналі та до 5 тис. грн на EXW елеваторах. Така тенденція буде зберігатися з урахуванням неможливості повноцінного експорту.

Чим далі від західного кордону, тим нижче ФАО кукурудзи

Конкурувати кукурудза може, але за умови наявності власної сушарки, або близького розташування до західного кордону. Краще, звісно, і те, і інше. В іншому разі варто йти на зниження ФАО.

У переважній більшості господарств західної частини, які мають власну сушарку, обирають гібриди з ФАО не нижче 250. До прикладу, так роблять в господарствах «Агрокрай» (ФАО 270-330) і ПП «Агрофірма «Лугове» (ФАО 350). Навпаки, на Півночі обирали гібриди з ФАО, що не перевищує 300. В «Олстас-Льон» це гірбриди з ФАО 280-300, в «Саланг Агро» — переважно ФАО 250, у «Білі роси» — 250-280. 

«Чим коротше ФАО — тим раніше ти можеш посіяти», — каже Сергій Бодя, керівник ФГ «СІМ-АГРОЮГ».

Його господарству, яке знаходиться на Одещині, гібриди з ФАО 220-240 забезпечують урожайність 4-4 т/га за посушливих умов та 5,5 т/га за наявності опадів. 

Відводити 25% площі під ранньостиглі гібриди кукурудзи рекомендує Юрій Нагорний, агроном Всеукраїнського наукового інституту селекції. Він аргументував це тим, що в один сезон спрацьовують одні, у другий — «вистрілюють» інші, залежно від опадів у критичний момент для розвитку рослин. Вирощування різних за стиглістю гібридів також сприяє розвантаженню техніки під час збирання. В «МХП-Урожайна країна», щоб розпочати жнива у вересні і розвантажити техніку та елеватор під такі гібриди відводять до 20%, 40% — ФАО 250-300, ФАО 300-330 — 30%, ФАО 350 — 15-20%. 

Більш насущною боротьба за вологовіддачу була в минулому 2022 році, коли ціна за 1000 куб.м газу була 45 тис. грн, каже Андрій Патрило, заступник голови господарства ФГ «Персей-Агро». В серпні цього року можна було купити газ по 14-15 тис. грн за 1000 м. куб. 

Прийоми зниження собівартості вирощування

Собівартість вирощування 1 га підвищилася на 20-30% порівняно до минулого року і агровиробники знаходять різні способи зекономити.

«Класична технологія не повинна бути домінуючою і протягом сезону агродепартамент здійснює перехід до менш енергозатратних технологій, основою для яких має стати strip-till, локальне внесення добрив під запланований урожай і управління вологою як основним лімітуючим фактором урожайності. Урожай-2024 буде частково отриманий на strip-till», — розповів директор з агровиробництва НІБУЛОН.

До переходу на strip-till в компанії готують поля шляхом глибокого розпушування, щоб знищити плужну підошву, яка формувалася роками.

Погоджуються з цим в ФГ «Персей-Агро», де з наступного року планують переходити від класичного обробітку на безполицевий, із застосуванням глибокорозпушувачів та дискаторів. Це частково здешевить виробництво шляхом зменшення витрати палива, збільшення продуктивності і, що головне, — покращить структуру ґрунту, аерацію і вологозбереження.

Минулого року під озимину знизили норми мінеральних добрив (в господарстві також застосовують органіку, адже мають власне тваринництво), але це відгукнулося зменшенням урожайності. Тож під урожай 2024 року запланували повні норми відповідно до аналізів ґрунту та планової урожайності.

В пошуках ефективної схеми азотного живлення в ПП «Агрофірма «Дзвони» почали експериментувати з поєднанням різних форм азоту.

«Найкраще, що мені сподобалося і дає прибавку врожайності на ріпаку — це одночасне внесення трьох форм азоту (нітратної, амонійної і амідної) по мерзлоталому. Може бути і на наступний день. Ми вносимо 100 кг сульфату амонію, слідом 220 кг селітри, і за нею третя операція — 150 кг карбаміду. Таким чином за один день закриваємо питання по азоту. Тобто, за нормою діючої речовини виходить те саме — 170 кг/га, але прибавка від 5 до 10%», — поділився Ярослав Бай, головний агроном підприємства.

Ефективний спосіб зекономити на добривах — вносити їх диференційовано за картами згідно агрохімічного аналізу ґрунту. Такий аналіз коштує недешево (близько 8,5 $/га), але виправдовує себе. 

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

У СТОВ «Васюти» норма внесення КАСу зменшилася в середньому на 15% (вносили 150 л/га). Поля площею від 10 га розділені на три зони продуктивності. Це дає змогу додавати 5% норми на зонах середньої продуктивності та зменшувати на 10-15% на низькопродуктивних. 

«Вирощуємо культури за трьома різними технологіями живлення і нормами висіву. По соняшнику на одному полі була норма 60 л/га КАСу, а після перерахунку за зонами продуктивності, норма знизилася до 51 л/га. Найбільш продуктивні зони отримали повне живлення, а малопродуктивні, де ми історично не отримуємо високих врожаїв, — меншу норму. А в середньому вийшла економія 13-15%», — пояснив Геннадій Гадзовський.

Балансування сівозміни і збут на внутрішній ринок

Площі, які зазвичай засівалися кукурудзою і пшеницею треба було займати іншими культурами. Переважна більшість українських агровиробників переобрала сою «царицею полів», відвівши під неї чи не найбільші частки в сівозміні. На Півночі і в Центрі разом із соєю панував соняшник. На Заході збільшилися площі під цукровим буряком. З озимих культур повсюди домінував ріпак. 

Ціни на сою в останні місяці збільшувалися на 5-10 $/т мало не щотижня. Ще тиждень тому середня ціна тонни сої становила 16 630 грн, а вже 19 грудня вона піднялася до 17 110 грн/т з ПДВ. 

«Зараз бачимо відносно непогану ціну на сою. До речі, на наступний рік ми вирішили зосередитися саме на вирощування сої в сегменті олійних культур, оскільки насичувати сівозміну соняшником нам не цікаво. Тож площі під соняшником трохи зменшимо на користь сої», — підтверджує Роман Франчук, директор з агровиробництва LNZ Group. 

Окремі виробники пішли в нішеві культури. Агрохолдинги ПАЕК і A.G.R. Group ризикнули з коріандром. Сіяли також жовтий горох, квасолю, льон. Менші виробники як ФГ «Свєтлова» і СТОВ «Тупичівське» вирощували гречку і просо, TVK Seeds — гірчицю, яка порадувала урожайністю 1,5 т/га. 

Читайте детальніше про результати:

• Як вирощувати коріандр: технологія і досвід
• Технологія вирощування квасолі білої від Юрія Дробязко
• Вирощування гірчиці в TVK Seed — технологія та результати в сезоні-2023

Але якщо на коріандр, жовтий горох і квасолю білу є попит за кордоном, то найбільший недолік культур внутрішнього попиту — волатильність цін, коли попит низький, а пропозиція швидко змінюється. Так сталося із гречкою, ціни на яку з 35 тис. грн/т впали до 6 тис. В Урожайній країні МХП через це відмовляються сіяти культуру наступного року, хоча планували 1400 га.

Тенденції на 2024 рік: олійні і цукровий буряк залишаються

Аналітики прогнозують у 2024 році збереження тренду до збільшення площ під олійними культурами. Соя, соняшник і ріпак не втратять своїх позицій. Схожу думку висловив Дмитро Соломчук, народний депутат та член Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики.  З його слів, дефіцит на пивоварний ячмінь теж додать інтересу виробникам, а в південних областях збільшуватимуть посіви ярої пшениці, особливо твердих сортів. Очікується також зростання площ під цукровим буряком.

«Найбільш манджинальна культура зараз — цукровий буряк. Цього року ми повернулися до його вирощування, бо біля нас є цукровий завод. Врожайність ми отримали 94 т/га. Від озимої пшениці ми не відмовляємося як і наші сусіди, хоча площі дійсно зменшилися, під фуражним озимим ячменем теж, бо на нього вже два роки поспіль немає ціни. Ми висіваємо пивоварний. Збут є і ціна досить хороша в цьому році була. Надіємося, що так буде і в наступному», — каже Андрій Патрило.

Таку ж думку висловили в ГК ВІЛІЯ, де цукрові буряки зайняли 5% (2,5 тис. га) сівозміни. Отримали врожайність 76 т/га. Минулоріч на культурі зірвали джекпот, тому і під урожай-2023 площу не зменшували. 

Читайте також: Цукрові буряки та збільшення площ під ними в 2023: чи залишиться культура у фаворитах?

Багато виробників, які вирощували цукровий буряк, вчинили так само, що призвело до суттєвого збільшення посівної площі під цукровим буряком в Україні на 28,7% порівняно до 2022-го і на 12% — до довоєнного 2021-го. І не прогадали. Погодні умови в українському «бурячному поясі» посприяли формуванню врожайності понад 50-55 т/га, а ціна за тонну продукції залишається привабливою — 1900 грн.

Навіть при тому, що собівартість вирощування 1 га збільшилася на 15-20% і складає близько $1900, середня врожайність 50 т/га покриває витрати і дозволяє отримати прибуток.

Валовий збір на 1,63 млн тонн вищий за минулорічний. Всього в Україні зібрали 11,8 млн тонн цукрових буряків при середній урожайності 47,7 т/га.

За даними опитування, проведеного нами в жовтні, 30% господарств мають намір збільшити площі під цукровими буряками в 2024 році. Залишити на рівні цього року планують 24%. 

Щодо озимого ріпаку, то під урожай-2024 посіяно 1,16 млн га, що на 198 тис. га більше відносно попереднього року. Водночас, обсяги виробництва ріпаку в країнах Євросоюзу за підсумками сезону-2024 можуть становити близько 18,6 млн тонн, що на 1 млн тонн нижче рівня цього року. Такий прогноз озвучили у Refinitiv Commodities Research. 

Озимих зернових під урожай-2024 посіяно 4,61 млн га. Попри гучні дискусії в мережі про суттєве скорочення посівних площ під озимою пшеницею, цього року її посіяли навіть трохи більше — 4,02 млн. га (+5,5% до попереднього року). 

Багато господарств справді скорочують площі під культурою, але є і ті, хто після року утримання від сівби культури, повертаються до неї. Нерідко озиму пшеницю сіяли на розмінованих полях, або там, де немає інших альтернатив.

«Пшеницю ми сіємо переважно в південному регіоні — це Миколаївська область. По причині безальтернативності — там дуже малий перелік культур, придатних до вирощування через посушливий клімат. В цьому році посіяли 10 тис. га», — каже Олег Веселов, директор з агровиробництва НІБУЛОН.

В «Агрокрай» планують залишити тільки сорти, які забезпечують зерно не нижче другого класу і насінництво. Також зменшать частку кукурудзи з 350 до 200 га, натомість дещо збільшать площу під квасолею, розповів головний агроном Василь Косюк. Зменшують площі під озимою пшеницею також у СТОВ «Васюти». В сівозміні на 2024 рік планують суттєво зменшити частки кукурудзи та соняшнику на користь сої та цукрового буряку.

Повністю відмовилися від озимої пшениці в ФГ «Свєтлова». Керівник Вадим Свєтлов наразі роздумує, чи варто сіяти яру. Залежить, чи буде ціна. В іншому разі — просо.

Читайте також: 2023 — рік проса: факти і особливості технології вирощування

Після року відмови озиму пшеницю повернули в Лохвицькому кластері A.G.R. Group, на площу 10,8 тис. га. Як попередник для озимого ріпаку, каже головний агроном Іван Войко, адже сівозміна має працювати. Озимого ріпаку посіяли 6,15 тис. га.

Озимого ячменю в Україні посіяли 506 тис. га, жита — 77 тис. га. Інтерес до озимого жита мають в Агрофірмі «Лугове», де ним засіяли 500 га під урожай-2024. Директор агропідприємства Роман Папроцький каже, жито хоч і не надто популярна культура, але дає хороші результати на легких ґрунтах. За невеликих витрат в господарстві отримують 7 т/га жита в заліку. Інші озимі — пшеницю, ячмінь і ріпак посіяли в рівних частках по 800 га.

Читайте також: Тритикале як альтернатива пшениці: технологія вирощування на зерно і зелений корм

НІБУЛОН засіє близько 5000 га щойно розмінованої площі озимою пшеницею і соняшником (розмінування відбувається в осінньо-зимовий період) під урожай 2024 року. Сівозміну дещо трансформували, озимим культурам виділили поля в південних областях, а пізнім ярим з потенційно високою маржинальністю — в центральній і західній частині України. Як відмітив Олег Веселов, компанія наразі рухається в напрямку вузької спеціалізації кластеру з вирощуванням двох-трьох культур, при цьому не порушуючи принципів сівозміни.

«В Україні збережеться тренд на вирощування культур, на яких в сезоні 2023 вдалося заробити — на більшості вільних територій (Центр, Захід, Північ) — це соя. Її частка в структурі значно виросте, також цукровий буряк. Соняшник і, особливо, кукурудза втратять свої позиції в структурі посівних площ. Південь же, за умов тотального недосіву озимих, масово засіють соняшником», — підсумував Олег Веселов.

©Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій