Технологія вирощування сої: основні аспекти, поради науковців та досвід практиків. Частина 2

Обробіток ґрунту під сою

Основна задача обробітку ґрунту під сою — максимально вирівняти поверхню поля та прибрати ущільнення, якщо воно є. Добре вирівняне поле не лише сприятиме рівномірній сівбі та рівномірному розвитку рослин, але й зменшенню втрат при збиранні, адже будь-які нерівності на полі змусять підняти жатку вище і втрати збільшаться.

Вирівняти поле можна за допомогою культивації. Дисками зазвичай ґрунт вирівнюється погано. Якщо ж правильно користуватися культиватором, результати будуть цілком позитивними. Правильно — тобто працювати на малій глибині, під різними кутами та зі швидкістю не менше 10 км/год. Не потрібно робити велику діагональ, набагато краще робити невеликі кути та кілька разів їх змінювати в процесі обробітку.

Якщо ущільнення немає, зайві технологічні операції виконувати не варто, якщо ж воно є, краще з осені провести глибоке рихлення. Причому робити його слід останньою операцією. А ще не варто намагатись знищити культиватором озимі та зимуючі бур’яни. Вони все одно проростуть, оскільки вологи для цього буде достатньо. Краще залишити боротьбу з бур’янами гербіцидам та зосередитись на обробітку ґрунту. Якщо з осені виконати рихлення не вдалося, можна встигнути провести його навесні, але не пізніше першої декади квітня.

Живлення сої

Розробляти систему живлення варто на основі результатів аналізу грунту, щоб розуміти, яких саме елементів не вистачає, яких достатньо, що потрібно вносити в першу чергу. В умовах високих цін на добрива вносити «все підряд, як книжка пише» видається не надто розумною стратегією. Наприклад, багато практиків відмовились від внесення азоту на сою взагалі, або ж підживлюють її азотом «дозовано» та лише за певних умов.

«Якщо ви раптом, не роблячи аналіз ґрунту та не розуміючи, які саме у вас процеси там відбуваються, вирішите підживити сою азотом, робіть це грамотно. Сою можна підживлювати, але робити це потрібно не раніше 20 липня. У США підживлення сої азотом проводять в кінці цвітіння останньої китички. Тобто коли вже все відцвіло, а верхівка ще квітне — саме час робити підживлення. Тому що в цей час бактерії працюють вже гірше», — радить Юрій Дробязко.

Юрій Дробязко вважає, що на початкових етапах росту та розвитку азотні добрива скоріше заважають сої, адже гальмують інокуляцію. Сенс зробити азотне підживлення він бачить лише на кінцевих етапах вегетації, тобто приблизно в серпні і то за умови, що соя на зрошенні або ж в дощову погоду.

«Коли немає роси, але за день-два з великою вірогідністю має йти дощ, можна внести розкидачем селітру. Але лише тоді, коли бульбочки вже не працюють. Тобто спочатку треба подивитися на ці самі бульбочки: якщо вони зелені всередині, значить, вже не працюють, і підживлення буде доречним. Але в суху погоду без дощів воно також не матиме сенсу», — каже пан Юрій.

Також він радить додавати в десикант для сої трохи карбаміду — так і десикант буде працювати краще, і є можливість дещо «підтягнути» протеїн в зерні.

Читати по темі: Сумісність добрив: що з чим можна змішувати?

Стартове фосфорно-калійне підживлення дасть гарний ефект. Оптимально внести фосфорно-калійні добрива з осені, проте можна зробити це і під сівбу, але при цьому добриво варто класти «подалі від насінини». Особливо на старті сої потрібен калій, але тільки в безхлорній формі. Хлор на сою впливає негативно.

На формування 1 ц зерна соя потребує 1,3-1,7 кг фосфору та 1,8-2,2 кг калію. Причому основну частину цих елементів соя засвоює у період після початку бутонізації і до періоду наливу зерна. Саме в цей час рослини поглинають близько 80% макроелементів, тоді як у період після отримання сходів культура засвоює лише 18-20% фосфору та калію. Це також слід враховувати за планування підживлень.

Читати по темі: Чутливість культур до нестачі елементів живлення

Соя дуже чутлива до дефіциту мікроелементів, які засвоює протягом усього періоду вегетації. Їй конче необхідні бор, молібден та кобальт. А крім них сої ще потрібні залізо, цинк, магній і марганець. Ось деякі особливості важливих для сої мікроелементів, які варто врахувати, плануючи підживлення:

• Бор. Бор потрібен сої протягом усього періоду вегетації, але слід пам’ятати, що даний елемент потрапляє до рослини пасивно, інакше кажучи, його концентрація саме у ґрунті повинна бути достатньою для засвоєння рослинами. Винос бору з ґрунту із зерном та соломою сої приблизно дорівнює тій кількості елементу, яка залишається на полі разом із пожнивними рештками. Вносити борні добрива рекомендується за умов нестачі даного елементу, регулярні внесення «про всяк випадок» та листкові підживлення — не найкращий вибір у даному випадку.
• Молібден. Внесення молібдену здатне підвищити урожайність культури на 0,2—0,3 т/га. До того ж слід пам’ятати, що надлишок молібдену призводить до дефіциту заліза через антагонізм даних елементів. А на багатих залізом ґрунтах молібден засвоюється рослинами гірше.
• Кобальт  У торф’яних та супіщаних ґрунтах кобальту міститься дуже мало, тому його обов’язково треба вносити додатково. Чорноземи та суглинки містять цього мікроелементу більше, але за підвищеної потреби культури у кобальті його також рекомендується вносити додатково.

Хвороби сої

Перелік хвороб сільгоспкультур на SuperAgronom.com

Найпоширенішими хворобами на сої є:

•       Аскохітоз. Найактивніше розвивається в умовах підвищеної вологості ґрунту та повітря. Джерелами інфекції можуть бути пожнивні залишки, а також неякісний посівний матеріал. У зв’язку з цим, основним прийомом захисту є протруювання насіння фунгіцидами групи триазолів. Також не варто забувати про очищення та своєчасне сушіння бобів у разі підвищеної вологості.
•       Фузаріоз. Сівба в оптимальні строки та дотримання сівозміни, де найкращим попередником для сої є зернові культури — стануть на захист посівів бобової культури. У разі, якщо хвороба вже з’явилася, варто обробити посіви фунгіцидом із діючими речовинами карбендазим та флутріафол з нормами 0,8 л/га.
•       Склеротиніоз. Дуже важливо контролювати хворобу, адже вона суттєво знижує продуктивність посівів. Для контролю склеротинії застосовують карбендазим на ранніх стадіях та боскалід, коли з’являються боби, щоб не було післядії. Якщо сівозміна кукурудза-соя, раз на 10 років треба сіяти на такому полі культури соя-пшениця-кукурудза, пройти через дві злакові культури, щоб «почистити» все поле від склероцій. І бажано на цих злакових культурах повністю знищувати дводольні буряни, які переносять склеротинію.
•       Пероноспороз. Поширенню пероноспорозу сої сприяє висока вологість повітря. Сильніше пошкоджуються пізні посіви. тому, щоб убезпечити культуру, важливо притримуватись оптимальних строків сівби. Крім цього, потрібно знищувати післяжнивні рештки, а в разі сильного ураження потрібно проводити обприскування посівів фунгіцидами на основі азоксістробіну та ципроконазолу з нормами 0,5-0,75 л/га.
•       Септоріоз. Спричиняє  завчасне опадання листя, через що суттєво знижується кількість зеленої маси культури. Засоби захисту:  дотримання сівозміни, управління рослинними залишками та застосування стійких сортів. Фунгіциди на основі тебуконазолу та пропіконазолу також допоможуть у боротьбі з септоріозом.
•       Альтернаріоз. Основні засоби захисту: підбір витривалих до хвороби сортів і гібридів, а також протруювання посівного матеріалу та внесення фунгіцидів на основі карбендазиму та флутріафолу, з нормою витрати 0,8 л/га.

Боротися з вірусними хворобами, такими, як мозаїка сої, варто інсектицидами: знищуючи шкідників, що є переносниками.

Читати по темі: Системи захисту сої та кукурудзи від Юрія Дробязко

Шкідники сої

Найпоширенішими шкідниками, які найбільше шкодять посівам культури, є:

•       Павутинний кліщ. Шкідливість павутинного кліща в значній мірі обумовлюється метеорологічними умовами. У жарку і суху погоду кліщ починає інтенсивно розмножуватись. Шкодочинність кліща може досягати 50% знищення врожаю. Піретроїдні інсектициди з діючою речовиною лямбда-цигалотрин у нормі 0,4 л/га або бета-цифлутрин і диметоат у нормі 0,3-0,5 л/га допоможуть захистити посіви від появи шкідника.
•       Акацієва вогнівка. Щоб захистити сою від акацієвої вогнівки, слід сіяти культуру в ранні оптимальні терміни, своєчасно збирати врожай, також слідкувати, щоб поряд не було акацієвих насаджень. При виявленні шкідника в посівах потрібно застосовувати інсектицид з діючою речовиною диметоат, у нормі 0,5-1,0 л/га.
•       Соєва смугаста блішка. Методи боротьби: обов’язкове знищення падалиці сої як восени, так і весною. А також важливо збирати врожай в максимально короткі терміни. Що стосується застосування інсектицидів, то найбільш дієвими є препарати з діючою речовиною диметоат, у нормі 0,5-1,0 л/га.
•       Соєва нематода. Симптоми ураження соєвою нематодою не завжди діагностуються належним чином, тому що схожі на ті, що виникають внаслідок дефіциту азоту і калію. За чисельності 1800 личинок на 100 г ґрунту, втрати урожаю можуть сягати 33%. Найкращим методом боротьби з соєвої нематодою вважається використання стійких до шкідника сортів культури. Заходи контролю над соєвою нематодою включають агротехнічні прийоми, такі як використання сівозміни та культур-приманок, а також хімічний захист, такий як застосування нематоцидів.
•       Соєва міль. Основні заходи боротьби: знищення падалиці, управління пожнивними рештками, застосування інсектицидів на основі д.р. малатіон у нормі 0,8-1,3 л/га.
•       Лучний метелик. Знищення бур’янів, дискування та глибока зяблева оранка ділянок з високою щільністю гусениць (понад 5 екз/м²) — основні агротехнічні засоби від шкідника. Проти першого покоління шкідника варто проводити обприскування при виявленні гусениць в кількості понад 10 екз/м². Проти другого покоління посіви обприскують при щільності гусениць 20 екз/м². Може знищити до 50% урожаю.
•       Соєві попелиці. Варто застосовувати препарати на основі імідаклоприду і лямбда-цигалотрину у нормі 0,1 л/га. Попелиці переносять вірусні хвороби сої, тому боротьба з ними сприяє «покращенню здоров’я» посівів.

Довідник шкідників

Читайте про шкідників сільськогосподaрських культур

Також посівам сої шкодять совки, що є багатоїдними шкідниками. Проти них ефективні суміші піретроїдних і фосфорорганічних препаратів у половинних нормах їх витрат з додаванням 3–4 кг/га сечовини. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.

Гербіцидний захист сої та десикація

Соя має один із найтриваліших гербокритичних періодів — чутлива до забур’янення аж до фази бутонізації, коли нарешті починає змикати міжряддя. Зниження урожайності через конкуренцію з бур’янами може становити до 30-50%.

Серед однодольних бур’янів найбільшої шкоди посівам сої завдають мишій сизий та зелений, куряче просо, найбільш проблемні дводольні — лобода біла, паслін чорний, види щириці, види гірчаків, хрестоцвіті, дурман звичайний, берізка польова.

Плануючи схему гербіцидного захисту та терміни проведення обробок, слід насамперед звернути увагу на такі моменти:

•         Спектр бур’янів. Для вибору досходового гербіциду потрібно аналізувати дані попередніх років, історію полів на предмет наявних видів. При післясходовій схемі також для підбору правильного гербіцидного рішення також важливо враховувати фазу розвитку.
•         Запаси вологи. В посушливих ґрунтових умовах варто орієнтуватися на післясходову схему захисту. І знову ж, не допускати переростання та використовувати правильні гербіциди в правильних нормах.
•         Якість обробітку ґрунту. Ґрунт, на який наноситься препарат, обов’язково повинен бути вирівняний. Наявність середніх та великих грудок або незароблених пожнивних решток у великій кількості неприпустима — знижується ефективність дії препарату.

Читати по темі: Урожай сої за 2024 та 2023 роки в Україні та по всіх областях

Для захисту посівів сої від бур’янів застосовують гербіциди з д.р. тифенсульфурон-метил, кломазон, піроксасульфурон, імазетапір, сульфентразон, бентазон, ацетохлор. Норми та конкретні препарати слід обирати залежно від спектру бур’янів на полі та ступеню забур’яненості посівів.

Якщо соя була неякісно захищена від бур’янів на перших етапах вегетації, це призводить не лише до зниження урожайності, а й до проблем зі збиранням та переробкою урожаю. Можливі додаткові витрати у вигляді десикації. Забур’янені посіви дуже важко обмолочувати комбайнами, трапляються часті поломки, зібране зерно часто потребує додаткового досушування, та травмується, що впливає на товарні та посівні якості.

Державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Онлайн державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Досвідчені агрономи радять для десикації застосовувати препарати з діючою речовиною дикват дибромід у нормі 3-3,5 л/га та нормою води у робочому розчині 200-250 л. Строки внесення залежать від ступеню стиглості культури, конкретна норма — від засміченості поля та орієнтовних строків збирання.

Читати по темі: Вирощування післяжнивної сої: строки сівби, норма висіву, урожайність і досвід господарства

Дехто радить використовувати для десикації інші препарати, на основі глюфосинату амонію, у нормі 2 л/га. Такий вибір пояснюють тим, що дикват дибромід діє за рахунок пошкодження клітинних мембран рослини, яка призводить до повної деструкції органел клітини. А от глюфосинат амонію спричиняє порушення метаболізму рослини з порушенням мембранних функцій внаслідок накопичення вільного аміаку до токсичного для рослини рівня. Відповідно, клітини не руйнуються, у них наступає глютамінове виснаження, а рослина завчасно припиняє процеси фотосинтезу.

Збирання врожаю сої

Жнива сої слід починати, коли вологість насіння знизиться до 13-15%. Швидкість висихання в основному залежить від температури та опадів. Вміст вологи в насінні може варіювати протягом дня на 5%. Тобто якщо вранці насіння занадто вологе, то за сприятливих умов воно може висохнути протягом дня. До слова, вітер прискорює цей процес.

Однак не варто довго чекати «погоди» та необхідну вологість зерна, адже чим пізніша осінь, тим нижче температура й вища ймовірність опадів. А в разі пізнього збирання врожаю збільшуються втрати та знижується якість насіння.

Візуально дозрівання сої можна визначити за такими ознаками: стручки, стебло і боби жовтіють. Приблизно через 4-9 днів усі стручки на рослині стали коричневими. У цей момент вологість насіння становить близько 33%. За гарної сухої погоди боби мають бути готові до збирання через 4-5 днів після цього. Оптимальна вологість зерна — 13-14%, але вважається, що за ретельного комбайнування можна успішно збирати боби більшої вологості. Не варто також допускати значно нижчої від оптимальної вологості, бо тоді боби можуть розбиватись. Через що втрати врожаю будуть ще більшими.

Вибір правильного типу жатки може вплинути на зменшення втрат. За належного регулювання (наприклад, налаштування зерен) стрічкова (Draper) жатка має менші втрати, ніж шнекова (різниця від 35 до 70 кг/га). Це пов’язано зі способом транспортування; полотно забезпечує більш плавний потік матеріалу до похилої камери, тож менша ймовірність, що стручки розіб’ються.

Читати по темі: Збирання сої: як мінімізувати втрати врожаю

Налаштування кута жатки важливе для мінімізації втрат через близькість кінця нижніх бобів до землі. Неправильно відрегульована жатка (наприклад, коли ті самі параметри, що використовуються для зернових культур, також використовуються для сої), може мати найвищі втрати (до 100 кг/га більші втрати, ніж при належному налаштуванні відповідно до рекомендацій виробника). Важливо витрачати час на налаштування кута жатки відповідно до культури, щоб мінімізувати втрати, незалежно від типу жатки. Одним із ключових моментів є розміщення ножа між землею і нижнім кінчиком нижнього боба.

Обираючи швидкість руху комбайна слід зважити на терміновість збирання врожаю. Робочі швидкості 4 і 6 км/год зазвичай мають нижчі втрати, ніж вищі швидкості 8 і 12 км/год. із середньою різницею 35 кг/га.

Також важливими моментами є наступні:

•         Барабан жатки має бути ретельно відрегульований, щоб зменшити контакт із рослиною.
•         Швидкість обертання барабана має бути синхронізована зі швидкістю комбайна — зазвичай на 25% швидше.
•         Швидкість обертання барабана має становити 400-600 обертів на хвилину, залежно від вологості зерна.
•         Сита мають бути відрегульовані відповідно до розміру насіння.

Соя, як і кожна сільськогосподарська культура, потребує виваженого догляду та дотримання агротехнології. Проте не варто і забувати, що агрономія — процес творчий, і користуватися лише готовими рецептами та чиїмось досвідом тут не дуже раціонально. Тому поради порадами, а підхід до кожного поля і сорту краще мати індивідуальний.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

© Олена Басанець, SuperAgronom.com