Вирощування післяжнивної сої: строки сівби, норма висіву, урожайність і досвід господарства

Практика вирощування сільгоспкультур післяжнивно не нова. Агровиробники ще у 70-80-их роках після збирання ранніх культур сіяли гречку, просо та сидерати як фацелія, гірчиця, люпин. Проте нині все більше аграріїв цікавляться ідеєю, адже потепління клімату і збільшення часу вегетації створили можливість для вирощування післяжнивно сої, амаранту та навіть соняшнику.

Досвід вирощування післяжнивної сої мають у компанії «Західний Буг», де вже протягом трьох років сіють культуру одразу після збирання озимих зернових. Цього року у планах виділити під післяжнивну сою від 2 до 2,4 тис. га. Розпитали більше деталей у заступника директора компанії Дмитра Кисельова.

Варто чи ні: урожайність сої у післяжнивних посівах

Можна довго сперечатися про те, чи варто взагалі вкладатися у післяжнивний посів. Проте, якщо все зробити правильно, можна отримати до 2 т/га врожаю сої і додаткові гроші.

За три роки практики післяжнивного вирощування сої в «Західний Бузі» у середньому отримували 1,5-1,8 т/га сої, хоча були й поля з урожайністю 2,2 т/га, говорить Дмитро Кисельов.

«Але якщо все зробити правильно, є реальна можливість додатково заробити близько 80–100 $/га, не збільшуючи земельний банк», — додає він.

Ідею вирощувати сою післяжнивно він сам започаткував і протестував у виробничих дослідженнях. Вибір був такий: соя або сидеральні культури. Пробували також сіяти ультраранню кукурудзу протягом 25 червня - 1 липня, проте врожайність 5 т/га та висока вологість 35% з точки зору ефективності виробництва не зацікавила.

Ключ до успіху — ультраранній сорт і волога

Багато агровиробників вважають, що післяжнивний посів — ризикована справа, і не дарма. Адже, щоб гарантувати якусь більш-менш пристойну урожайність культури, потрібно мати певний запас вологи в ґрунті, бо насіння сої для проростання потребує 50% вологи від своєї маси. А з цим у середині липня зазвичай проблема. Особливо, у південних та східних областях України.

Проте, таке вікно можливостей є у західних областях, де господарює «Західний Буг». Щоправда цьогоріч погода підвела західний регіон. Дмитро Кисельов каже, орієнтуватимуться на прогнозовані опади.

«Минулого року з вологою було ліпше, цього року ситуація з вологою печальна. Тому наразі почали посіви перед прогнозованими затяжними дощами, — прокоментував він.

Читайте також: Технологія вирощування сої: основні аспекти, поради науковців та досвід практиків

Сорт сої для післяжнивного розміщення обов’язково має бути ультраранній. Тільки сорти, які дозрівають за 75-90 діб можуть забезпечити формування повноцінного врожаю. Для умов господарювання компанії (Львівська, Чернівецька, Тернопільська та Волинська області) обрали сорт Адесса. Для формування врожаю йому потрібна сума активних температур в діапазоні 1780-2250°C.

Норма висіву післяжнивної сої

Задля збереження вологи в ґрунті в компанії здебільшого практикують сівбу по strip-till. Так само сіють і післяжнивну сою. На окремих площах здійснюють дискування і висів звичайною сівалкою.

Важливо, щоб поверхня ґрунту була достатньо рівною для зручності збирання. Зокрема, на випадок, якщо рослини сформують перші боби низько. Таке нерідко трапляється з пізніми та літніми посівами сої.

Сіють післяжнивну сою із нормою висіву 650-700 тис. насінин/га на глибину 3-4 см. За такої норми ультраранній сорт встигає сформувати максимальну кількість бобів на гектар за короткий вегетаційний період. 

Загалом норму висіву післяжнивної сої рекомендовано збільшувати на 10-15% порівняно з весняними посівами. Збільшення норми висіву сприяє збільшенню кількості вузлів на рослинах і бобів. 

Якщо верхній шар ґрунту на момент сівби перегрівається до 45-50°С, глибину загортання збільшують до 4-5 см у зволожений шар ґрунту, що сприяє кращому його проростанню.

Коли найпізніше можна сіяти післяжнивну сою?

Термін сівби післяжнивної сої — з 20 червня до 15 липня. Тобто, як тільки зібрали озиму культуру. Якщо посіяти пізніше, з’являються ризики: посуха, швидке висихання ґрунту, зниження польової схожості на 30–50%, прискорене настання цвітіння, ризик втрати врожаю через осінні заморозки і дощі (у випадку західних та північних областей).

Важливо, щоб рослини змогли швидко наростити листкову поверхню, щоб встигнути сформувати врожай у бобах до настання заморозків. Таким чином кожен день, втрачений через затримку сівби, скорочує час для вегетативного розвитку культури перед переходом до репродуктивної фази. 

Варто пам’ятати, що соя чутлива до фотоперіоду й переходить від вегетативного росту до репродуктивного зі скороченням світлового дня. 

В господарстві «Богдан і К» (Івано-Франківська область), де післяжнивну сою вирощують вже понад 5 років, культуру висівають 20 червня одразу після збирання озимого ячменю. Власник Богдан Тимофійчук помітив цікавий нюанс щодо впливу ширини міжрядь на розвиток рослин післяжнивної сої: за висіву на ширину 25 см соя утворює більшу вегетативну масу і на 0,3-0,4 т/га вищу урожайність, ніж за ширини до 20 см. З його слів, найнижчий урожай післяжнивної сої він отримував на рівні 0,8 т/га, а найкращий результат — 2,6 т/га. В середньому збирають 1,8 т/га. 

Підживлення післяжнивної сої

Соя, посіяна післяжнивно, добре використовує післядію добрив, внесених під попередню культуру. 

У «Західному Бузі» післяжнивну сою не підживлюють. Під попередник — озимий ячмінь / озиму пшеницю дають лише азотне живлення.

«Наша техкарта максимально урізана — страховий гербіцид і, якщо є необхідність, інсектицидна обробка, — каже Дмитро Кисельов.

В господарстві «Богдан і К», до прикладу, вносять 100 кг/га нітроамофоски. 

Згідно даних різних досліджень, соя забезпечує 80-95% власної потреби в азоті завдяки бульбочковим бактеріям, що є великою перевагою для наступної культури. У випадку «Західного Буга» частіше всього наступною культурою виступає кукурудза, яка полюбляє азот, або ж соя.

В Oklahoma State University досліджували внесення 26 кг N/га у фазу R1. Прибавка врожаю була мінімальною або взагалі відсутньою. А ось обробка інокулянтом забезпечувала 0,4-0,5 т/га прибавки. Дослідники зробили висновок: якщо пшениця не винесла весь азот і соя добре інокульована, додатковий азот післяжнивній сої зазвичай не потрібен.

Щодо фосфору і калію, то його рекомендують вносити під післяжнивну сою у разі дефіциту цих елементів в ґрунті.

Збирання післяжнивної сої: умови і ризики

Урожайність післяжнивної сої, від моменту сходів до дозрівання бобів, залежить від погодних умов. Якщо умови вегетації будуть посушливими, перший біб може кріпитись низько. Загалом же рослини досягають висоти в межах 35-40 см, що майже вдвічі менше за весняні посіви.

Жнива післяжнивної сої припадають на 15-20 жовтня (якщо сівба 10-20 липня). Якщо ж соя висіяна 20 червня, тоді збирання припадає на кінець вересня. Тобто, вегетація культури триває протягом трьох місяців. 

Читайте також: Збирання сої: як мінімізувати втрати урожаю

Як і сою весняного посіву, післяжнивну збирають за вологості в межах 13-15%. У разі дощової погоди обмолот можна починати при 16-17% із подальшим досушуванням зерна.

©Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Світлини та відео про життя і роботу агрономів в Instagram SuperAgronom_