Лікарські рослини: чи варто братися за цю нішу в Україні і чи можна заробити?

Враховуючи нинішню ситуацію в Україні та світі, агровиробники змушені шукати шляхи адаптації до нових умов господарювання і знайти їх у розвитку вирощування нішевих культур. Зокрема, йдеться і про лікарські рослини, ринок яких свого часу дослідила Ірина Черевко, доктор економічних наук, в.о. професора кафедри економіки ЛНАУ.

Трав’яний бізнес має дуже специфічний нішевий характер. Постійний протягом року попит на продукцію є перспективним для виробника, тим більше, що ринок такої продукції наразі має багато незайнятих ніш. А високий попит на лікарську рослинну сировину за кордоном — у країнах Європи, і Китаї, країнах Азії — ще більше підвищує рівень атракційності вирощування нішевих культур сільськогосподарськими виробниками в Україні.

Сьогодні лікарську рослинну сировину в Україні постачають фермери, лісові господарства, приватні особи. Останні диверсифікують на сьогодні напрями своєї діяльності в даному секторі шляхом виробництва цілющих чаїв, що особливо розповсюджено в сільських і гірських регіонах Закарпаття. Найбільшими споживачами лікарської рослинної сировини в Україні є підприємства харчової промисловості, виробники чаїв, фармацевтичні компанії, косметологічні фірми та ін. Власне, така диверсифікація напрямів використання лікарських рослин як нішевих культур у агробізнесі забезпечує постійний високий попит на продукцію їх вирощування.

В Україні з 2219 видів лікарських рослин, що використовуються у сфері гуманної ветеринарної і народної медицини, 244 (10%) – це культивовані види, решта — дикорослі. З культивованих рослин сільськогосподарськими культурами є 32 види, 29 — плодово-ягідними; 150 видів рослин вирощуються в цілях одержання лікарської сировини; решта ростуть у садах, приватних колекціях та у парках.

У світі більше 90% урожаю лікарських трав збирають дикоросами і завжди попит на дикорослі трави вищий, ніж на культивовані рослини, але дикоросла продукція має і певні недоліки. Звичайно, наприклад, набагато легше скосити звіробій в дикому полі, аніж вирощувати його і очікувати 2-5 років повернення інвестицій. Але скошений в дикому полі звіробій потрібно відсортувати від решти рослин. А це — додаткові затрати робочого часу і живої праці, що відповідно відбивається на ціні. Різниця є і в урожайності.

Лікарські культури, як правило, перший урожай дозволяють збирати мінімум на другий рік вирощування. Практика свідчить про потребу у інвестиціях у перший рік розвитку трав’яного бізнесу у 50-250 тис. на га в залежності від конкретної культури.  Розраховувати ж на одержання відчутного прибутку можна хіба на 3-5-й роки вирощування. При цьому доцільно уникати таких помилок, які часом допускають підприємці і виробники, що приходять у трав’яний бізнес із крупномасштабного, наприклад – зернового, і прагнуть одразу закладати плантації по 100 і більше гектарів, не знаючи при цьому, що 1 га плантацій лікарських трав може потребувати затрат живої праці приблизно стільки ж, як 100 і більше га зернових, де ці процеси повністю механізовані і автоматизовані. Гарний врожай з гектара цілющих трав дозволяє отримати дохід у $20 тисяч — в 10-30 разів більше, ніж від пшениці. З гектара поля під лікарськими рослинами щороку можна збирати сировину на суму від 50 тис. (0,5 т квітів ромашки) до 300 тис. грн (3,5 т сухого кореня валеріани.

У 2022 році площі під лікарськими рослинами становили 1,8 тис. га. Найбільші площі в Україні наразі займають такі лікарські рослини:

•         м'ята перцева;
•         котяча м'ята справжня;
•         меліса лікарська;
•         нагідки лікарські;
•         розторопша плямиста;
•         ехінацея пурпурова;
•         ромашка лікарська;
•         шавлія лікарська;
•         череда трироздільна;
•         валеріана лікарська;
•         алтея лікарська;
•         чебрець звичайний;
•         материнка звичайна.

Найбільшим попитом в Україні користуються лікарські культури — шипшина, глід, корінь алтею, лист кропиви, цвіт та ягоди бузини, корені лопуха та ехінацеї. Найбільш поширеною серед цілющих українських трав є м’ята, якої у нас нараховується 18 видів та 56 сортів, до того ж ця культура входить в п’ятірку так званих великотоннажних рослин.

М’ята

У світі існує 42 види м’яти, є ще й також гібриди. Близько 70% обсягів виробництва м’яти у світі належить США. В Україні поки що культивування м’яти освоєне лише на 10%. Вирощування м’яти в Україні може бути дуже вигідним капіталовкладенням — для початку м’ятного підприємства вистачає 1 га. Основні суми коштів та ресурсів припадають на перший рік, а в наступні роки вкладення будуть вже не потрібні і виробник вже зможе отримувати чистий прибуток. Розмір інвестицій залежить від способу вирощування — у закритому чи у відкритому ґрунті. Ринок м’яти не є перенасичений, тому каналів реалізації цього продукту є безліч: овочеві та фруктові магазини; супермаркети; ресторани і кафе; кондитерські; салони краси, SPA-салони; агентства з ландшафтного дизайну; квіткові салони; переробники на фармацевтичну речовину. При урожайності наземної частини перцевої м’яти в сухому вигляді на рівні 15-20 ц/га сукупний дохід від її реалізації складе 60-80 тис. грн з одного гектара. Витрати на її вирощування в перший рік можуть бути на рівні до 50-60 тис. грн залежно від площі вирощування, але в наступні роки вони зменшаться вдвічі.

Лаванда

Лаванда широко використовується у виробництві ароматизаторів для мила, для туалетних вод, а також у препаратах від молі. Ріст популярності таких культур пов'язаний також і з можливістю починати трав’яний бізнес на відносно невеликих площах та, відповідно, невисоких інвестиціях. Глобальний попит на лавандову олію збільшується більш ніж на 6% в рік і, за прогнозами, до 2024 року обсяг його ринку перевищить $124 млн. 

Щорічний ріст цього ринку — 7,2% або $82 млн. Persistence Market Research прогнозує грошовий обсяг міжнародного ринку лавандової олії на 2024 р. у $124,2 млн, що на 63% більше обсягу 2016 р. Для здійснення проекту вирощування лаванди на площі в 1 га потрібно інвестувати $73 тис. Окупність витрат — 1,5 року від початку продажів лавандової сировини, і вона починає давати максимальний дохід вже на третій рік після посадки та робить це протягом 20 років за умови періодичного омолодження. 

З 1 га насаджень за сезон виробляють лише 60-70 кг олії. Але ринкова ціна 1 л лавандової олії досягає 34 тис. грн, а гідролату — 1300 грн/л. У випадку продажу винятково сировини з 1 га лаванди валовий дохід складе 250 тис. грн на рік при ціні по 45 грн/кг. Якщо ж переробляти лаванду на ефірну олію, а з кожного гектара лаванди можна отримати 60-70 кг ефірної олії, при її вартості на ринку $100/л- $270/л, то з 1 га насаджень можна мати біля 500 тис. грн. Серед регіонів України за розміром площ вирощування лаванди лідирують Київська, Черкаська та Житомирська області. Наразі обсяг світового ринку лаванди та продукції з цієї запашної рослини щороку зростає на 7,2% або на 82 млн доларів.

Подібні кліматичні умови є сприятливі для вирощування багатьох інших видів трав: кропиви, хвощу польового, ромашки, алтею, мальви, шавлії, календули, меліси, деревію, базиліку, чебрецю, материнки, любистку, коріандру, валеріани, дягелю, волошки, фіолетового бузку, лікарської вербени, зубровки, мідниці, які широко використовуються у харчуванні, косметиці та у фармацевтичній промисловості, тому особливих проблем із їх продажем за вигідною ринковою ціною немає,за умови відповідної якості продукції. При більших площах вирощування потрібною стає сушильня. У будь-якому випадку лікарські трави вимагають багато ручної праці, особливо при закладанні плантації та збиранні врожаю. Але стабільний попит і високі ціни дозволяють значно підвищити дохідність кожного господарства, тобто — вирішити основне завдання нішевих культур. Ріст популярності таких культур пов'язаний також і з можливістю починати трав’яний бізнес на відносно невеликих площах та відповідно невисоких інвестиціях. Проте не варто забувати про високий рівень нестабільності ринку нішевих лікарських рослин в Україні, що, до речі, є характерною рисою більшості нішевих культур як таких.

Інші перспективні лікарські трави

Дуже перспективним є напрямок вирощування відносно рідких видів лікарських рослин на гідропоніці. Наприклад, привабливу ціну має родіола рожева — її корінь зростає на гідропоніці 4-5 років, а в природі цієї рослини зустрічається все менше. Добру ціну може мати і синюха блакитна, але потрібно знайти для неї збут, бо це не є масовий продукт.

Чебрець – це чудова культура, поширена серед населення, але продати її в Україні дуже важко, бо сортовий чебрець купує тільки АТ «Галичфарм», на ринок якого не так просто зайти. Арніка гірська — має дуже дорогу сировину, бо її квіти швидко перетворюються на пух, подібно як у кульбаби. 

Така сама ситуація і з волошкою — її пелюстки дуже швидко біліють. Вирощувати цю рослину неважко, а головне — вміти вчасно і швидко зібрати сировину. Один гектар волошкового поля потребує аж 30-35 робітників, обривання пелюсток відбувається вручну.

Календулу також збирають руками, для чого потрібно 12-16 робітників на гектар. Це дуже добрий продукт, але має нестабільні ціни — від 50-60 грн/кг до 100 і більше грн/кг при собівартості у 70-80 грн. Якщо ціна календули стане від 150 грн/ кг, то з’явиться сенс її вирощувати. Але попит в Україні на якісну календулу обмежується обсягом у 5-10 т, що формує мотив до її експорту.

Основним компонентом меліси є її ефірна олія — з 1 га її можна отримати до 35 кг при рівні врожайності 220-250 ц/га сирої маси, або ж це буде 35-40 ц/га маси сухої трави. Врожайність меліси в наступні після першого роки зростає приблизно на третину. Ціна її ефірної олії на ринку — до $8000 /1 ц сухої маси, тому вигідність її вирощування є очевидна.

Добрі ґрунти у господарстві дозволяють займатися кульбабою. За кордоном корінь кульбаби у 2019 році коштував 180-190 грн/кг, в Україні — 120-130 грн, що пов’язано із коливаннями співвідношення попиту і пропозиції на її ринку. Урожайність кульбаби лікарської (сухого кореня) може бути до 2 т/га і навіть більше, в залежності від ґрунту, рівня розвитку агротехніки та системи догляду. За потреби сухе листя кульбаби також збирають — по 3 т/га і більше. Його ціна дещо нижча, ніж кореня кульбаби — біля 40-60 грн/кг. Значна частина української кульбаби у різному вигляді йде на експорт.

Якісна ромашка лікарська може коштувати і $10/кг, але якщо вирощувати те, що потребує ринок. Тому завжди потрібна якісна інформація щодо потреб ринку і щодо вирощуваних трав. Тому галузь вирощування нішевих лікарських рослин є галуззю високоінтелектуальною і має виражений новаційний характер. Не потребуючи значних затрат (25-35 тис. грн/га) і будучи невибагливою до ґрунтів, ромашка має урожайність до 10 ц/га сухих суцвіть. Але особливо вигідно її продавати за кордон, бо трейдери можуть купувати її за ціною до 200 грн/кг.

Основним цінним елементом валеріани є її корінь — у перший рік вирощування урожайність його становить в середньому 7-9 ц/га, а далі вона зростає до 15-20 ц/га. В країнах Європи фермери мають врожайність на рівні 30-40 ц/га. За 1 ц готового продукту на ринку українські виробники можуть отримати дохід до 240 тис. грн. Основними конкурентами України у вирощуванні валеріані є Польща, Болгарія і Франція.

Проблеми та нюанси вирощування лікарських рослин

У «трав’яному бізнесі» завжди потрібно знати про динаміку трендів продукції, особливо, якщо йдеться про харчовий напрямок використання сировини із лікарських трав. Наприклад, у 2020 році різко збільшилось споживання плодів шипшини, глоду, горобини, аронії, обліпихи, бузини, які все більше використовують для виробництва екстрактів, бо у світі зростає споживання соків, різних комбінованих напоїв і, відповідно, зменшується інтерес до трав’яних чаїв. Потрібно добре і завжди знати, де саме і що саме росте в регіоні і в інших регіонах, орієнтуватися на кліматичні зміни і перспективи і пам’ятати про вузькість ринку лікарських рослин, де всі виробники однакової продукції добре знають один одного.

Проблематичним у вирощуванні лікарських трав є якість насіння. Воно надзвичайно дрібне і потребує дуже прецизійного поводження і відповідного рівня знань, його потрібно сіяти на маленьку глибину, де зазвичай мало вологи, і це створює відповідні проблеми. Розсада дає кращі результати, але такий варіант набагато дорожчий.

Ще однією специфічною проблемою у цьому секторі є бур’яни. Лікарські рослини, як правило, дуже повільно розвиваються в часі (навіть досвідчені аграрії не завжди мають можливість взагалі отримати сходи), тому використання гербіцидів у лікарських травах не має сенсу. У світі існує значний попит на органічні трави, але це потребує значних коштів, бо пов’язано із великими затратами на підготовку площі для вирощування, тобто мова йде про порівняно «довгі» інвестиції.

Окрім того, вирощування лікарських рослин зазвичай трудомістке, потребує спеціального обладнання, яке можна купити лише за кордоном.

Найбільша спільнота СуперАгрономів у Facebook

Експорт: проблеми та перспективи вирощування лікарських рослин

У експорті продукції вирощування нішевих лікарських культур є проблеми, пов’язані із необхідністю здійснювати діяльність через посередників-трейдерів, що працюють з оптовими партіями — від 500 кг. Переважно — за низьку ціну. Дорожче можуть заплатити компанії, що роблять з сировини лікарських рослин кінцевий продукт. Вийти на співпрацю з ними складніше, і вони потребують більше документів, а гроші вони готові віддати пізніше — через 30-180 днів. Європейські партнери розрахунок надсилають через 1-1,5 місяці, американські – через 3-4 місяці. Є можливість самому фасувати свою продукцію дрібнішими партіями, наприклад – по 100-200 г, і самостійно здійснювати роздрібну торгівлю, так ціни будуть в рази вищі, але обсяги продажу при цьому  в рази менші. Вроздріб доцільно продавати переважно дорогі трави (їх є сотні видів), які не можна купити в аптеці і пересилання яких буде вигідним покупцю. Яскравим прикладом може бути женьшень, на корінь якого, до речі, як і на корені інших лікарських рослин, попит відносно стабільний.

Існують також сезонні коливання на продукцію вирощування лікарських рослин: у серпні зібране має одну ціну, а в січні — вже іншу.

Іноземні імпортери щороку в середньому експортують траву, коріння і квіти, вирощені, заготовлені та скуплені в Україні, зокрема, дикороси в сумі на $32 млн. Водночас вони імпортують сюди продукції майже на $900 млн. Така ситуація є наслідком того, що у нас лікарські трави вирощують тільки невеличкі приватні підприємства, ми не маємо достатньої інфраструктури, наукового, освітнього та інформаційного забезпечення, достатньої державної підтримки.

Карта ґрунтів

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України

Ринок продукції вирощування лікарських рослин в Україні недостатньо розвинутий, бо на ньому в достатній кількості немає що продавати, оскільки немає сировини у великих обсягах.

Для прикладу, в Україні ростуть багато верб і є певний попит на кору верби, але цієї сировини в Україні немає. Аналогічно — росте у нас біла шовковиця, існує попит на листя білої шовковиці, але такої сировини немає в Україні. Або заготівельники не знають про такий попит, або ті, що продають таку сировину, не знають, як вийти на цих заготівельників. Проблемою є і відсутність у українських виробників певних документів щодо їх сертифікації, що впливає на вирішення труднощів із експортом продукції та з її ціною на зовнішніх ринках. Не вистачає належним чином освічених, кваліфікованих і досвідчених фахівців.

В цілому, Україна, маючи величезний потенціал для вирощування лікарських рослин, має наразі дуже слабкий експорт. Принаймні ,його обсяг  у 7 разів менший за польський. Більш того, Україна імпортує іноземну лікарську сировину та, відповідно, посідає 68 місце у рейтингу серед імпортерів та 35 місце — серед експортерів. Однак, незважаючи на ці проблеми, останнім часом зростає інтерес до України зі сторони Албанії, Болгарії, Польщі, Сербії. Ці країни раніше вирощували і збирали сировину самостійно, а тепер порахували за вигідніше для них скуповувати сировину в Україні, що ще раз свідчить про низький рівень розвитку внутрішнього ринку продукції вирощування нішевих лікарських рослин сільськогосподарськими виробниками і у певній мірі пояснює подорожчання сировини в Україні.

Державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Онлайн державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Варто зазначити, що останнім часом помітне збільшення зацікавленості агрохолдингів напрямком вирощування лікарських трав, тому що через несприятливі кліматичні зміни ситуація вимагає пошуку можливостей відповідно диверсифікувати асортимент вироблюваної продукції та опановувати нові ніші сучасних ринків.

© Олена Басанець, SuperAgronom.com