Сильфій пронизанолистий: альтернатива основним кормовим культурам, особливості вирощування та цінність

Сильфій пронизанолистий вважається культурою «новою» в сучасному світовому землеробстві, але водночас це перспективна, високоврожайна, багаторічна кормова культура родини айстрових. 

Порівняно невеликий досвід вирощування культури, слабка обізнаність спеціалістів щодо господарської та кормової цінності, а також дефіцит посівного матеріалу спричинюють те, що культура впроваджується у виробництво повільно. Проте у багатьох господарствах України її з успіхом вирощують.

Технологія вирощування сильфію пронизанолистого

Сильфій — культура різнобічного господарського використання. Його вирощують на зелений корм, для виготовлення силосу і трав’яного борошна. 

Завдяки низькому вмісту клітковини та великій кількості вітамінів зелена маса цієї рослини є цінною сировиною для заготівлі вітамінного трав’яного борошна, яке за якістю не поступається борошну із бобових трав. Трав’яне борошно —  цінний корм для всіх видів тварин, особливо для птиці. У молодій зеленій масі до 70 % становлять листки — це найцінніша і найпоживніша частина врожаю, хоча, на відміну від багатьох високорослих рослин, соковиті стебла сильфію також мають порівняно добрі поживні властивості. 

Завдяки порівняно низькому вмісту клітковини й значному — каротину, із зеленої маси сильфію можна виготовляти високоякісне трав’яне борошно. Водночас через великостебловість рослин та високий вміст вологи (85%) в них під час скошування сильфію потрібне обов’язкове прив’ялення маси для виробництва вітамінного борошна. Цей захід на 10–15% зменшує витрати палива й підвищує продуктивність агрегатів. Досить високий вміст цукру (14—20%) обумовлює нормальний процес силосування зеленої маси. 

Щодо кормових якостей, то необхідно зазначити, продуктивний потенціал сильфію дуже високий. З гектара культура дає протягом 15-25 років у середньому до 100 т і більше зеленої маси. Її в основному використовують для виготовлення силосу й вітамінного трав’яного борошна. Сильфій може дати з одиниці площі набагато більше кормових одиниць, ніж традиційна кормово-силосна культура — кукурудза. 

Після цієї культури на полях залишається значна кількість післяукісних і післяжнивних решток — близько 8 т/га (після кукурудзи — не більше 5 т/га), що також сприяє підвищенню родючості ґрунтів. 

Сильфій пронизанолистий (Фото: bee.inff.by)

Вплив сильфію на навколишнє середовище та цінність медоносу

Важливу роль культура може відігравати в охороні навколишнього природного середовища. Добре розвинена коренева система рослин сприяє закріпленню верхнього шару ґрунту і є ефективним засобом боротьби з ґрунтовою ерозією, втратами мінеральних елементів від поверхневого стоку та інфільтрації їх у глибокі шари. Сильфій підвищує вміст у ґрунті гумусу та водостійких агрегатів, що поліпшує використання ґрунтів в умовах зрошення.

Культура інтенсивно цвіте у другій половині літа протягом чотирьох–п’яти декад, приваблюючи при цьому велику кількість бджіл. Ремонтантний тип цвітіння дає можливість використовувати культуру як добрий медонос. Порівняно з більшістю інших рослин квітки сильфію інтенсивно виділяють нектар протягом усього світлого періоду доби. За суцільного травостою продуктивність медозбору сягає 150 кг/га .

Завдяки ранньовесняному відростанню й добре сформованому травостою посіви сильфію практично не заростають бур’янами, тому не потребують застосування хімічних засобів захисту. ґрунт після вирощування цієї культури не містить шкідливих речовин і його можна використовувати для виробництва екологічно чистої продукції. Крім того, встановлено, що сильфій має сильну алелопатичну дію.

Вміст поживних речовин у рослині залежить від проходження нею фаз розвитку. Із старінням рослин кількість протеїну і ліпідів у зеленій масі зменшується, а абсолютно сухої речовини й клітковини збільшується. До бутонізації зелена маса сильфію за вмістом протеїну не поступається кукурудзі та люцерні. В листках рівень протеїну становить 25-30, а у стеблах — 12-14 %. У 100 кг зеленої маси сильфію в фазі бутонізації міститься 19-23 к.од. і 2,5-2,8 кг перетравного протеїну. На 1 к.од. припадає 120-133 г перетравного протеїну .

Сильфій пронизанолистий (Фото: pixabay.com)

 У сухій масі сильфію достатня кількість зольних елементів — близько 2 % кальцію і до 0,8 — фосфору. Забезпеченість вітамінами також висока. Аскорбінової кислоти в листках рослини в два рази більше, ніж у стеблах — 31-33 мг % . Максимум каротину в стеблах накопичується в фазу цвітіння —  30-60 мг %, а у листках — від 50 до 100 мг % (до сухої речовини). Велика кількість кормових одиниць характерна для фази плодоношення (від 0,20 до 0,22 кг на 1 кг зеленої маси), але вміст протеїну в цей період знижується до 7 % .

Отава містить більше протеїну і безазотистих екстрактивних речовин (БЕР), ніж зелена маса рослин основного укосу в ранніх фазах розвитку, але у ній менше ліпідів і золи. Сирої клітковини в отаві майже у два рази менше, порівняно з урожаєм основного укосу.

У зонах із недостатньою кількістю опадів у літній період, коли вигорають степові пасовища, а сіяних трав мало, сильфія може стати страховою культурою. Використовуючи зимові запаси вологи, вона ранньої весни швидко відростає; змикаючи рядки, утворює дво-триметровий зелений покрив, що перешкоджає випаровуванню вологи з поверхні грунту. Урожай зеленої маси сильфію пронизанолистого в усі роки проведених дослідів був у 2–2,5 раза вищий, ніж силосної кукурудзи.

Одна з негативних властивостей сильфію (з технологічного погляду) — різна якість насіння, що є наслідком розтягнутості періоду його утворення й достигання. Насіння починає достигати із нижніх кошиків. Найбільшу масу має насіння з кошиків 1–4-го порядків. Із збільшенням порядку його крупність, вирівняність і схожість знижується.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Біологічні особливості сильфію пронизанолистого

Сильфій відноситься до багаторічних трав'янистих полікарпів. Великий життєвий цикл рослини складається із циклів розвитку монокарпічних пагонів, що утворюються в підземній частині щорічно відмираючих стебел. Тривалість кожного пагона починаючи із другого року життя рослини триває 8-10 місяців.

Основною перевагою сильфію є його висока врожайність порівняно з традиційними кормовими культурами. Проте його зелену масу починають збирати тільки на другому році життя. Ця культура здатна формувати врожай і в перший рік життя, але він нижчий, ніж у наступні роки, хоча може досягати 39 т/га. Незалежно від ступеня наростання листкової поверхні в перший рік життя вегетативну масу скошувати небажано. Необхідно, щоб утворені у листках пластичні речовини надходили при їх відмиранні до кореневої системи, інакше зимостійкість рослин різко знижується.

Органогенез рослин у перший рік після закладки плантації вивчений ще недостатньо. Спостереження, виконані в ТСХА й інших наукових установах, дозволили виділити два вікових періоди в цей рік життя сильфію:  формування проростків і ювенільний.

Коренева система сильфію починає формуватися з моменту проростання насіння. Уже через 3 місяця після появи сходів рослини мають досить потужну кореневу систему, що досягає 120-130 см у глибину й 50-60см у діаметрі, забезпечуючи нормальне водопостачання рослин. У перший рік життя вона розвиває досить сильне горизонтально розташоване горбкувате кореневище з тонкими корінням.  

Сильфій пронизанолистий (Фото: pixabay.com)

Вимогливість культури

• Вимоги до світла

Фотоперіодична реакція рослини мало вивчена. Сильфій висуває високі вимоги до інтенсивності освітлення. У природних умовах він займає перший ярус високотрав'яних асоціацій. При недостачі світла, особливо в перший рік, рослини сильно пригнічуються, кореневища не накопичують необхідної кількості живильних речовин і вимерзають. Особливо вони чутливі до швидкоростучих бур'янів, які закривають крапку росту. У наступні роки життя в міжряддя сильфію можна підсівати кукурудзу, вико-вівсяну суміш або горох на зелений корм зі зниженням норми висіву на 30 %. Важливе розташування ділянки, південні схили одержують більше сонячних променів і тепла, швидше прогріваються.

• Вимоги до тепла

Сильфій пронизанолистий може рости в широкому температурному діапазоні. Його життєвий інтервал в активному стані простирається від 5 до 40 °С. Чим вище температура ґрунту, тим швидше йде набрякання, проростання насіння і поява сходів. При достатній вологості ґрунту процес набрякання, тобто збільшення обсягу насіння за рахунок поглинання води відбувається досить швидко. 

Насіння сильфію проростають при температурі 4-5°С, але сходи при цьому виходять зрідженими, слабкими. Оптимальною вважається температура ґрунту на глибині проростання насіння — 10-12 °С. При посіві насіння під зиму проростання їх відбувається при сумі ефективних середньодобових температур 115 °С і при  сумі позитивних середньодобових температур 180 °С. При швидкому наростанні таких  температур сходи з'являються більш дружно, добре розвиненими. 

У затяжні прохолодні весни масові сходи можуть з'являтися на 22-у добу від початку появи одиничних рослин, що свідчить про те, що температурний фактор має більшу роль для проходження фаз проростання насіння і появи сходів сильфію. Сильфій пронизанолистий — зимостійка, морозотривка рослина, що добре переносить посуху, але вологолюбна. 

Висока температура й недолік вологи в ґрунті можуть привести не тільки до припинення, але також до підсихання листів і засихання бутонів, тобто припинення цвітіння. У порівнянні  з іншими  багаторічними культурами сильфій найбільше відчутно реагує на ґрунтову й повітряну посуху. У посушливих умовах повільніше відбувається відростання отави, урожай її різко знижується. Сходи культури переносять весняні (-5-6 °С) і осінні до -10 °С заморозки, при яких відбувається лише втрата тургору листів. 

Сильфій пронизанолистий (Фото: botsad.in.ua)

Морозовитривалість багаторічних культур, у тому числі й сильфію, значною мірою залежить від погодних умов попередньому вегетаційному періоду, віку рослин, агротехніки, режиму використання плантацій і інших факторів. В окремі роки сильфій, особливо на молодих плантаціях, по морозовитривалості може поступатися озимому  житу.

Навесні в період відростання рослини здатні витримувати значні  зниження   температури.   Так,  у  холодильних камерах листки сильфію зберігаються при зниженні температури до -7-8 °С протягом 12 год. Восени в жовтні ця рослина може переносити заморозки до -5-6 °С. Узимку сильфій здатний витримувати температуру по всій глибині орного шару до -15-17 °С.

Завдяки широкому діапазону пристосувальних властивостей сильфій може бути впроваджений в усіх без винятку ґрунтово-кліматичних зонах України.

• Вимоги до вологи

У посушливих погодно-кліматичних умовах рослинам сильфію вдається довго зберігати оптимальну кількість води в тканинах. Це досягається:

• шляхом збільшення сисної сили добре розвиненої кореневої системи з нижніх шарів ґрунту;
• зменшенням втрат води із ґрунту за рахунок зімкнутого рослинного покриву з листів стебел висотою 150-250 см, що грає роль термічного буфера;
• запасанням води в стеблах і листах і підвищеній здатності проводити її.

Коефіцієнт водоспоживання змінюється з роками. У перший рік використання, коли врожай становить 40-50 т/га, він перебуває в межах 600—700 m3/t. З віком сильфій збільшує врожай до 100 т/га, тому коефіцієнт водоспоживання знижується до 350—450—500 м3/т. Оптимальним є підтримка вологості не нижче 80 % у перший рік життя — у шарі  0,5м, у наступні — 0,7-0,8м. Для цього варто планувати зрошувальні норми в сухі роки на рівні 4,5-5,5 тис. м3/га. Для кращого забезпечення вологою в період вегетації під сильфію рекомендується проводити осінні вологозарядкові поливи. Величина їх залежить від рівня ґрунтових вод, ґрунтів і становить 500-1000 м3/га. Сильфій мириться із близьким заляганням ґрунтових вод, витримує короткочасне затоплення.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

• Вимоги до грунту

Рослина вивчалась на різних ґрунтах: піщано-галькових, дерново-підзолистих (від легко- до тяжко суглинкових), чорноземних, болотних, у тому числі на важких із близьким заляганням ґрунтових вод. У всіх випадках вона давало високі врожаї, але тільки при гарній вологозабезпеченості.

Сильфій дає гарні врожаї на одному місці протягом декількох років при ретельній підготовці ґрунту й внесенні високих доз органічних і мінеральних добрив. При цьому визначальними факторами одержання високих урожаїв є водно-повітряний і харчовий режими, які складаються залежно від типу ґрунту і її агрофізичного стану, кліматичних і погодних умов, особливостей попередньої культури, способів і строків її збирання, видового складу бур'янів, ступеня засміченості поля.

 Яна Красновська, Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2021