Агросезон-2022: погодні умови та результати воєнного року

ПОГОДНІ УМОВИ 

Кожен сезон не схожий на попередній. Але поєднання погодного і воєнного чинників «подарувало» українським аграріям не найлегший рік. Хоч, як завжди, були як мінуси, так і свої плюси.

Коротко можна виділити основні ознаки:

• Пізня весна

З одного боку, низькі температури не давали змоги вчасно виходити в поля з сівалками. А з другого — календарні терміни сівби більшості ярих припадали саме на перші місяці війни, коли ще був певний хаос і незрозумілість ситуації. Тож відтермінування посівної було не таким болючим, природа дозволила підготуватись, дочекатись стабілізації ситуації. Особливо це допомогло в окупованих на початку вторгнення регіонах. Після «жесту доброї волі» температурний режим ще не перевищив допустимі для сівби межі. Хоча, звісно, пізня сівба спричинила й пізні жнива, що мало свої негативні наслідки.

• Весняна та літня посуха в деяких регіонах 

«Те, що у березні було холодно, зіграло нам «на руку». Бо тим часом вирішували якісь можливі сценарії подальших дій. Але загалом затрималась вегетація озимих, якщо дивитись з точки зору середньорічної динаміки, вони трохи відставали. Проблема була з іншого боку — нестача вологи. Поля із зими виходили практично сухі, з мінімальними ресурсами наявної вологи. Сама зима була досить суха, з великою кількістю відлиг, майже без снігу. Тому навесні були побоювання щодо наявної кількості вологи. Втім, та сама прохолодна весна дещо знизила проблему. Бо в разі сухої та ще й спекотної весни взагалі було б важко. А вже у третій декаді травня пройшло два хороші дощі по 15-20 мм, які дали вологу. Що і врятувало посіви», — розповідав нам Олег Фурманець, головний агроном ТОВ «Захід Агропром» (Волинська обл.).

Жорстка посуха під час наливу зерна кукурудзи та соняшнику поставила під загрозу урожай у південних районах Вінниччини. Також місцеві аграрії не могли вчасно розпочати сівбу озимого ріпаку — не було сенсу кидати насіння в суху землю.

А ось на півдні Одещини посіяти озимину ще встигли у більш-менш пристойних умовах, але надалі спека і відсутність вологи спричинили загибель сходів, постраждали тисячі гектарів.

• Дощова холодна осінь

Загалом природа у 2022 році була щедрішою на опади порівняно з 2021-м. Але їх нерівномірність нерідко більше шкодила. Бувало подекуди — нема-нема, а потім за два дні мало не місячна норма. Але найбільш негативно вплинули на результат пізніх культур затяжні осінні дощі. Особливо потерпали від цього явища посіви соняшнику. Багато аграріїв, причому з різних регіонів, особливо північної частини України, жалілися, що на вигляд начебто добрий урожай, гарні кошики, налите зерно, дочекатись би збирання. Але безкінечна вода з неба — і кошики намокали, нерідко навіть падали, насіння осипалось, плюс — інтенсивних розвиток грибкових хвороб. І надії на кращий результат розбивались… Не кажучи вже про те, що відтерміновувалось збирання врожаю спочатку власне соняшнику, а потім і кукурудзи.

А от сої дісталось від ранніх вересневих заморозків. Сценарій той самий — на вигляд і кількість стручків, і наявність бобів і налив нормальні. Та різке похолодання й заморозки на початку вересня, коли ще би трошечки «дотягнути» налив, ввели рослини у стрес і надалі вони й масу 1000 втратили, і подекуди бобики розтріскувались, а потім могли і нижні стручки осипатись чи відпасти.

«У сезоні 2022 р. спостерігалося істотне зниження урожайності практично усіх культур. Це пов’язано насамперед з несприятливими погодними умовами і меншою мірою з відхиленнями у технології вирощування. Цей сезон вирощування характеризувався затяжною холодною весною, з пізніми заморозками аж у першій декаді червня, що мало значний негативний вплив на рослини на ранніх етапах розвитку та формування майбутнього врожаю. Та низькою сумою активних температур загалом, яка залежно від регіону на 180-250 °С менше від середніх показників. В окремих регіонах, наприклад південь Київської області, на захід від Одеси та інших мала місце посуха. У той же час в інших регіонах ми спостерігали надмірну кількість опадів, що призвело до розвитку епіфітотій. І «вишенькою на торті» став тривалий дощовий період у вересні-жовтні, що змістило строки збирання пізніх культур практично на місяць. Це призвело до втрат урожаю та зниження його якості», — наголошує Олександр Хмелюк, керівник агродепартаменту LNZ Group.

Пізні жнива спричинили ще 2 проблеми — перехідні на наступний сезон. По-перше, багато хто просто не встиг посіяти озимі зернові, бо не вдалося вчасно звільнити площі від попередників. А по-друге, така ж ситуація і з обробітком ґрунту та підготовкою площ під весняну сівбу ярих.

• Кінець року — теплий, вологий початок зими

Цей фактор мав свій вплив по-перше, на затягування збирання кукурудзи. Перестій культури був спричинений не лише тим, що затягувались жнива соняшнику і сої, які йшли першими у черзі. Стримувала висока вологість зерна. Враховуючи просто захмарні ціни на сушіння, до яких додалась енергетична криза через ворожі атаки на критичну інфраструктуру по всій Україні.

Станом на 12 січня вже 2023 року, за даними Мінагрополітики, на полях залишалось іще 15% посівів незібраної кукурудзи…

РЕЗУЛЬТАТИ АГРОСЕЗОНУ-2022

Хоч досі в полях із кукурудзою працюють невтомні комбайни, загальні підсумки одного з найважчих для країни та для сільськогосподарської галузі років можна вже підбивати.

Валовий збір та середня урожайність основних культур у 2021-2022 рр.*

Звісно, з урахуванням площ, які наразі перебувають не під контролем України, результати аграрного року-2022 порівняно з 2021-м значно менші. Тим більше, що той останній «довоєнний» був рекордним. Власне, ще один рекордний рік нам і не потрібен у цей час — ще дотепер значна частина попереднього врожаю не реалізована. Але українські аграрії міцно тримають свій фронт і навіть у найскладніших умовах шукають способи не просто вийти в поле, а й досягнути якомога кращого результату.

А досвід цього року буде врахований у наступному сезоні.

Олександр Хмелюк, керівник агродепартаменту LNZ Group:

«У більшості господарств до початку війни уже було сплановано структуру посівних площ, проведено підготовку ґрунту, закуплено потрібні ресурси (насіння, добрива, ЗЗР та ін.). Тому, на мою думку, у 2022 році зміни були не настільки великими. Проте є суттєвий вплив на результат (урожайність помножити на можливість зібрати, ціну і можливість продати), і це буде вимагати виважених дій на наступний сезон вирощування. Ми вже спостерігаємо певні коливання, які навіть досі тривають, у визначенні структури посівних площ, пошук дешевших альтернатив дорогому насінню, ЗЗР тощо.

Урожайність у сезоні 2022 р. у переважній більшості випадків з об’єктивних причин є нижчою на 20-30% порівняно 2021 р., залежно від культури та регіону. І це стосується всіх культур. До того ж через пізнє збирання спостерігається істотне зниження якості продукції. На приклад, унаслідок значної кількості опадів на останньому етапі дозрівання відбулось зниження вмісту білку в сої, збільшення кислотного числа у соняшника та ураження грибковими хворобами кукурудзи.

Стосовно наступного сезону основним висновком має бути в першу чергу виваженість та обґрунтованість прийнятих рішень, як кажуть — з усіх боків, уміння розподілити ризики. Слід зрозуміти, що так як «до…» вже не буде, і варто шукати та використовувати всі наявні можливості для підвищення ефективності. Як бачимо, ми мало впливаємо, а точніше майже зовсім не впливаємо на ціну продукції. Водночас від нас залежить затратна частина, зменшення собівартості, шляхом до цього є збільшення ефективності використаних ресурсів, використання дешевших, але ефективних ЗЗР, насіння та ін. У цьому пошуку позитивного балансу між затратами і результатом і виявляється талант підприємця, фахівця, керівника чи власника».

Юрій Лисак, головний агроном ГК «Агро-Регіон»:

«У 2022 році не всюди складалися бажані погодні умови, щоб отримати максимальний урожай, а технології ми виконали. Все робили вчасно, враховували економіку. Але в деяких районах Київщини, де зокрема розташовані наші землі, була серйозна посуха, через що урожай недоотримали. Хоч пізніше вже почало «заливати», плюс морозний фактор 7-8 вересня спрацював, і у жовтні знову 3 тижні поспіль йшли дощі — усе це також позначилось на результаті. Передусім на соняшнику, пригальмувавши його збирання та спричинивши розвиток гнилей.

Як і багато колег-аграріїв, ще дозбируємо кукурудзу. Залишати до весни не будемо — це спричинить ще більші втрати. Хоч зрозуміло, що до плану ми її не доберемо, як і соняшник — із вказаних уже причин. Дощі також вплинули і на якість пшениці — щойно почали її збирати, як почались тривалі опади. Жнива призупинили. І зрештою це вплинуло на якість. Хоча план по пшениці виконали.

По ріпаку також, навіть перевиконали — можна сказати, що це був ріпаковий рік. По сої також перевиконали.

На наступний сезон-2023 істотно площі під кукурудзою зменшувати не будемо, адже маємо власні сушарки і сподіваємось на подальшу активізацію експортних шляхів. Залишаємо так само і соняшник.

Зате на наступний сезон збільшили площі під ріпаком. Якраз і погода сприяла під час сівби озимого ріпаку, тож якщо під урожай-2022 зібрали 2200 га, то під урожай-2023 відвели 5200 га.

Звісно, посіяли й озиму пшеницю — бо треба і попередник, і хліб необхідний. Потреби продовольчої безпеки ми також розуміємо».

Олександр Аракелян, керівник агрономічного відділу холдингу A.G.R. Group:

«Нестабільна погода, нестабільні ринки, нестабільні ціни — усе це дуже ускладнює прийняття остаточних рішень щодо наступного сезону. Наші відділення розташовані в різних регіонах України. Спостерігаючи тенденції, передусім погодні, певні висновки з минулого сезону ми зробили.

У північних кластерах у 2023 році йдемо в нішеві культури. Зокрема, значно збільшимо там площі під гречкою. Цього сезону ми її теж сіяли — 850 га, а наступного сезону плануємо вже 2 тис. га. Маємо досвід уже, побачили, що вигідно, тож у тих краях зовсім відмовимось від соняшнику та кукурудзи (вони не встигають дозрівати, як ми упевнились). Принаймні найближчим часом. Крім гречки, посіємо 1300-1400 га гірчиці, а решта площ — або овес або ярі зернові.

У Полтавській області переходимо на соняшник, залишаємо сою. Як з точки зору вигідності цієї культури, так і з міркувань сівозміни. По решті регіонів ще будемо думати, адже хочемо повернутись до вирощування ріпаку озимого, тож під це завдання й вибудовуватимемо структуру попередників».

Андрій Патрило, заступник голови ФГ «Персей-Агро»:

«Ми для себе сівозміну складаємо на 3-5 сезонів наперед. Усе розраховано, тому якісь великі зміни вносити складно. Тож у 2022-му, і в 2023-му здебільшого сіємо за планом.

У нашому регіоні погода упродовж вегетації була переважно сприятлива для більшості культур, опадів було достатньо. Хіба що вже під час збирання вони дещо заважали. Технології застосовували переважно заплановані також, хіба що трохи знижували норми по живленню. Бо вартість добрив дуже зросла, і якби залишили схеми на тому самому рівні, то втратили б десь 30% на собівартості. Розуміли, що це спричинить зниження врожайності, зате вдалося зберегти маржу.

Під урожай-2022 у нас було посіяно 600 га озимого ріпаку, 620 га озимого ячменю, 1100 га озимої пшениці, 400 га ярої пшениці, 300 га ярого ячменю, 1700 га кукурудзи, 1500 сої, 1400 соняшнику. Ще є клин кормових культур, бо маємо тваринництво.

Отримали таку середню залікову врожайність: ріпак — 4,2 т/га; озимий ячмінь — 7 т/га; ощима пшениця — 8,2 т/га; яра пшениця — 5,1 т/га; ярий ячмінь — 5 т/га; соняшник — 3,3 т/га; соя — 3,4 т/га. Кукурудзу ще збираємо.

Результатами такими у нинішніх умовах цілком задоволені. Єдине питання — ціна на збіжжя, але намагаємося його компенсувати самостійним експортом.

Під наступний сезон озимі посіяли вдало, трохи скоротили площі під ріпаком — натомість посіємо більше ярих зернових, десь на 20% більше, ніж минулого року. Бо є розуміння, що у зв’язку з війною на ринку наявна нестача зерна пшениці та ячменю».

Алла Гусарова, SuperAgronom.com, 2023

Спецвипуск щорічного інфографічного довідника

Вся інформація про український аграрний фронт