Підготовка поля до сівби озимих зернових: фактори впливу

Попередник

Попередник — один із головних факторів, які впливають на подальшу «долю» посівів. Причому його вплив — комплексний, і включає цілу низку чинників:

• терміни збирання попередника;
• пожнивні рештки від нього;
• його вплив на структуру ґрунту;
• «винесення» або навпаки «збагачення» попередником ґрунту певними поживними речовинами;
• падалиця від нього;
• ураження хворобами та шкідниками, що можуть поширюватись і на наступній культурі.

В ідеальних умовах, за можливості будувати багатопільну сівозміну, можна було б чітко дотримуватись «науково обґрунтованих» правил, обираючи попередники під певні культури. Але реальність не дає нашим аграріям широкого вибору. Тому підходи до попередника ґрунтуються на наявності відповідної культури у сівозміні господарства, термінів її збирання і ще декількох факторів, як от можливості боротьби з падалицею та насичення інфекційного фону.

Попередники під сівбу озимої пшениці та ячменю

Загалом завжди вважалося, що кращим попередником під озиму пшеницю, наприклад, є горох. У багатьох господарствах намагаються у міру можливості сіяти озимі зернові якщо не після гороху, то після інших бобових.

«Великий плюс бобових, звісно, в тому, що вони накопичують азот, залишаючи після себе більш ніж 40 кг/га природного азоту у ґрунті. Тобто господарство може зекономити на міндобривах. Тому одним із головних попередників для озимої пшениці у нас є саме горох. До того ж, урожайність озимої пшениці після гороху на 1 т/га більше, ніж після соняшнику», — зазначає Аслан Мурадян, директор Виробничої компанії «Прометей».

Втім, останнім часом ситуація на ринку з цією культурою досить нестабільна. Тому якщо навіть років із 3 тому, під час АгроЕкспедиції Пшениця, чимало з оглянутих нами посівів пшениці йшли по гороху (а нам, звісно, зазвичай показували кращі поля), причому в різних регіонах, то зараз ми спостерігаємо іншу картину.

До певної міри горох «замінився» соєю, та найчастіше попередниками під озиму пшеницю виступають озимий ріпак або соняшник.

Це підтверджує Тарас Корнієнко, заступник головного агронома Групи компаній «Агрейн». Він зазначає, що оскільки найбільші площі в Україні під 4-ма основними культурами — пшеницею, кукурудзою, соняшником і ріпаком (посіви сої зараз зменшилися), — як типові попередники для пшениці залишаються дві згадані культури. У зонах із недостатнім зволоженням як варіант ще сіють пшеницю по пшениці.

«Найголовніше після соняшника — це поборотися з його падалицею  навесні. Але важлива і підготовка ґрунту після нього. Знаю, що багато аграріїв збирають соняшник і відразу заганяють на поле сівалку з дисками. Але з нашого досвіду, коли ми робимо спочатку обробіток ґрунту або тяжкими, або середніми дисками на глибину 15-18 см, а потім сіємо, то отримуємо значно більший урожай озимої пшениці. Якщо ж сіємо пшеницю після озимого ріпаку, то ми можемо тяжкими дисками підготувати відразу після збирання і потім перевести поле, якщо можна так сказати, в «напівпар». Тому що від збирання ріпаку і до сівби озимої пшениці фактично проходить 1,5-2 місяці. Відповідно, усі дощі, що випадуть у цей період, сприяють накопиченню вологи у ґрунті під сівбу», — розповідає Тарас Корнієнко.

Свої плюси вбачає у ріпаку як попереднику і Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

«Ріпак є такою собі фітосанітарною культурою, яка очищає ґрунт від шкідників та хвороб. Зокрема тому, що на ріпаку зазвичай проводяться 3-4 інсектицидні обробки. Тож після нього заселеність площ шкідниками менша. Також ріпак вимогливий до поживних речовин, під нього вносяться великі дози міндобрив. А, як відомо, міндобрива у перший рік засвоюються десь на 30%, тобто вони залишаються частково і на наступний рік», — каже Аслан Мурадян.

Хоча і визнає, що в умовах Миколаївської області, де розміщені поля «Прометея», крім згаданого вже гороху, найбільш поширеним попередником є той самий соняшник. Адже це найбільш рентабельна культура, тому тут вступають в силу економічні фактори.

Що стосується ячменю, то для нього соняшник — досить поганий попередник. Основний недолік — та сама падалиця. А другий фактор — можлива післядія на ячмінь певних діючих речовин, зокрема, якщо соняшник вирощувався за технологією Clearfield.

Від попередника прямо залежать терміни сівби. Як що він зібраний раніше, то вже посівна для озимих зернових має більш «гнучкі» терміни. Соняшник як попередник обмежує ці строки. Зазвичай сівба озимих після нього відбувається вже у жовтні.

«Підлаштовують» під попередник і норми висіву. Скажімо, Микола Золотий, головний агроном ПАП «Обрій», розповів, що після озимого ріпаку озиму пшеницю тут сіють зазвичай із нормою 4,2 млн/га. Після соняшника норму доводиться підвищувати.

«Я вважаю, що ріпак — нормальний попередник, тому норму висіву не завищуємо. Якби це був соняшник, то густота була б на рівні 6, а то й 7 млн/га. При цьому навесні отримали б 9-10 млн продуктивних стебел», — зазначив пан Микола. 

Пожнивні рештки

Із попередником також пов'язаний іще один фактор, який має чимале значення у підготовці ґрунту до сівби. А саме залишені на полі пожнивні рештки та стерня, які мають цілу низку переваг:

• збереження вологи;
• поліпшення структури ґрунту;
• поживне середовище для корисної біоти;
• збагачення ґрунту органічними речовинами, тощо.

Відповідно, про поширене навіть зараз спалювання стерні навіть мова не має йти. Але просто зберегти їх — мало. Потрібно правильно їх обробити та загорнути.

Передусім важливо подбати про те, аби комбайн, що збирає попередник, добре посік та рівномірно розподілив їх на поверхні поля. Бо інакше на ділянках скупчення решток, зокрема, можуть накопичуватися вогнища збудників хвороб.

«Коли збирається горох, то практично їх немає. Комбайн йде з подрібнювачем, він перетворює на порох, а після соняшнику пускаємо мульчувач, який подрібнює рештки до розміру 5-10 см», — каже Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

За його словами, деструктор для решток у компанії не застосовують. Адже в нинішніх посушливих умовах Миколаївщини він неефективний.

«Зазвичай у нас останні років 5 початок осені досить сухий. Дощі починаються в кінці жовтня чи й у листопаді. А деструктор можна застосовувати лише тоді, коли осінь волога, є якісь тумани. Можна додати 10-15 кг/га карбаміду й тоді він буде працювати», — пояснює Аслан Романович.

Якщо господарство використовує класичний обробіток ґрунту, слід провести лущення стерні. Це допоможе краще зберегти вологу, зерну буде легше проростати, а ґрунтова біота працюватиме ефективніше. Також лущення дає змогу обмежити чисельність та поширення потенційно небезпечних видів бур'янів, шкідників та хвороб, зберегти належний фізичний стан ґрунту перед основним обробітком.

Глибина загортання пожнивних решток також має бути правильною. Річ у тім, що мінералізація відбувається у зоні розвитку аеробних мікроорганізмів, яким потрібен кисень. Тому для того, щоб рештки виконували свою функцію, найкраще їх загортати на глибину 8-12 см. Якщо ж заорати пожнивні рештки глибше ніж на 20-25 см, то процеси мінералізації супроводжуватимуться виділенням низькомолекулярних жирних кислот, які у великій кількості негативно впливають на вегетацію злаків.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Обробіток ґрунту

Який саме обробіток ґрунту застосовувати під озиму пшеницю та ячмінь, господарство обирає відповідно до власної ситуації.

Тут потрібно зважати передусім на такі чинники:

• ґрунтово-кліматичні умови та зволоження:
• кількість продуктивної вологи в орному шарі;
• погодні умови в період проведення обробітку;
• наявність основних видів шкідників і хвороб;
• рівень забур’яненості поля, тощо.

Згадане раніше заробляння решток та лущення стерні, по суті, також стосується обробітку ґрунту.

Якщо попередником під озимі зернові була кукурудза на силос, то ґрунт зазвичай буває пересушеним. При цьому часу на його обробіток залишається мало, тому тут застосовують поверхневий спосіб. Поле дискують у двох напрямках на глибину 6-8 см, щоб досягнути повного мульчування посівного шару ґрунту. Якщо це зробити вчасно, то волога підтягнеться кореневою системою скошеної кукурудзи, яка залишилась у землі. Тож далі ґрунт добре розробляється наступною культивацією.

Як зазначають наукові джерела, у Лісостепу, залежно від попередника та строків звільнення від нього поля, можуть бути ефективними або оранка, або поверхневий обробіток. Оранку виконують не менш як за 20-30 днів до сівби озимих і не пізніше, ніж через 7-10 днів після лущення. Після гороху й пізніх попередників (кукурудза на силос тощо), особливо за недостатнього зволоження, коли у верхньому (0-10 см) шарі міститься менше 10 мм доступної вологи, ефективним є поверхневий обробіток.

Загалом ґрунт потрібно підготувати так, щоб він був придатний для сівби безпосередньо після основного обробітку. У разі обробітку поля через 1-2 дні після оранки досягти необхідної якості розробки посівного шару неможливо. Тому не обійтись без культивації та коткування. Для безполицевого обробітку найдоцільніше агрегатування важких дискових борін, протиерозійних або плоскорізних культиваторів з голчастими боронами та кільчасто-шпоровими котками.

Фахівці вказують, що після культур, які залишають малу кількість пожнивних решток (горох, гречка), плоскорізи і дискові знаряддя близькі за ефективністю. Після кукурудзи на силос ефективне застосування дискових борін.

На схилах і рівних площах посіви озимих доцільно щілювати. Щілювання на схилах сприяє додатковому нагромадженню 300-400 м3/га вологи. На рівних ділянках, особливо при сівбі озимих по поверхневому обробітку, щілювання зменшує загрозу загибелі їх у мікропониженнях.

У посушливих умовах для збереження вологи й отримання дружніх сходів основного обробітку ґрунту буде недостатньо. Тому експерти радять поєднувати культивацію з уже згаданим коткуванням.

«У будь-якому разі потрібно поле хоча б задискувати. Зараз є непогані дискові борони, з їхньою допомогою більш-менш рівно виходить. Але по кожному полю треба дивитись окремо. Можливо, десь потрібна культивація. При цьому, якщо задискували, але опадів немає, а бур’яни ростуть, то краще, на мій погляд, аби не пересушувати ґрунт, застосувати гербіциди суцільної дії. Тобто гліфосати. Це навіть дешевше, ніж культивувати. Просто дати невеличку норму — 2 л/га», — радить Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

Передпосівний обробіток ґрунту — одна з найважливіших складових ресурсоощадної технології. Від нього залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослин. Основне його завдання — створення оптимальної структури посівного шару.

Натомість нерівномірно за глибиною оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі й розтягнутості появи їх в часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою має бути мінімальним — не більше 1-1,5 години. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт. Якщо культивація проведена глибоко, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Підживлення

Під пшеницю озиму після багаторічних трав та гороху радять вносити мінеральні добрива в дозі N30Р30-45К30.

Якщо попередником була кукурудза на силос, норми внесення підвищуються — N40-60Р40-60К30. На ґрунтах з високим вмістом обмінного калію обмежуються застосуванням тільки азоту і фосфору.

Слід мати на увазі, що внесення збільшених доз азоту, не збалансованих фосфором і калієм, може призвести до значного ураження рослин грибковими хворобами (фузаріозом стебла і колосу, кореневими гнилями).

Також варто пам’ятати, якщо попередником був соняшник, то ця культура виносить із ґрунту значну частину калію.

При цьому наукові джерела стверджують, що під час оранки потрібно вносити повну норму фосфорно-калійних добрив. Їх перемішування із шаром ґрунту забезпечує максимальну ефективність від використання:

• краще розвивається коренева система;
• поліпшується кущення;
• підвищується зимостійкість.

До слова, пивоварний ячмінь слід добре забезпечувати фосфорно-калійними добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормовий — азотними.

Зазвичай під час основного внесення на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових ґрунтах під ячмінь вносять N45P30K30, на чорноземах Центрального й Північного Степу - N45P30K30, на каштанових і солончакуватих ґрунтах Південного Степу — N45P45. При цьому, якщо фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, то азотні краще локально, одночасно з передпосівною культивацією на глибину 10-12 см. також варто враховувати, що ячмінь добре використовує післядію добрив, внесених під попередника.

Загалом же головна порада від усіх фахівців — по можливості робити аналізи ґрунту і відповідно планувати систему живлення озимих.

Тобто як підсумок можна зазначити, що у передпосівної підготовки площ під сівбу озимих зернових є основне завдання: створити сприятливе середовище у ґрунті, в якому зерно почуватиметься настільки добре, щоб енергійно зрости й утворити здорові, вирівнені та дружні сходи. Та ще й закласти основи майбутнього врожаю. Зараз це завдання виконати складно — погодні умови постійно ставлять перепони. Але наразі напрацьовано багато способів і прийомів, які допомагають протистояти силам природи. Головне знайти саме ті, які найбільше підходять до вашої ситуації.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com