Ольга Бабаянц: Краще не збільшувати кількість гектарів під соняшником, а отримувати вищий урожай з одного гектара

Ольга Бабаянц, доктор біологічних наук, завідувачка відділу фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, вважає, що таку тенденцію потрібно змінювати. Про те, які ж чинники впливають на урожайність соняшнику, вона розповіла на Науково-практичній агрономічній конференції, організованій DowDuPont.

Вона зазначила, що соняшник — культура прибуткова й важлива для агробізнесу. Та якщо неправильно підходити до неї з погляду сівозміни, попередників, агротехніки тощо, то, крім зниження ефективності її виробництва, за певний час матимемо проблему, яка називається, «випалені землі».

Які ж основні вимоги для того, щоби соняшник приносив користь і справді розкривав свій потенціал?

Характеристики гібридів

На думку Ольги Бабаянц, першими у переліку впливовості чинників стоять гібриди та їхні характеристики.

«Зараз на ринку є чимало різноманітних гібридів соняшника. Але кожен із них має певний пріоритет. Тому потрібно дуже уважно ставитися до їхнього вибору. Враховувати, в якій зоні вони будуть вирощуватися, в яких кліматичних умовах, за якими технологіями. І вони мають вкладатися і підходити один до одного, як частинки пазла», — зазначила експерт.

За якими ж ознаками мають характеризуватися гібриди?

Посухостійкість. Це дуже важлива ознака. Особливо для півдня України, де вирощуються великі площі соняшнику. Але й для лісостепу вона також стає актуальною. Адже відбуваються кліматичні зміни, літні періоди стають посушливішими, а більшість опадів припадає на зиму.

Стійкість до вовчка. За словами Ольги Бабаянц, це проблема дуже серйозна. Що більше соняшнику буде вирощуватися, то швидше та більше утворюватиметься нових, більш агресивних рас вовчка. І, на жаль, доведеться щоразу створювати нові гібриди, стійкі до нових рас.

Висока продуктивність. Це зрозуміла характеристика, адже що вищий потенціал, що вища продуктивність, то більші врожаї.

Стійкість до хвороб. Як стверджує Ольга Бабаянц, створити стійкі або толерантні гібриди соняшника значно важче, ніж, скажімо, озимих зернових культур.

«Про комплексну стійкість гібридів соняшника взагалі важко говорити. Та є таке поняття, як толерантність. Толерантність — це витривалість гібридів. І якщо ми маємо певний рівень витривалості та певній рівень стійкості хоча б щодо збудників однієї або декількох хвороб, то це вже великий плюс. І потенціал урожайності використовуватиметься значно краще», — зазначила експерт.

Гербіцидна стійкість. Це питання також для соняшнику важливе, бо бур’яни дуже серйозно впливають на розвиток цієї культури. І вирішення проблеми — це вже або сфера агротехніки, або відповідних технологій.

Якість насіння і сівба

Щоби потім не було «сюрпризів», увесь насіннєвий матеріал має бути перевірений. Якщо економити на якості насіння, то не варто потім скаржитися на врожай. Зараз усі відомі бренди намагаються впроваджувати методи захисту від фальсифікату, але й самим аграріям варто перевіряти, що купують. Або, принаймні, співпрацювати з тими продавцями насіння, в яких упевнені, та які поставлять саме той гібрид, який потрібен, із відповідним рівнем якості, без «домішок» хвороб.

«Також для соняшнику краще не поспішати з ранньою сівбою. Треба, щоби ґрунт хоч трохи прогрівся, тоді більше гарантій на отримання вищої врожайності. Що менший час насіння лежатиме в холодному ґрунті, то краще для рослини. Про цей принцип не варто забувати», — нагадала Ольга Бабаянц.

І додала, що районовані гібриди — це теж чинник, що допоможе отримувати високі врожаї.

Дотримання сівозміни

Навряд чи зараз можна знайти господарство, в якому дотримуються оптимальної для соняшника 10-пільної чи 7-пільної сівозміни, які свого часу давали можливість ґрунту «вистоятись» і не втрачати своїх характеристик.

«Зараз більшість перейшла буквально на 2-пільну сівозміну. А це взагалі страшний удар по нашому майбутньому. Бо якщо після пшениці вирощується соняшник — це абсолютно нормально, це дуже хороша сівозміна, яка приносить урожай соняшнику. Та якщо ми соняшник вирощуємо по соняшнику, або після соняшнику висіваємо пшеницю, то втрат не уникнути. Соняшник узагалі як попередник шкодить буквально всім культурам. Але реальність така, що зараз усе визначається лише рівнем рентабельності. Я спілкуюсь із нашими південними аграріями дуже часто. І коли раджу вводити інші культури в сівозміну — то відгуку не бачу», — зазначила Ольга Бабаянц.

Водночас експерт додає, що ледве чи найближчим часом ситуація зміниться, адже бажання підприємців отримувати прибутки — природне. А соняшник залишається однією із найрентабельніших культур. Тож слід лише шукати способи, як знівелювати проблеми, спричинені короткою сівозміною з превалюванням у ній соняшнику.

Але тут є і другий бік. Якщо аграрій націлений на підвищення врожаю олійної культури, то треба враховувати і її «інтереси». Тому важливо пам’ятати, які ж попередники кращі, а які — гірші для самого соняшнику.

Експерт зазначила, що найкращі попередники — це озима пшениця й озиме жито. Після них немає особливих негативних моментів, немає спільних патогенів. Хоча є спільні шкідники. Та все ж після вирощування озимої пшениці чи озимого жита абсолютно спокійно можна вирощувати соняшник і знати, що його потенціал втримається.

«Непоганими попередниками можуть бути ячмінь, яра пшениця й кукурудза. Та якщо вже сьогодні придивлятися до попередників, я би кукурудзу не ставила у «добрі». Бо як у кукурудзи є проблема фузаріозу, то й на соняшнику теж є ця проблема. І це тоді як  раніше її не було, та ми навіть узагалі не згадували про цю хворобу щодо соняшнику. Але зараз, коли попередник кукурудза, то слід пам’ятати, що соняшник може потерпати від фузаріозу стебла, від закупорки судин. Тому кукурудзу я би все ж зняла з категорії «добрих» попередників для соняшника», — зазначила Ольга Бабаянц.

Що ж до небажаних попередників, то експерт назвала багаторічні трави й цукрові буряки. А ще — сою і ріпак.

«Соя — це абсолютна калька тих патогенів, які можуть уражати обидві олійні культури. Так само дуже багато спільних патогенів у соняшнику з ріпаком. Тому це найбільш незадовільні попередники, які тільки можуть бути», — додала Ольга Бабаянц.

Захист від хвороб

Одним зі способів захисту є вже згадані дотримання правильної сівозміни та вибір вдалих попередників. І, звісно, застосування відповідних технологій та ЗЗР. Але є ще деякі моменти, про котрі не варто забувати. Зокрема, просторова ізоляція від минулорічних посівів соняшника — щонайменше 500 м. Начебто прописна істина, але, на думку Ольги Бабаянц, про неї іноді забувають.

А якщо вже підприємство не може дозволити собі хоч якусь сівозміну, окрім соняшнику по соняшнику, то, принаймні, варто пам’ятати про знищення падалиці, яка може бути джерелом несправжньої борошнистої роси, фомозу, попільної гнилі та інших хвороб.

Нюанси живлення соняшника

Звичайно, восени потрібно вносити у ґрунт азотно-фосфорні добрива. Причому фосфор відіграє тут немалу роль, адже він може дещо підвищувати тимчасову стійкість до хвороб. Зокрема, до збудників білої гнилі (склеротиніозу).

«Звісно, 100-відсоткової гарантії від хвороби це не дає, але до певної міри може спрацювати. І разом з іншими чинниками зменшить шкоду від склеротинії», — зазначила експерт.

Також Ольга Бабаянц детальніше зупинилася на основних хворобах, які загрожують соняшнику. Однак про цю частину її доповіді ми розповімо пізніше.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com