Зв’язність ґрунту

Зв’язність ґрунту — характеризує здатність ґрунту здійснювати опір розривним зусиллям, які намагаються порушити цілісність, тобто визначає властивість взаємного зціплення часток ґрунту. Виражається в кг/см2.

Цей показник характеризує міцність структури ґрунтів, залежить від гранулометрії, мінералогічного складу, кількості та якості клейких речовин, обмінних основ, вмісту органічних речовин, вологості тощо. З полегшенням механічного складу та збільшенням вмісту каолінових мінералів міцність структурних зв’язків знижується, зменшуючи їх зв’язність. Оструктурення ґрунтів, що призводить до зміцнення окремих агрегатів ґрунтової маси, знижує загальну міцність ґрунту.