Торф’яні ґрунти

3519

Торф’яні ґрунти — підтип болотних ґрунтів, які формуються в умовах надмірного зволоження атмосферними та ґрунтовими водами, за рахунок застою поверхневих вод або близького залягання підґрунтових вод, під специфічною вологолюбною рослинністю і наявністю болотної рослинності.

Інтерактивна карта грунтів України

Торф — органічна порода, що складається з органічних решток, змінених в процесі болотного ґрунтотворення та похованих рослинних залишків під їх наростаючою товщею в умовах анаеробіозу.

Торфоутворення — це процес накопичення на поверхні ґрунту нерозкладених або напіврозкладених решіток болотної (гігрофітної) рослинності внаслідок слабкої їх мінералізації та гуміфікації в анаеробних умовах надмірного зволоження. У торфоутворенні беруть участь гіпнові та сфагнові мохи, зозулин льон, осоки, пухівка, очерет, рогіз, журавлина, багульник, з дерев і чагарників – верба, вільха, береза, осика, сосна та ін.

Класифікація грунтів

За товщою торфового горизонту вони діляться на: неглибокі – шар торфу 50-100 см; середньоглибокі – 100-200 см; глибокі – понад 200 см.

Роди торф'яно-болотних і торф'яних ґрунтів: содовосолончакові (засолені бікарбонатом натрію), залізисті (підвищений вміст заліза і конкрецій), поховані (перекриті делювіальними наносами), осушені.

За ступенем розкладу органічної речовини осушені торфові ґрунти розподіляються на: слабко- та середньорозкладені, гуміфіковані, перегнійні і мінералізовані.

За ступенем розкладу торфу виділяють ґрунти:

торфові – ступінь розкладення 25%, торф бурий з великою кількістю добре помітнних рослинних решток;
торфо-перегнійний – ступінь розкладу торфу 25-45%. Торф коричнево-бурий, аморфний з напіврозкладеними рослинними рештками;
перегній – ступінь розкладу понад 45%, торф чорно-бурий, аморфний, рослинні рештки слабо розпізнаються, дуже мажеться.

Торф'янисто-болотні ґрунти мають профіль болотних ґрунтів, але зверху залягає шар торфу (Т) товщиною до 20 см. Торф'яно-болотні ґрунти мають шар торфу від 20 до 50 см. Ці ґрунти формуються в умовах постійного перезволоження.

Властивості грунтів

Властивості торф’яних ґрунтів значною мірою залежать від зольності й ступеня розкладу торфу. Тому типи торф’яних ґрунтів мають досить суттєві відмінності. Зольність торфу низинних боліт – до 25%, верхових – ледве досягає 5%. Кислотність пов’язана з вмістом зольних елементів: верховий торф має високу кислотність, а реакція низинного торфу слабокисла або нейтральна й навіть слаболужна при зволоженні жорсткими водами.

У процесі розкладу змінюються й морфологічні властивості торфу. Розклад торфу відбувається в результаті фізичного розпаду відмерлих частин рослинності, перегнивання та окиснення. Утворюються різноманітні сполуки розкладу, і торф із відносно світлого волокнистого перетворюється в землисту одноманітну масу. Вологість низинного торфу в природних умовах складає 86-90% об’єму, верхового – 90-94%, що пояснюється дуже пухкою будовою й великою пористістю його. Зі збільшенням ступеня розкладу торфу підвищується його щільність, зменшуються пористість і водоутримувальна здатність, запас недоступної вологи й водопроникність.