Реградовані ґрунти

2333

Реградовані ґрунти — зональні ґрунти лісостепу, що утворилися внаслідок остепніння опідзолених ґрунтів при заміні лісової рослинності на трав’яну, зрідженні лісів і підвищенні рівня підґрунтових вод.

Інтерактивна карта грунтів України

Реградація — процес вторинного збагачення гумусом та іншими сполуками верхніх горизонтів деградованих та опідзолених ґрунтів. Морфологічно це проявляється у вигляді темного гумусового горизонту комкувато-зернистої структури, без ознак опідзолення, що лежить на перехідному горизонті з ознаками минулого опідзоленням (деградації).

Класифікація ґрунтів

Найчастіше трапляються чорноземи реградовані, темно-сірі реградовані ґрунти, рідше – сірі і ясно-сірі реградовані.

Профілі реградованих ґрунтів аналогічні відповідним опідзоленим ґрунтам і відрізняються від них глибиною залягання карбонатів у профілі. За цією ознакою виділяють види реградованих ґрунтів: слабо-, середньо- та сильнореградовані.

Слабореградовані — у яких вторинно окарбоначується нижня частина профілю.
Середньореградовані — окарбоничується середня частина профілю.
Сильнореградовані— окарбоначування у верхньому горизонті.

Морфологічно реградація виражена в більш темному забарвленні, внаслідок кращої гумусованості (3,5–5,5%), наявності карбонатної цвілі в нижній частині ілювіального горизонту призводить до зменшення його щільності. Насичення кальцієм обумовлює зниження кислотності, зростання вмісту гумусу, покращення структури і підвищення водостійкості агрегатів, зменшення щільності ілювіального горизонту, покращання аерації, підвищення мікробіологічної активності. Бонітет реградованих ґрунтів підвищується на 5–15 балів у порівнянні з опідзоленими ґрунтами.

Чорноземи реградовані поширені на межі чорноземів опідзолених і типових. Ці грунти розглядаються як результат окультурення чорноземів опідзолених і вилугуваних та темно-сірих опідзолених грунтів у процесі зміни лісової рослинної формації на трав'яну, тривалого сільськогосподарського використання тощо. При цьому змінюється гідрологічний режим, посилюються висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів до поверхні. Гумусу містять до 3,5-5,5%. Родючість цих ґрунтів вища ніж їх опідзолених аналогів.