Що впливає на ефективність добрив. Частина 1. Ґрунти і клімат

Система живлення повинна тісно взаємодіяти із властивостями ґрунту. По-перше, ефективність добрив залежить від вмісту рухомих форм поживних речовин (азот, фосфор, калій та ін.). По-друге, процеси взаємодії ґрунту з добривами проходять на різних ґрунтах не однаково, і через це обумовлюють різну доступність для рослин елементів живлення, що вносяться з добривами. Тому такі питання, як вибір форми добрива, терміни і спосіб їх внесення, треба вирішувати з урахуванням властивостей ґрунту.

Великий вплив на ефективність добрив має тип і різновид ґрунту, його гранулометричний і хімічний склад, рівень окультурення, водний режим та вміст засвоюваних поживних речовин. На різних типах ґрунту окремі мінеральні добрива мають різне значення. Максимальний ефект від добрив отримують на дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених та вилужених чорноземах, при чому на цих ґрунтах у мінімумі, зазвичай, знаходиться азот. Чорноземи потребують менше азоту, але більше фосфору. На опідзолених піщаних ґрунтах на рівні з азотом сильний вплив має калій, проте на торф’яних ґрунтах він знаходиться у мінімумі. При цьому  мінімальні вмісти елементів живлення залежить не тільки від властивостей ґрунту, але й від насиченості сівозміни тої чи іншої групи культур.

Висока ефективність фосфорних добрив характерна для чорноземів. Менш ефективні вони на сірих лісових та супіщаних підзолистих ґрунтах. Ефективність фосфорних добрив знижується за мірою збільшення рівня фосфатів у ґрунті.

Щодо калійних добрив, то вони найбільш ефективні на піщаних, торф’яно-болотних і заплавних ґрунтах. На підзолистих ґрунтах роль калію збільшується при вапнуванні. Зі збільшенням застосування азотних і фосфатних добрив роль калію також може помітно зростати. Дія калійних добрив підвищується у сівозміні з травами, що виносять із ґрунту велику кількість цього елемента живлення.

У рамках однієї ґрунтово-кліматичної зони, одного типу і підтипу ґрунту, ефективність добрив значною мірою визначається гранулометричним складом ґрунту, який має значний вплив на рухливість добрив та їх засвоєння, що у свою чергу впливає на характер поглинання поживних речовин рослинами і їх ефективність.

Неоднакові за гранулометричним складом ґрунти вимагають різних підходів до створення системи застосування добрив. Гранулометричний склад ґрунту необхідно враховувати при визначенні дози добрива, терміну й способу внесення. На глинистих і середньо суглинних ґрунтах добрива поглинаються і закріплюються сильніше, вони рухаються разом з водою повільніше, ніж на ґрунтах піщаних і супіщаних. Тому глинисті ґрунти удобрюють не так часто, але відносно великими дозами, тоді як піщані – частіше і малими дозами.

Найбільш рухомі у ґрунтах азотні добрива, тому на легких ґрунтах з підвищеною вологістю вони вимиваються. За таких умов доцільніше вносити азотні добрива на весні.  За ступенем переходу від легких ґрунтів до важких різниця в ефективності весняного і осіннього терміну внесення добрив згладжується, і на важких ґрунтах переходить на сторону осіннього терміну внесення. 

Зв’язок між гранулометричним складом ґрунту та формою добрив також впливає на їх ефективність. Так, на легких ґрунтах фосфатне борошно не відрізняється за дією від суперфосфату, але значно поступається йому на важких ґрунтах. Калійні добрива, хоч і менш рухомі, аніж азотні, на ґрунтах легкого гранулометричного складу при збільшеній вологості можуть вимиватися.

Важливим фактором, який впливає на ефективність добрив, є також рівень окультуреності ґрунтів. Одним із показників окультуреності ґрунту є вміст у ньому доступних для рослин поживних речовин. Ця властивість ґрунту дуже динамічна і кількість легкодоступних елементів живлення може значно змінюватися за досить короткий час. Тим не менше, вміст у добре окультуреному ґрунті доступних для рослини поживних речовин більша, аніж у слабо окультуреному.

Таким чином, при розробці системи застосування добрив необхідно знати та вміти враховувати властивості ґрунтів, як-от: гранулометричний склад, вміст гумусу, рухомих форм елементів живлення, рівень обмінної кислотності (pH), гідролітичної кислотності (Hг), суму обмінних основ (S), рівень насиченості ґрунтів основами (V).

При плануванні системи удобрення необхідно враховувати й не однакову вимогу окремих сільськогосподарських культур щодо термінів зволоження. Наприклад, для ярої пшениці особливо велике значення мають весняні та дощі раннього літа, тоді як кукурудза чи просо добре використовують опади у середині чи навіть в кінці літа.

Впливає на ефективність добрив і температурний режим. Так, значна частина ґрунтових бактерій розвивається за температури 26-35°С, невелика група – при 10-20°С, термофільні бактерії досягають найбільшого розвитку при температурі 60-65°С. Тому в різні періоди вегетації зі зміною температури проходять ті чи інші ґрунтові біохімічні процеси, пов’язані з мікробіологічною діяльністю, змінюється її вплив на швидкість розпаду органічної речовини ґрунту, нітрифікація, мобілізація та іммобілізація елементів живлення і, відповідно, збільшується або зменшується потреба в добривах.

Ефективність добрив в дечому залежить і від температури ґрунту, адже вона впливає на швидкість руху води, рухливість солей у ґрунті, на темпи надходження поживних речовин у рослину і у підсумку – на розвиток кореневої системи.

У різних видів і сортів рослин інтенсивність поглинання елементів живлення за зниження температури різна. При підвищеній морозостійкості виду чи сорту фізіологічні процеси у рослині зі зниженням температури менше порушуються, і поглинання поживних речовин знижується меншою мірою. Із підвищеною жаростійкістю ослаблюються порушення фізіологічних функції рослини при збільшенні температури і збільшується поглинання елементів живлення.

Мінеральні добрива відіграють значну роль у підвищенні морозостійкості зернових культур. Наприклад, з допомогою фосфорних і калійних добрив можна значно збільшити морозостійкість озимої пшениці. Що стосується азотних добрив, то у великих дозах, особливо без внесення фосфору і калію, вони можуть спричинити загибель рослини.

У підготовці блогу використовувались матеріали з сайту Інституту живлення рослин. Український науково-практичний центр «Інститут живлення рослин» — це новий формат організації, яка допомагає аграріям мінімізувати виробничі затрати і підвищити врожайність шляхом оптимізації живлення вирощуваних культур.