Мікориза

Мікориза (грибокорінь) — кінчики кореня разом з гіфами фиба, що живуть в симбіозі з ними. Живиться напіворганічними рештками, мінералізуючи органічну речовину, а продукти мінералізаці засвоюються рослинами. Мікориза відома в більшості груп судинних рослин. Усього кілька родин квіткових не утворюють її або утворюють дуже рідко.

Вся інформація по тегу #мікориза

У мікоризній взаємодії міцелій гриба колонізує органи рослини-хазяїна внутрішньо- або зовнішньоклітинно. Якщо це коріння, то гриб фактично стає його продовженням й утворює відростки-гіфи, які густо розростаються. У цьому симбіозі відбувається такий собі «обмін». Рослина дає грибу цукор, який утворює під час процесу фотосинтезу, бо у гриба немає хлорофілу, тож накопичення цукрів у ньому не відбувається. А гриб навзаєм значно (практично 100-кратно) збільшує площу живлення рослини та в разі посушливих умов «дотягується» до глибших шарів, у яких міститься волога. І так вони один одного «підтримують і підтягують».

Читати по темі: «Мікоризотерапія» — біологічний спосіб оздоровлення ґрунту

Мікориза буває двох основних типів: ендо- та ектомікофітна (відповідно ендо-та ектомікоріза). Перша поширена набагато ширше і зустрічається приблизно у 80 % всіх судинних рослин. Грибний компонент належить до зигоміцетів, причому в усьому світі цей симбіоз утворює менш 100 видів грибів, тобто взаємини симбіонтів не є суто специфічними. Гіфи грибів проникають у клітини кори кореня, де утворюють спіралі, здуття або розгалуження, а також поширюються в навколишньому грунті. Характерні типи внутрішньоклітинних гіфів структур - везикули (пухирці) і арбускули ("деревце"), тому ендомікорізу часто називають везикулярноарускулярной.

При ектомікоризі гриби оточують коріння, але не проникають в їх живі клітини. Міцелій далеко поширюється в грунті, відіграючи важливу роль у перенесенні органічного вуглецю до рослини. Кореневі волоски часто відсутні, їх функцію виконують гіфи гриба. Ектомікоризу утворюють в основному базидіоміцети, але іноді і аскоміцети, в тому числі трюфелі. Відомо, близько 5000 видів ектомікоризних грибів, деякі з яких високоспецифічні для рослинисимбіонту.

«Від зовнішніх, навіть бактеріальних, інфекцій мікориза допоможе захиститись — завдяки своїм фітостимулюючим виділенням вона підвищить імунітет господаря, що дасть змогу рослині самій протистояти бактеріальним гнилям. Тому ми й рекомендуємо, зокрема, насіння озимої пшениці обробляти мікоризним грибом. У крайньому разі, якщо вже не пощастило і посівмат виявився зараженим, то краще спочатку обробити насіння будь-яким  простим протруйником на основі триазолів. Вони на мікоризу мало впливають. І з більшістю фунгіцидних протруйників МікоФікс сумісний. Та все ж таки важливо переглянути інформацію на упаковці — там зазначено, до яких саме діючих речовин Glomus intraradices стійкий», — зауважив Микола Сучек. 

Читати по темі: Мікориза у боротьбі з ґрунтовими бактеріозами і гнилями