Ксерофіти

2146

Ксерофіти — рослини посушливих місць, що пристосовані до життя в умовах тривалої атмосферної і ґрунтової посухи. Ксерофіт має спеціальні пристосування, які перешкоджають випаровуванню води і запобігають перегріванню рослини, ростуть вони переважно в степах, пустелях, напівпустелях.

Це засухостійкі рослини степів, пустель. За несприятливих умов вони припиняють ріст і впадають в депресію. Для цих рослин характерний ксероморфізм – сукупність ксероморфних морфоанатомічних ознак, спрямованих на виживання за нестачі вологи. В більшості ксерофітів є глибокі кореневі системи.

У деяких ксерофітів кореневі системи поверхневі, дуже розгалужені, часто корені тимчасові – ефемерні, які використовують воду короткочасних дощів. Корені і стебла багатьох чагарників-ксерофітів покриті корком, що захищає їх від висихання. Характерна особливість ксерофітів – високий осмотичний тиск клітинного соку, що забезпечує підвищену всисну дію та зменшує віддачу води.

Види ксерофітів:

Пойкілоксерофіти – посухостійкі рослини, які витримують посуху в стані анабіозу (лишайники); розвиваються в умовах повітряної та ґрунтової посух – степові рослини (шавлії, ковили).
Ефемери – однорічники, котрі закінчують вегетацію за 0,5-2,5 місяця, швидко дають плоди та насіння. Це переважно рослини степів. З видів флори України можна згадати вероніку весняну Veronica verna, веснянку весняну Erophila verna, бурачок пустельний Alyssum desertorum, мишачий хвіст малий Myosurus minimus.
Ефемероїди – багаторічники з весняним чи осіннім періодом вегетації. Влітку вони перебувають у стані спокою – у вигляді підземних цибулин, бульб, кореневищ. Характерні для аридних областей. В степах України можна побачити тюльпани Шренка Tulipa schrenkii і скіфський T. scythica, зірочки жовті Gagea lutea, белевалію сарматську Bellevalia sarmatica, гадючу цибульку занедбану Muscari neglectum, пізньоцвіт осінній Colchicum autumnale.
Сукуленти – мають розвинену водозапасну паренхіму, здатні накопичувати воду і економно витрачати її в період посух (стеблові, листкові і кореневі). У них дуже товста кутикула, покрита воском; продихи нечисленні, занурені і в період посухи закриті, внаслідок чого ріст дуже повільний.