Біоіндикатори

Біоіндикатори (біологічний індикатор) — організми, за допомогою яких проводять оцінку показників природних процесів, умов або антропогенних змін середовища. 

Біоіндикація – комплексний метод оцінки якості навколишнього середовища або параметрів його окремих компонентів за наявністю певних видів живих організмів (їх угруповань). Такі живі організми слугують своєрідними індикаторами умов довкілля. 

Біоіндикатори можуть визначати певні особливості середовища: підвищену концентрацію іонів важких металів, пестицидів, цитотоксичних речовин, хімічних мутагенів, кислотність ґрунту або води, появу в складі повітря токсичних газів, зростання інтенсивності ультрафіолетового, іонізуючого чи полів електромагнітних випромінювань тощо.

Єдиним законодавчо регламентованим методом біоіндикації, що використовується у практиці екологічного моніторингу, є система сапробності.

Сапробність – комплекс фізіолого-біохімічних властивостей гідробіонтів, які визначають їх здатність мешкати у воді з певним вмістом розчинених нестійких органічних речовин. Водні організми, для яких визначені такі властивості, називаються сапробіонтами.

Всі сапробіонти розділені на три групи:

• Полісапроби – мешканці вод, сильно забруднених органічними речовинами, практично позбавлені розчиненого кисню. Як результат, створюються анаеробні умови з переважанням відновлювальних біохімічних процесів.
• Мезосапроби – вода повинна містити незначну кількість кисню. Відновлювальні процеси поступаються окислювальним.
• Олігосапроби – мешкають в умовах насиченої киснем води та практичної відсутності розчинених органічних речовин.

Для поширених видів гідробіонтів (переважно планктон та бентос) розраховано коефіцієнти, які використовуються у розрахунках індексу сапробності, величина якого вказує на ступінь забруднення води органічними сполуками.