Поширення
Трапляється повсюдно.
Шкідливість
Пошкоджує вишню, черешню, грушу, глід, менше — сливу, терен, айву, горобину, кизильник, яблуню, іргу.
Зовнішній вигляд
Самка завдовжки 5 – 6 мм, самець — 4 – 5 мм, тіло чорне, блискуче; ноги чорні, лише посередині буруваті; крила прозорі, з дещо затемненою серединною перев’яззю. Яйце розміром 0,6 мм, видовженоовальне, блідозелене. Личинка — 9 – 11 мм, зеленуватожовта, голова маленька, бура або чорна; передня частина тіла (грудні сегменти) значно розширена; ніг — 10 пар; личинка вкрита чорним блискучим слизом і тільки в останньому віці втрачає його і стає яскравожовтою. Лялечка завдовжки 6 мм, жовтуватобіла, в щільному овальному земляному коконі.
Розвиток
Зимують личинкиеонімфи в земляному коконі у ґрунті на глибині 6 – 15 см. У Лісостепу заляльковуються наприкінці травня — на початку червня, у південній смузі — в першій половині травня. Значна частина личинок (іноді до 50 %) залишається в стані діапаузи на повторну зимівлю. Через 7 – 10 діб після початку заляльковування спостерігається масовий вихід імаго з ґрунту. На другу — третю добу після вильоту самки відкладають яйця, розміщуючи їх по одному в зроблені яйцекладом надрізи в м’якуші листка з нижнього боку. Яйце добре помітне у вигляді коричневого горбка. При масовому розмноженні шкідника на одному листку налічується 10 – 30 яєць, відкладених різними самками. Розмножується найчастіше партеногенетично. За 7 – 8 діб життя самка відкладає 50 – 75 яєць. Ембріональний розвиток триває 7 – 13 діб. Масове відродження личинок буває найчастіше у другій половині червня — на початку липня. Личинки переповзають на верхній бік листка і вкриваються слизом, який захищає їх від висихання. Через 15 – 20 діб, пройшовши 6 – 7 віків, личинки завершують розвиток і переходять у ґрунт на коконування.
У Поліссі та північній зоні Лісостепу розвивається в одному поколінні, у південному Лісостепу й Степу — у двох. Літ і відкладання яєць другого покоління відбувається в другій половині серпня. Розвиток личинок другої генерації часто триває до кінця вересня — початку жовтня. Личинки молодших віків вигризають м’якуш листка невеликими плямами, старших — скелетують листя, залишаючи лише сітку жилок. Більш значної шкоди завдає друге покоління шкідника. Вишневий слизистий пильщик — геліофільний вид, у зв’язку з чим він найактивніше заселяє проріджені насадження, а також схили південної експозиції. Сильніше пошкоджує листя з південного боку крони дерев. Значну роль у зниженні чисельності пильщика відіграють комахипаразити. Так, відкладені яйця активно заражає трихограма. Личинок заражає ряд їздців з родин іхневмонід і еулофід — Cirrospilus vittatus Walk., Lathrolestes marginatus Thoms., Pristomerus vulnerator Panz., Erromenus fatnasus Bris., Triphon translucens Ratz. і мухтахін — Compsilura concinnata Mg., Bessa parallela Mg., Blondella nigripes Fll.
Заходи захисту
Осіння оранка і весняне розпушування ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах. Розпушування ґрунту в період масового переходу личинок на коконування. При заселенні шкідником понад 10 – 15 % листя — обробка інсектицидами або біопрепаратами. Обприскують феразимом, к.с., 0,5 л/га, скоразолом, к.е., 0,15-0,2 л/га, хорусом, в.г., 0,2 кг/га чи топсином М, з.п., 1–2 кг/га, з додаванням 0,1% нурелу-Д, к.е., 1,5 л/га, базудину, в.е., 1,2 л/га або актари, в.г., 0,14 кг/га.
