Поширення
Трапляється повсюдно. Значної шкоди завдає груші у Закарпатті, Криму та степовій зоні України. Пошкоджені плоди обпадають.
Зовнішній вигляд
Імаго завдовжки 4 – 5 мм; забарвлення рудуватожовте з легким почорнінням у верхній частині грудей і черевця; птеростигма на прозорих крилах жовтувата. Яйце розміром 0,6 мм, білувате, блискуче. Личинка завдовжки до 10 мм, жовтуватобіла, голова жовтувата з бурою плямою зверху. Лялечка — 6 – 7 мм, біла, в щільному овальному коконі.
Розвиток
Зимують личинки в коконі в ґрунті на глибині 5 – 15 см, окремі особини — до 20 – 25 см. Заляльковуються при прогріванні ґрунту до 7 °С на глибині 10 см, що збігається в часі з початком набрякання бруньок груші. До 20 % личинок, які перезимували, залишаються в діапаузі до наступного року. Через 11 – 14 діб після початку заляльковування виходять імаго — у період відокремлення бутонів груші. Літ дружний і триває 15 – 17 діб. Самці трапляються рідко, у зв’язку з чим спостерігається партеногенез. Із незапліднених яєць розвиваються самки. Упродовж 4 – 6 діб самки живляться нектаром і пилком кісточкових порід і дикої груші, які рано цвітуть. Яйця відкладають у надрізи, зроблені за допомогою яйцекладу в тканині оцвітини, квітколожа, біля основи чашолистків, по одному в бутон. Плодючість — 30 – 40 яєць. У яєчниках самки, яка щойно вийшла, міститься в середньому 19 яєць. У зв’язку з поступовим дозріванням яєць тривалість їх відкладання розтягується до 10 – 14 діб. Відкладання яєць відбувається чітко у межах фенофази відокремлення і забарвлення бутонів груші. Тому воно починається на ранніх і завершується на пізніх сортах груші. Через 6 – 8 діб відроджуються личинки, які, не виходячи на поверхню, прогризають кільцеподібний хід — міну біля основи чашечки, а після першого линяння проникають у зав’язь плода. У насінній камері личинка з’їдає зачатки насіння і всю серцевину, після чого здійснює ще три переходи з плода в плід. Личинка розвивається 20 – 34 доби, в середньому 26 діб, проходячи за цей період п’ять віків. Завершивши живлення, личинка прогризає вихідний отвір і переходить у ґрунт на коконування, де й залишається до весни наступного року. Генерація однорічна. Чисельність грушевого плодового пильщика знижують ті самі ентомофаги, що й яблуневого плодового пильщика.
Заходи захисту
Перед завершенням живлення личинок — культивація з метою розпушування шару ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах на глибину 9 – 11 см з тим, щоб основна маса шкідника зосередилась на цій глибині. Наступне розпушування ґрунту із захоплюванням цього шару призводить до значної загибелі шкідника. Економічний поріг шкодочинності: відокремлення бутонів — 10 імаго на 10 гілок (одне дерево); цвітіння — 3 – 5 яєць на 100 квіток; після обсипання пелюсток — три личинки на 100 плодів. Найефективніше обприскування інсектицидами під час масового льоту пильщика — у період розпушування бутонів яблуні літніх сортів. Обприскують феразимом, к.с., 0,5 л/га, скоразолом, к.е., 0,15-0,2 л/га, хорусом, в.г., 0,2 кг/га чи топсином М, з.п., 1–2 кг/га, з додаванням 0,1% нурелу-Д, к.е., 1,5 л/га, базудину, в.е., 1,2 л/га або актари, в.г., 0,14 кг/га за умов чергування препаратів.
