Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Названо найпоширеніші мікотоксини та їх вплив на зернові в Україні
Мікотоксини — найбільш поширений хімічно небезпечний фактор, токсичні з'єднання, які виробляються деякими видами цвілі (грибками). Про це в матеріалі на Latifundist.com розповів Вадим Турянчик, радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки.
«У світі ідентифіковано кілька сотень різних мікотоксинів, але найбільш часто зустрічаються ті, що становлять небезпеку для здоров'я людини і тварин. Це Афлатоксини (продукти життєдіяльності роду Aspergillus), Охратоксин А (ОТА) (продукти життєдіяльності роду Penicillium), фумонізинів, Зеараленон (ЗЕА), Дезоксиніваленол (ДОН) (продукуються, зокрема, родом Fusarium)», — зазначив Вадим Турянський.
Мікотоксини з'являються в харчовому ланцюжку в результаті зараження цвіллю сільськогосподарських культур як до, так і після збирання врожаю.
На думку фахівця, більшість зернових, такі як кукурудза, сорго, просо, пшениця, рис, уражається грибами, які продукують мікотоксини.
Найбільш часто мікотоксини зустрічаються в кукурудзі. Згідно зі статистикою сюрвейерської компанії СЖС, найчастіше в Україні зустрічаються Афлатоксини, Дезоксиніваленол (ДОН) і Охратоксин А (ОТА), кількість яких нерідко перевищує допустимі норми, встановлені законодавством України та Європейського союзу.
«Основними причинами зараження зерна мікотоксинами після збирання врожаю є його механічні пошкодження, псування комахами, що полегшує зараження грибами-продуцентами. Час збирання врожаю, метод сушіння, способи і умови зберігання, умови обробки також вносять свою лепту в контамінацію при порушенні цих технологічних процесів. Температура, вологість і пошкодження зерна є основними факторами зростання і розвитку грибів-продуцентів мікотоксинів», — уточнив радник президента УЗА з кормової та харчової безпеки.
В цілому системний підхід з дотриманням належних практик зберігання (Good Storage Practice), належних практик виробництва (Good Manufacturing Practice) і HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points) має важливе значення для мінімізації можливих контамінацій мікотоксинами в зернової продукції.
Профілактика зараження сільськогосподарської продукції грибками складається з двох етапів:
- первинна профілактика — важливий і ефективний етап для зниження грибкового зараження та зростання кількості продуцентів і, як наслідок, виробництва мікотоксинів в зерні.
- вторинна профілактика — етап, коли зараження грибками відбувається на ранній стадії у зернової продукції, щоб запобігти подальшому погіршенню стану і зараженість мікотоксинами, рекомендується:
- зупинити зростання шляхом повторної сушки зерна;
- вилучення та ізолювання пошкодженого зерна;
- захист зерна, що зберігається від будь-яких умов, що сприяють продовженню зростання патогена.
У разі, якщо продукти вже сильно заражені токсичними грибами, первинна та вторинна профілактика будуть неможливі. Всі дії, зазначені вище, будуть неефективні в застосуванні і в подальшому запобіганні розвитку грибків і освіті мікотоксинів.
В такому випадку залишається лише ізолювати і утилізувати контаміноване зерно.