У Закарпатті вперше за 50 років рекультивували унікальну чайну плантацію

Чайну плантацію під Мукачевом закладали з 25 квітня до 5 травня 1949 року. Для цих широт чай — унікальна культура. Але наразі ця плантація — здичавілі без догляду кущі. Фактично те, що є тут зараз, — це коренева поросль, яка відновлюється щороку після вимерзання.

«Одну із ділянок ми рекультивуємо, розчистимо від коріння ожини та порослі дерев, внесемо перегній та укриємо на зиму кущі агроволокном, — каже Максим Малигін, громадський активіст, що уже понад чотири роки опікується мукачівською чайною плантацією.

За його словами, зараз тут можна зібрати максимум 1-1,5 кг чайного листя у травні. А для того, пояснює експерт, щоб ця сировина для смачного чаю була вдалою та якісною, кущ має бути готовим. Тобто, він повинен добре перезимувати і мати достатньо органічних добрив. У лісі цього добрива не вистачає, тому треба додатково удобрювати та укривати на зиму, щоб чай не обмерзав.

«Ми експериментували — деякі кущі обмотали індивідуально, а над одним рядом облаштували тепличку. Навесні порівняємо результати. Очікуємо, що після такого зимування нам вдасться збільшити кількість зібраного чаю, — каже Малигін.

Він сподівається, що з цієї плантації може розпочатися розвиток хоча б крафтового виробництва вітчизняного чаю, виготовленого з місцевої сировини.

«Цим же займалися свого часу шведи, американці, європейці — і вони зараз виходять на промислові продажі чаю. За останні 200 років у Штатах було три федеральні програми, коли держава вкладала кошти в чайні плантації! Туреччина, яка нині вважається чайною країною, — насправді, стала нею в минулому столітті лише: перша чайна плантація тут була закладена в 20-х роках ХХ століття, насіння — як і в нас — взяли в Грузії. А зараз це ціла галузь з державною підтримкою. Така ж історія з Іраном, який теж має претензії на звання чайної країни», — каже Максим Малигін.