Британські фермери навчилися стримувати капустяну блішку в посівах ріпаку без інсектицидів

10 липня 2026, 07:00

902

Фото: SuperAgronom.com

Посіви ріпаку

Капустяна стеблова блішка (Psylliodes chrysocephala) — небезпечний шкідник сімейства листоїдів, який спеціалізується на знищенні озимого ріпаку та інших хрестоцвітих культур (гірчиці, капусти). У зв'язку з тим, що в ЄС та Великій Британії заборонили неонікотиноїди заради порятунку бджіл, не стало засобів стримувати блішку. Це викликало хвилю катастрофічних неврожаїв ріпаку у Великій Британії та змусило багатьох фермерів повністю відмовитися від цієї культури.

На щастя, вчені таки знайшли спосіб стримати шкідника без застосування додаткових пестицидів. Ключову роль у переломі ситуації з капустяною стебловою блішкою відіграла рекомендація експертів Національного інституту сільськогосподарської ботаніки NIAB проводити ультрадрібну культивацію ґрунту одразу після літнього збирання врожаю.

Дослідження NIAB, проведені Коліном Пітерсом, показують, що ультранеглибоке обробіток ґрунту (30 мм) відразу після збирання ріпаку знижує кількість дорослих блішок на 50–90%. Цей метод ефективно знищує лялечки у верхньому шарі ґрунту, перериваючи життєвий цикл шкідника.

У міру накопичення даних, поверхневе лущення грунту в даний час визнається одним із найефективніших і економічних практичних заходів, які можуть вжити фермери проти капустяної стеблової блішки.

Щорічний моніторинг, проведений NIAB, та коооперативом United Oilseeds (дві ключові для британського сільського господарства організації, які забезпечують ріпаковий сектор науковими розробками та комерційною підтримкою), показав, що рівень зараження озимого ріпаку личинками капустяної блішки знижується другий рік поспіль. Цей позитивний тренд, підтверджений аналізом стебел з фермерських господарств, вселяє впевненість у аграріїв та стимулює збільшення посівних площ.

Капустяна стеблова блішка більш небезпечна, ніж звичайні хрестоцвіті блішки. Синьо-чорні глянцеві жучки розміром 3-4,5 мм атакують молоді сходи ріпаку відразу після проростання насіння. Вони вигризають округлі наскрізні дірки в сім'ядолях і листі (симптом «сита» чи «решета»), що може повністю знищити точку зростання та занапастити посіви. Але саме личинки завдають основної економічної шкоди. Кремово-білі черв'ячки з темними точками довжиною до 7 мм вилуплюються з яєць у грунті і прогризають ходи (міни) спочатку всередину черешків листя, а потім глибоко йдуть всередину стебла. Через це стебла ріпаку тріскаються від морозу, кущаться, деформуються та в'януть.

Нове покоління молодих жуків виходить із лялечок у ґрунті у червні-липні та ховається у рослинних рештках, впадаючи в діапаузу (літню сплячку) до сходів нового ріпаку. Механічне лущення верхнього шару ґрунту порушує їх мікроклімат, висушує лялечок і робить жуків легкою здобиччю для птахів та жужелиць.