Основні заходи для регенерації ґрунту назвав польський професор

Зазначається, що професор Гліна присвятив значну частину своєї лекції регулюванню pH ґрунту. Він зазначив, що є потреба як у зниженні, так і в підвищенні цього показника pH ґрунту. Він пояснив вплив добрив, що використовуються для цієї мети.

«Найчастіше ми робимо це за допомогою кальцієвих добрив, але можемо використовувати й кальцієво-магнієві добрива. Тоді сам магній, якщо ми використовуємо його, наприклад, у сульфатній формі, також має тут розкислювальні властивості. Чому так? Тому що ні кальцій, ні магній безпосередньо не розкислюють наш ґрунт, а завдання цих двох елементів, цих двох аніонів, полягає в тому, щоб потрапити в ґрунтовий сорбційний комплекс і звідти, грубо кажучи, викидати водень, який там є, щоб він перейшов у ґрунтовий розчин. А потім він з’єднується із залишком карбонату, із залишком сульфату та нейтралізується», — пояснив професор Бартломей Гліна.

Читати також: Дефекат — засіб, щоб вгамувати кислотність ґрунту та дефіцит кальцію

Ще одним важливим моментом, на якому зосередився вчений, були проміжні культури та їхня роль у регенерації ґрунту та забезпеченні сприятливих умов для росту та розвитку сільськогосподарських культур.

«Чим більше видів рослин у нас на полі, тим більша різноманітність їхніх кореневих виділень. І саме кореневі виділення рухають нашу головну фабрику, тобто мікробіологічне життя в ґрунті, тому що це їжа для бактерій, грибів тощо. Вони захищають структуру ґрунту, міцність агрегатів, забезпечують кращі водоповітряні властивості тощо. Це все замкнене коло, яке має працювати ідеально», — сказав професор Гліна.

Читати також: Сівба кукурудзи: strip-till, мульча, сидерати, кулісні посіви та глибина загортання

У рамках регенерації ґрунту часто йдеться про мінімалізації обробітку. Професор Бартломей Гліна також порушив це питання, перерахувавши різні технології обробітку, але наголосивши, що спочатку краще йти в напрямку еволюції, ніж революції, і, наприклад, не переходити одразу від глибокої оранки до no-till, а поступово переходити на поверхневий обробіток рік за роком і спостерігати за тим, що відбувається в ґрунті.

«Захищаючи структуру ґрунту, ми, звичайно, переходимо до мінімалізації обробітку ґрунту. Але пам’ятаймо, що не кожен ґрунт готовий до нульового обробітку. Це потребує часу, бо такий перехід від глибокого плуга до культивації був би економічною катастрофою для нашого господарства, наші врожаї різко впали б. Наприклад, перехід на смуговий обробіток також не може відбутися за одну ніч. Варто поступово зменшувати оранку, спочатку, скажімо, до 20 см і подивитися, що буде, наступного сезону до 15 см і подивитися, що буде знову. Тільки коли ми побачимо, що це працює, що ґрунт живий і працює, тоді можна пробувати той же смуговий обробіток. Або, можливо, давайте спробуємо перемішати цей ґрунт лише дисковою бороною, подивимося, що нам підійде», — каже професор Гліна.

Читати також: Оранка вже «програє» на Кіровоградщині: аграрії поступово змінюють підходи до технологій обробітку ґрунту

Цікавою, хоча й безумовно непопулярною сьогодні проблемою є польові захисні смуги, пише видання. Колись поширені, забезпечуючи укриття для людей і тварин під час роботи в полі в спекотні дні, вони поступилися місцем робочому простору для дедалі більших машин. Але вони й сьогодні мають низку переваг.

«Такі смуги надають неймовірні переваги, вони затінюють, покращують мікроклімат, захищають від шуму та пилу. А різноманітність птахів, комах, ґрунтових організмів — все це є позитивним ефектом. А ще ці насадження дерев, звичайно, захищають від посухи», — пояснив професор Бартломей Гліна.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Відновлення родючості українських ґрунтів справа спільна: держави, науки, бізнесу — нотатки з конференції BTU