Контроль персикових попелиць на ріпаку дасть змогу боротися з поширенням вірусу жовтухи турнепсу

Про це пише Farmer.pl.

Зазначається, що кілька десятків років тому проблема попелиць у ріпаку стосувалася одного виду — капустяної, яка масово заселяла рослини в період цвітіння та розвитку стручків. Останніми роками капустяна попелиця почала масово з’являтися також восени на сходах озимого ріпаку. Однак у цей період значно більше здивувала виробників ріпаку наявність персикової (оранжерейної) попелиці, яка заселила практично всю нижню поверхню листя. Цей вид попелиці багатоїдний і добре відомий, наприклад, виробникам коренеплодів і тепличних культур. У випадку з попелицею шкідливі як дорослі особини, так і личинки.

Їхня шкідливість подвійна: пряма і непряма. Пряма шкода полягає у висмоктуванні соків із тканин (переважно листя), що при масовому заселенні може призвести до загибелі частин рослини, а в крайніх випадках і цілих рослин. Непряма шкода, у свою чергу, полягає в перенесенні вірусів рослин попелицями. Крім того, виділення попелиці є живильним середовищем для сажкових грибів, які перешкоджають транспірації, а місця пошкодження тканин є воротами для вторинних інфекцій, викликаних збудниками хвороби.

Проблема попелиці на ріпаку в останні роки пов’язана переважно з непрямим ушкодженням — вони є переносниками вірусу жовтухи турнепсу (TuYV). Віруси можуть переноситися декількома видами попелиць, але найбільше значення у вирощуванні ріпаку має персикова попелиця (капустяна — менш ефективний переносник). Згідно з джерелами, цей вірус зустрічається на рослинах, що належать до кількох сімейств, але капустяні рослини є найбільш сприйнятливими. До того ж різноманітний спектр культур і бур’янів (де вірус може зимувати) є потенційним джерелом майбутніх інфекцій.

Вірус жовтухи турнепсу найчастіше зустрічається в регіонах інтенсивного вирощування ріпаку, а також буряків, картоплі та хрестоцвітих овочів, які також є рослинами-господарями персикової попелиці. Це стійкий вірус, тобто тільки-но його підхопить попелиця, він залишається в її організмі на все життя, і попелиця, пересуваючись по полю, може заразити інші рослини під час живлення. Генетично не передається — молоді личинки попелиці стають її переносниками лише після споживання соку з раніше зараженої рослини.

Читати також: Капустяна міль у посівах ріпаку: біологічні особливості, захист, ефективність інсектицидів

Симптоми зараження рослин ріпаку вірусами можуть нагадувати симптоми посухи, заморозків, дефіциту поживних речовин чи пошкодження коренів шкідниками (наприклад капустяною мухою) або килою ріпаку. Можуть спостерігатися жовті та червоно-фіолетові зміни кольору, особливо на старих листках. Спочатку вони з'являються по краях, але з часом покривають всю поверхню листової пластини. Заражені рослини також сповільнюються в рості, утворюють менше бічних гілок, а на пізніх стадіях стручки менш заповнені насінням. Щоб правильно визначити причину пошкоджень, необхідно провести діагностичні тести, які дозволяють однозначно ідентифікувати вірус.

Вважається, що втрата врожаю ріпаку в результаті зараження TuYV може становити до 50% з одночасним зниженням олійності та підвищенням вмісту глюкозинолатів, які знижують якість насіння.

Капустяна попелиця живиться на ріпаку, фото: farmer.pl

Боротися з цим вірусом неможливо — запобігти зараженню можна лише обмеживши поширення попелиці.

«По-перше, слід використовувати нехімічні методи. Профілактичні заходи, які запобігають або обмежують розповсюдження шкідників, включаючи попелицю, є ключовими в комплексному захисті та виробництві рослин. У випадку вірусу жовтухи турнепсу ефективним рішенням є використання стійких гібридів ріпаку. Важливі також правильні агротехнічні заходи, а також по можливості використання просторової ізоляції від інших капустяних і коренеплодів, а також персикових садів і тепличних культур. Також дуже важливо обмежити засміченість бур’янами, головним чином падалицею ріпаку та капустяними, які можуть бути потенційним джерелом вірусів», — зазначають польські фахівці.

Боротися з попелицями — переносниками вірусів — слід восени після того, як будуть помічені перші особини. Інсектицидів, зареєстрованих для цієї мети, небагато (зокрема це д.р. дельтаметрин, ацетаміприд, лямбда-цигалотрин), але при їх використанні слід враховувати діапазон оптимальних для ефективної роботи температур (наприклад дельтаметрин рекомендується застосовувати за температури не вище 20 °С). Рекомендується додати ад’ювант, завдяки якому робоча суміш буде легше досягати нижньої сторони листової пластинки, де найбільше попелиці. Також з цієї причини використання ежекторних форсунок або розпилювачів з допоміжним потоком повітря дозволить більш ретельно покрити листя з усіх боків розчином інсектициду.

Проблемою останніх років є розвиток стійкості попелиці до активних речовин, що містяться в інсектицидах, особливо з групи піретроїдів. Звідси і рекомендація використовувати інсектициди різних хімічних груп по черзі, наскільки це можливо. Доступні на даний момент способи обробки насіння також певною мірою опосередковано зменшать кількість попелиць, незважаючи на те, що вони зареєстровані проти інших шкідників, кажуть польські експерти.

 Алла Гусарова, SuperAgronom.com