Шкідливість

Кила ріпаку — шкідлива хвороба. Вона пригнічує рослини, оскільки коріння перестає забезпечувати наземні органи водою і поживними елементами. Обмін речовин в коренях ріпаку порушується. При сильному розвитку урожай знижується на 30% і більше. Plasmodiophora brassicae заражає близько 200 культурних і дикорослих рослин з сімейства хрестоцвітних.

Ознаки ураження

Рослини, уражені на ранніх стадіях розвитку, жовтіють, в'януть і засихають, при цьому процес починається з нижніх листків. При більш пізньому ураженні зростання і розвиток рослин пригнічені. Кила капусти знищує коріння, особливо кореневі волоски, що відповідають за живлення рослин. При висмикуванні рослини видно, що його коріння деформовані і покриті наростами, кореневі волоски майже відсутні. Нарости спочатку гладкі і мають блідо-жовтий окрас, потім вони темніють, стають шорсткими. Хворі рослини ріпаку у теплі дні в’януть, увечері, в умовах підвищеної вологості, стан рослин покращується.

Біологія збудника

Збудник Plasmodiophora brassicae, що призводить до кили капусти, дуже легко поширюється, зокрема, з ґрунтом та водою. Цей патоген розвивається на рослинах родини капустових, але й на деяких травах. Відтак, якщо ріпак вирощують після кормових трав, то ураження килою майже не уникнути. 

Весь цикл розвитку патогена протікає в грунті, де він зимує у вигляді спор у тканинах заражених коренів, а після їх розкладання переходить в грунт. При контакті з корінням господаря спори проростають, утворюючи первинні зооспори з двома джгутиками, які заражають коріння, проникаючи в них через кореневі волоски. Після потрапляння зооспор в клітини рослин вони перетворюються в зооспорангії, в яких, в результаті мітозу, утворюються вторинні зооспори. Вони виходять в грунт і там зливаються парами, формуючи зиготу, і знову вражають коріння рослин, проникаючи через епідерміс клітини в місцях розгалуження корінців або через ранки. У клітинах рослин зиготи формують плазмодій, який ділиться, мігрує в корені, вражає камбій, серцевинні промені і кору, викликаючи гіпертрофію і гіперплазію тканин, в результаті чого утворюються пухлини (нарости). Пізніше з плазмодія утворюються одноклітинні, кулясті, бурі спори, повністю заповнюють клітини, які після розкладання тканин рослини знову потрапляють в грунт.

Проростання спор спостерігається при температурі + 6-28 ° C, оптимальні умови + 18 -25 ° C. При цих же умовах відбувається зараження рослин. Для розвитку спор вологість грунту повинна перебувати в межах 50-97%. Насичення вологою до 98% -100% перешкоджає розвитку патогена, оскільки збудник кили є аеробним організмом. Сприятливі умови для розвитку інфекції створюються в грунтах з кислою реакцією. При цьому відзначають, що рослини на грунтах з високою лужною реакцією килою не пошкоджуються. 

Заходи захисту

Після виявлення кили капусти в посівах слід звернути особливу увагу на ретельне очищення інструментів, машин та взуття, які використовувались на заражених полях. Недотримання цих вимог може призвести до того, що патоген поширюється і на інші поля. Більше того, фермерам рекомендують не вирощувати ріпак на інфікованому полі протягом 7-9 років. На практиці це нереально. Тому, зберігаючи коротку, 3-4-пільну сівозміну, можна ввести сорти озимого ріпаку, які толерантні до цього захворювання. Слід пам’ятати, що насіння чутливих та толерантних сортів не можна змішувати.