Сівба озимого ріпаку: фактори, що впливають на майбутній урожай
В Україні вже розпочалися жнива, майже всі області активно збирають озимий ячмінь, який є одним з найкращих попередників під озимий ріпак. До речі, площі під ріпаком поступово розширюються, адже з ним, на відміну від тієї ж кукурудзи, логістичних проблем менше, продати його можна швидше, а отже, і швидше отримати обігові кошти для господарства.
Сіяти озимий ріпак експерти радять одразу після збирання попередника, тобто озимого ячменю та озимої пшениці, озимого жита, гороху (оптимальні попередники для культури в умовах сучасних сівозмін). Тобто фактором вибору попередника для озимого ріпаку є, насамперед, раннє звільнення поля, щоб забезпечити для культури оптимальні терміни сівби.
Обробіток ґрунту під озимий ріпак
Обробіток ґрунту після збирання попередника має вирішувати такі завдання:
- Як і для всіх інших дрібнонасінних культур, поле має бути ідеально вирівняним, щоб забезпечити рівномірну глибину висіву.
- Для кращого контакту ґрунту й насіння потрібно забезпечити дрібногрудкувату однорідну структуру ріллі.
- Потрібно максимально зберегти вологу, необхідну для проростання та розвитку сходів.
Незалежно від технології обробітку грунту, яку використовує господарство, потрібно забезпечити вищевказані умови на полі для отримання гарних сходів. Враховуючи, що ріпак має стрижневу кореневу систему, найкращою для основного обробітку вважається оранка на глибину 22-25 см. Оранку можна замінити дискуванням на 20-22 см. Перед обробітком бажано провести лущення стерні, причому найкраще це робити одразу після збирання попередника. Практики взагалі рекомендують в нинішніх погодних умовах пускати лущильник одразу за комбайном. Якщо до проведення основного обробітку (а його зазвичай проводять через 2 тижні після лущення стерні) вже з’явилися сходи бур’янів, можна провести повторне лущення для їх знищення.
Лущення має досить велике значення для майбутньої продуктивності посівів ріпаку, адже коли солома після збирання попередника розподілена нерівномірно, полущена занадто крупно, то під час розкладання на «острівцях», де вона накопичується, виділяється багато фенолів, альдегідів та кислот. І в цих місцях сходи пригнічуються.
Після проведення оранки чи дискування потрібно провести коткування. Адже останнім часом у липні-серпні, коли готуються площі під сівбу озимого ріпаку, температура повітря зазвичай сягає +30-35°С. І якщо одразу після оранки не пройти поле котками, то волога із глибини 10 см зникне надзвичайно швидко.
«Структурно десь 80% грудочок мають бути розміром, близьким до розміру насіння ріпаку. Бо коли в період ближче до осені, з перепадами денних та нічних температур, з’являтиметься конденсат, то він осідатиме рівномірно на дрібних частинках. Тоді як на грудкуватому ґрунті конденсат осідатиме на найбільші грудки, а не на посівне ложе. Це важливий чинник в умовах нестачі вологи», — пояснює Олексій Сергієнко, керівник консалтингової компанії Art FieldS.
Однією з основних умов успішного вирощування озимого ріпаку є якісний передпосівний обробіток ґрунту. Через 14-20 днів після оранки проводять передпосівний обробіток ґрунту (культивацію) на 3-5 см для формування дрібногрудкуватої структури (діаметр грудочок не більше 3 см, глибина борозен — 2 см), насіннєвого ложа та збереження вологи у ґрунті.
При підготовці грунту під сівбу слід звертати увагу, щоб ґрунт був максимально придатним для обробітку, якщо в цей період пройшли дощі — краще зачекати, щоб не утворювати з насіннєвого ложа «пластилін». Структура насіннєвого ложа для озимого ріпаку є набагато важливішою за терміни сівби.
Сівба ріпаку за no-till матиме певні особливості, які порадив врахувати фермер Андрій Щедрінов:
- Не можна розміщувати насіння в рослинних рештках.
- Насіння повинно мати гарний контакт з ґрунтом.
- Насіння має бути рівномірно загорнуто на задану глибину.
- Насіння й добрива, які вносяться одночасно, повинні бути розділені шаром ґрунту.
- Абсолютно рівного поля не існує, тому сошники мають копіювати наявний його мікрорельєф.
- Сівалка мусить мінімально розпушувати ґрунт і порушувати покрив рослинних решток.
При цьому також слід врахувати, що за однакової ширини захвату сівалки для більшості технологій, для no-till потрібен удвічі потужніший трактор. Зазвичай вимагається на один сошник від 4 до 12 кінських сил потужності двигуна трактора. Крім того, необхідна потужність зростатиме зі збільшенням швидкості сівби.
Терміни сівби ріпаку та норми висіву
Умовно вважається, що кращими термінами для посівної озимого ріпаку в північних областях є 10-20 серпня, західного регіону 20-30 серпня, південного — 25 серпня – 5 вересня. Але це за оптимальних умов.
В реальних же умовах на рішення, коли сіяти ріпак, впливає ще низка факторів: строки збирання попередника, погодні умови (посуха, коли деякі аграрії сподіваються дочекатись дощів і відкладають сівбу, або ж дощові умови, коли немає змоги вийти в поле), технологічні операції, які проводяться на інших полях господарства або ж будуть проводитись (тут питання в наявності вільної техніки та можливості проведення посівних робіт одночасно з іншими операціями).
В цілому ж фахівці рекомендують орієнтуватися у термінах сівби не на час появи сходів, а на стан, у якому в перспективі посіви ріпаку увійдуть в зиму.
Рання сівба позитивно впливає на розвиток міцного кореня та в цілому рослини. З іншого боку, надто рання сівба підвищує ризик вимерзання через швидкій ріст рослин в посівах. Тобто потрібно буде подбати про вчасне проведення росторегуляції, причому, можливо, знадобиться не одна обробка посівів. Також можуть виникати проблеми зі шкідниками. Надто пізня сівба і, як наслідок, слабкий розвиток восени, може призвести до недостатнього росту вегетативної маси, що може позначитись на врожайності.
Загалом же пізня сівба несе в собі менше ризиків, аніж рання: принаймні, заходи з додаткової боротьби зі шкідниками та бур’янами, а також кілька обробок росторегуляторами істотно здорожчують технологію. В нинішніх умовах навряд чи доцільно вкладати в технологію набагато більше коштів, особливо враховуючи, що кінцевий результат теж не гарантований.
«Важливим моментом у плануванні сівби ріпаку є чітке визначення термінів висіву, враховуючи усі можливі фактори, зокрема, кількість вологи та температурний режим, адже посіяне в холодну та ще і суху землю насіння буде сходити, м’яко кажучи, дуже довго. Хочемо наголосити, що при висіві насіння повинно лягати у вологу розпушену землю (глибина 3-6 см), але без дотиків до рослинних решток, інакше воно піддасться деструкційним явищам. Проте, якщо уже так сталось, що сівбу необхідно проводити в суху землю, то намагатись треба це зробити в один прохід, ну в крайньому випадку в два проходи за схемою «ґрунтообробний агрегат – сівалка». Ріпак негативно реагує на ущільнений ґрунт, що є перешкодою у формуванні достатньо потужної кореневої системи», — зазначають фахівці Інституту живлення рослин.
Вони додають, що новітні гібриди мають високий рівень гнучкості стосовно строків сівби, а озимі ще і пластичність до умов входження в зиму.
«Рослини розвиваються неінтенсивно, але разом з тим формують потужну кореневу систему, що і дає змогу плавно увійти в зиму. Посіви, які переросли восени, мають низьку ймовірність перезимівлі, що призведе до втрати досить великої частки врожаю. Якщо ж гібрид підібраний чітко до умов вирощування та отримав достатній рівень живлення, навіть за умови поганої перезимівлі він зможе компенсувати рослини, що загинули, високим ступенем кущення та хорошим рівнем відновлення весняної вегетації», — кажуть в Інституті живлення рослин.
Що стосується норми висіву, то до рекомендованих виробником насіння норм потрібно також додати прогнозовані втрати рослин під час сівби та сходів, щоб отримати оптимальну для конкретного поля густоту стояння. Надмірна щільність рослин ріпаку в посіві призводить до вищої чутливості до хвороб, гіршого розвитку кореневої системи та погіршення розвитку окремих рослин. За пізньої сівби норми краще збільшувати, за ранньої, навпаки, зменшувати.
Оптимальна густота стояння значною мірою залежить від розвитку рослини:
- За пізнього висіву або складних умов сівби може розвинутися не більше восьми справжніх листків. У такому разі рекомендується густота стояння 50-60 рослин/м².
- За ранньої сівби та оптимальних умов на рослині ріпаку часто може розвинутися більше 12 справжніх листків. Тому слід уникати надмірного росту рослин. Таким чином, бажану густоту стояння слід зменшити до 40 рослин/м² (для однозернового посіву та оптимального розподілу — до 30 рослин/м²).
Ширина міжрядь та глибина загортання насіння
Останнім часом багато аграріїв надають перевагу сівбі ріпаку із широким міжряддям. Такий спосіб має свої переваги. Звісно, вибір цього параметру залежить від наявної техніки, обраної загалом технології вирощування та властивостей гібриду, проте експерти радять поступово переходити до ширших міжрядь. Хоча ще досі в багатьох господарствах ріпак сіють на 15 см і 30 см.
Для сучасних гібридів ріпаку, при цьому вважають фахівці, міжряддя має бути 45 см і не менше. Хіба що гібрид карликовий, низькорослий — тоді ширина менша. В іншому разі краще використовувати 45 см чи навіть 70 см. Адже ріпак потребує для нормального росту та розвитку досить багато вуглецю, а для його засвоєння рослинами має бути доступ повітря. Плюс ширше міжряддя — це більше можливостей рослинам гілкуватись.
Ріпак потребує достатньо світла для проростання, тому глибина загортання може бути істотно меншою, ніж для зернових культур. Оскільки зерна ріпаку дрібні, для проростання їм потрібен невеликий обсяг води.
Тому за оптимальних умов достатньою є глибина загортання 1 см. Якщо ґрунтової вологи недостатньо, насіння можна висіяти на глибину 3 см. Проте більша глибина загортання зменшує польову схожість, адже дрібне насіння ріпаку має досить слабку енергію проростання.
Щоб глибина загортання насіння ріпаку була саме тією, яку запланувало собі господарство, варто також звернути увагу на налаштування та конструкцію сівалки. Адже залегка чи заважка для певного типу ґрунтів сівалка не буде витримувати глибину висіву. За оптимальних умов зволоження це не критично, проте останніми роками саме на момент сівби ріпаку умови зволоження навряд чи можна назвати оптимальними.
«В цілому ж моя позиція — потрібно навчитись жити в симбіозі з природою. Працювати не наперекір, а у взаємодії. Питання регіональності відпаде саме. Я б сказав, що треба більше думати. Навіть такі, на перший погляд, дрібниці, як місце вивантаження комбайну або завантаження сівалок, мають дуже велике значення. Не утворювати на полі багато непотрібних колій чи затрамбовані плацдарми. А потім казати, що збільшується щільність грунту. Чіткого, покрокового алгоритму не існує. Кожен обирає свій шлях», — підсумував Андрій Щедрінов.
Як бачимо, успішна сівба ріпаку полягає у врахуванні усіх можливих чинників та факторів впливу. Тут, як і в будь-якій агротехнологічній операції, дрібниць не буває.
© Олена Басанець, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
