Микола Косолап: No-till набуває поширення в Україні і може скласти конкуренцію традиційним технологіям вирощування сільськогосподарських культур

SuperAgronom.com поговорив про нюанси застосування цієї технології з кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом кафедри землеробства та гербології НУБіП Миколою Павловичем Косолапом, який займається розробкою методів адаптації технології No-till в Україні.

SuperAgronom.com: Микола Павлович, сьогодні технологія No-till набуває популярності. Чим вона може бути кращою за традиційні технології? Адже на цю тему досить багато суперечок серед  науковців.

Микола Косолап: Відповідь криється у вашому питанні. No-till сьогодні набуває поширення, але ніхто не силує виробниника займатися певною технологією чи культурою. Якщо вони вважають це доцільним, їм це приносить користь і прибуток — то застосовують. Наприклад, сьогодні в Степу, за даними Мінагрополітики України, приблизно 11% площ обробляється за технологією No-till.

SuperAgronom.com: Тобто можна сказати, що ця технологія тільки набуває поширення в Україні?

Микола Косолап: Безумовно, адже про цю технологію ми дізнались тільки 15 років тому. Вперше реально застосувала No-till на наших полях та за власним бажанням компанія «Агросоюз». До цього був трирічний проект компанії Monsanto в Донецькій області в селі Старобешево. За час перебування фахівців компанії площа, зайнята під No-till, досягла 100 тис. га. Після закриття Monsanto даного проекту за 2 роки зруйнували навчальний центр, надану техніку і забули благополучно про No-till. То для чого нав’язувати те, чого люди не сприймають?

Після цього український No-till розпочався з «Агросоюз» за ініціативи Горішка Володимира Дмитровича. Він побачив в цьому напрям розвитку не лише свого господарства, а й великі зусилля зробив для популяризації цієї технології землеробства в Україні. За його допомоги створювалися конференції, залучалися спеціалісти з усього світу по No-till, і вони робили для наших керівників господарств величезну довідку по цьому напрямку.

SuperAgronom.com: Технологію No-till використовують великі агрохолдинги чи маленькі господарства?

Микола Косолап: Так як No-till  починався у великому господарстві, в Степовій зоні на величезній площі, то склалося враження, що ця технологія підходить великим агрохолдингам. Безумовно, що господарство для скорочення витрат не купувало сівалочку з шириною захвату 4 м, а купувало сівалку 14-15, а то й 18 м. Це пояснюється тим, що на рівних полях степу їх більш доцільно використовувати. Для проведення сівби на 10 тис. га достатньо одного вісімнадцятиметрового посівного комплексу, який може справлятись з такими площами. Тому, збереглося враження, що No-till лише для великих компаній. Повірте, цим можуть займатись від присадибної ділянки до великого холдингу. У нас є сівалки з шириною захвату 5-6 м і 2-3м. На нашій дослідницькій станції є сівалка 1,8 м, і повірте, вона не стоїть, її постійно використовують.

SuperAgronom.com: Що слід врахувати перед початком впровадження технології No-till?

Микола Косолап: По-перше, вже є напрацьований український досвід по використанню технології No-till. Я не можу стверджувати, що цією технологією будуть задоволені всі. Близько третини господарств за 2-3 роки відмовлялись від No-till. Правило переходу на нульовий обробіток  полягає в тому, що для початку його потрібно вивчити, а потім їхати в поле і щось робити. Дехто радіє з того, що не потрібно робити оранку, можна не культивувати, все що треба — купити сівалку, посіяти і все, але після такого поле нічого не дасть. Ті, хто підійшов до цього питання з серйозним розумінням і розглядає це як довгострокову перспективу, той отримає хороший результат. Такі господарства є і на Поліссі, і в Лісостепу та в Степу. Якщо працювати не тільки руками, а й головою, то результат буде відмінний.

SuperAgronom.com: Які культури можна вирощувати за цією технологією?

Микола Косолап: Той досвід, який ми маємо сьогодні в Україні, то це 5 базових польових культур. Нормально вирощуються по No-till: озима пшениця,  ячмінь, кукурудза, соняшник і ріпак. Поки що ми не можемо використовувати таку технологію для картоплі й буряків виключно через те, що це коренеплоди, які необхідно копати, а раз ми копаємо, як нам вписати технологію No-till? Хоча досвід деяких господарств свідчить, що картопля може входити в сівозміну, де працюють по технології No-till. Для цього потрібно використовувати таку схему сівозміни: 2 роки кукурудза, 2 роки соя й 1 рік картопля. Якщо дотримуватись такої сівозміни, то за 4 роки досягається правильна структурність верхнього шару ґрунту. Під картоплю потрібно провести глибоке рихлення. За такої технології досягається структура ґрунту, яка за ціле літо, не дивлячись на погодні умови, буде зберігати свою вологу та проникність, а також не буде утворюватися ґрунтова кірка.

Отже, за такою технологію є можливість отримати високий врожай картоплі на рівні 40 т/га і більше. Є господарства, що отримують 150-180 т/га за технологією No-till, а це в 4 рази більше.

SuperAgronom.com: Яка система удобрення застосовується для No-till, та збільшується чи зменшується норма внесення добрив?

Микола Косолап: No-till передбачає внесення вищих норм добрив, у першу чергу азотних. Ту кількість азоту, яку споживають мікроорганізми, нам потрібно компенсувати. 10-15 кг азоту на 1 тону сухої речовини, яку ми залишаємо, потрібно внести. Якщо цього не буде, мікроорганізми заберуть це з ґрунту. Тоді ми матимемо посіви, на яких по зовнішніх ознаках чітко буде видно нестачу азоту. Якщо витримати 5 років систему удобрення азотом і за цей час підняти рівень фосфору і калію в ґрунті, який може оцінюватись як високий, то надалі зменшуються потреби в азотних і фосфорних добривах. Фосфор, який забезпечується з ґрунту  (це один із дефіцитних і дорогих елементів) для No-till стає кращим, ніж за використання традиційних технологій.
Однією із заповідей No-till поверхня землі має бути вкрита шаром подрібнених залишків рослин — пожнивних решток. Якщо ми в середині літа зібрали пшеницю, а решту часу дискуємо, оремо, культивуємо, то втрачаємо те, що природа дає нам для накопичення. При нульовому обробітку обов’язковим є використання проміжних (покривних) культур, які в подальшому використовуватимуться як органічне добриво.

SuperAgronom.com: При застосуванні No-till однією з перших проблем є боротьба з бур’янами, які заходи можна застосовувати щоб не розчаруватись в цій технології?

Микола Косолап: Коли тільки почали застосовувати No-till, всі так боялися бур’янів та вважали, якщо не будемо орати чи культивувати, то поле заросте бур’янами. Або ж прийдеться заливати поле величезною кількістю гербіцидів.

Практичний досвід довів, що відмова від оранки не призводить до суттєвих змін системи хімічного захисту культури. Наприклад, система хімічного захисту кукурудзи — як був ґрунтовий гербіцид, післясходовий гербіцид, так і залишився. Єдине, що змінилось, замість дискування, оранки і культивування ми застосовували Раундап. Якщо дуже активно працювати перші 3 роки, то рівень забур’янення No-till різко падає. Ми починали з того, що Раундап застосовували один раз після збирання попередника та другий раз весною після сівби до появи сходів культури. Потім на 4-5 році на деяких полях ми відмовились від застосування восени Раундапу, просто не було з чим боротись. На 7-8 році дійшли до стану, що ячмінь взагалі вирощували без цього гербіциду, використовуючи таку сівозміну: кукурудза, соя, ячмінь. Соя пізно збирається, бур’яни не підіймались, ячмінь рано сіється і ми не використовували Раундап. Змінюється не система хімічного захисту, а добавка Раундап та деякі технологічні особливості застосування гербіциду при No-till.

SuperAgronom.com: Яке ваше ставлення до Strip-till і Mini-till як альтернативи між No-till і традиційною технологією вирощування?

Микола Косолап: Mini-till добре відомий в Україні. Ще Микола Кіндратович Акула пропонував його, та багато зробив для поширення даної технології. Сьогодні ніхто не заперечує, що під озиму пшеницю потрібно орати. Всі давно з успіхом використовують Mini-till, це поширене явище, цим нікого не здивуєш. А от Strip-till допоможе нам уникнути деяких неприємних речей, що можуть бути при No-till.

Суть в першу чергу в тому, що ми хочемо вносити добрива тільки в межі рядочка, по-друге, потрібно щоб зона рядочка прогрівалась. Одна з проблем No-till — затримка росту культури в перший період вегетації. Це відбувається через те, що температура ґрунту нижча мінімум на 2^оС в порівнянні з традиційною технологією. Це призводить до затримки сівби і затримки появи сходів, менш інтенсивного розвитку рослини в перший період. За використання Strip-till ми уникаємо цього. Проте ця технологія вимагає іншого оснащення, але дає нам переваги — дозволяє керувати ґрунтом, його фізичними властивостями. Можливо, це буде не альтернатива, а таке поєднання Mini-till і No-till. В Україні вона найменш розповсюджена, але я вважаю, що в майбутньому її застосовуватимуть частіше. Зокрема ті, що працюють з пізніми просапними культурами: кукурудзою, соняшником. Для успішного використання цих технологій потрібно мати велике бажання і розуміння того, що ти робиш.

Дякую за цікаву розмову!

Аліна Шабельна, SuperAgronom.com