Лобода біла та соя: битва, у якій програють в першу чергу агрономи

Команда SuperAgronom.com бачила подібні поля на Полтавщині, на Сумщині, Житомирщині, Чернігівщині… Агрономи з інших областей повідомляють, що є такі «лободяні заповідники» і на Київщині, Вінниччині, Черкащині. Цілком можливо, що зустрічаються вони і в інших регіонах.

Питання одвічне та риторичне: хто винен?

Чому так сталося та хто винен? У першу чергу — складний за кліматичними умовами рік, який добре дався взнаки кожному аграрієві країни незалежно від регіону. Надто холодна затяжна весна, яку одразу, без будь-яких переходів, змінило спекотне та посушливе літо, запам’яталися усім. Через кліматичні чинники не спрацювали або дуже погано спрацювали ґрунтові гербіциди, а страхові не всі господарства змогли внести вчасно. Були, звісно, й такі господарства, які просто проґавили зручний момент для гербіцидної обробки.

«Ґрунтовий гербіцид можна сказати взагалі не спрацював у нас. Сіяли сою в кінці квітня, а тут одразу заморозок. Внести гербіцид встигли, але толку від того внесення не було вже ніякого, потепліло і бур’яни полізли дуже швидко. Як кажуть, з соєю наввипередки. А потім після тих заморозків у квітні-травні одразу така спека пішла, що важко було й знайти оптимальний час для обробок. Обробили страховим гербіцидом поле, коли лобода вже мала 5-6 листків, то її тільки зверху трохи поприпікало, а потім вона оклигала та й далі росте.  Соя на той час була в оптимальній фазі для обробки, 1 трійчастий листок, а от лобода вже встигла добре перерости оптимальні фази. От тепер такі поля, що не зрозуміти, сою ми сіяли чи одразу лободу. Будемо ближче до збирання робити десикацію, але чи дуже воно допоможе, навіть не впевнені», — говорить один з агрономів Карлівського району Полтавської області.

Таку ж ситуацію ми бачили і у Глобинському районі, там агроном сказав, що бур’яни намагалися «прибрати з поля» максимальними дозами гербіциду, але через брак часу та несприятливі погодні умови обробку провели пізно, тому лободу та щирицю тільки приглушили на якийсь час, зовсім знищити їх не вдалося.

Питання практичне: що робити?

Проте після бою, як кажуть, кулаками не вимахують, і якщо вже склалася така ситуація, що на деяких полях доводиться буквально шукати сою серед потужних заростів лободи та щириці, потрібно думати, як урятувати урожай, чи принаймні те, що від нього лишилося у бур’янах.

А збирання такого урожаю обіцяє певні складнощі, втрати урожаю при збиранні можуть бути досить значними, та і зерно з додаванням «зеленої маси» бур’янів мало кого порадує.

«У нас на Кіровоградщині порослої лободою сої також досить багато. Не спрацювали гербіциди, чи може з обробками трохи «промахнулися», причини можуть бути різними. Вихід тут лише один – десикація, щоб висушити бур’яни та полегшити збирання урожаю. Який вже буде той урожай, трохи інше питання, але у будь-якому випадку зібрати його потрібно. Хочу додати, що з урахуванням теперішніх кліматичних умов соя стає не дуже вигідною культурою. Ми, наприклад, змогли передбачити цьогорічні погодні умови та вдвічі скоротили площі під соєю. Також були проблеми з лободою, але встигли відреагувати вчасно, тому таких заростей,як на деяких полях бачимо, у нас немає», — говорить Анатолій Григорчук, співзасновник ФГ «Елема» на Кіровоградщині.

Досвідчені агрономи радять для десикації застосовувати препарати з діючою речовиною дикват дибромід у нормі 3-3,5 л/га та нормою води у робочому розчині 200-250 л. Строки внесення залежать від ступеню стиглості культури, конкретна норма — від засміченості поля та орієнтовних строків збирання.

«Так, у цьому році лобода як з цепу зірвалася. Поряд у нас теж є такі поля з лободою і щирицею. Наче планують десикацію проводити гліфосатом з додаванням аміачної селітри для кращого проникнення у рослину діючої речовини. Проте мені таке рішення видається сумнівним, я б застосував у такій ситуації дикват», — говорить Дмитро Гришко, агроном ПСП «Оберіг» Гадяцького району полтавської області.

Дехто радить використовувати для десикації інші препарати, на основі глюфосинату амонію, у нормі 2 л/га. Такий вибір пояснюють тим, що дикват дибромід діє за рахунок пошкодження клітинних мембран рослини, яка призводить до повної деструкції органел клітини. А от глюфосинат амонію спричиняє порушення метаболізму рослини з порушенням мембранних функцій внаслідок накопичення вільного аміаку до токсичного для рослини рівня. Відповідно, клітини не руйнуються, у них наступає глютамінове виснаження, а рослина завчасно припиняє процеси фотосинтезу.

Проте препарати більшість аграріїв обирає виходячи не з механізму їхньої дії, а з вартості та економічної доцільності внесення. Тож кожен прораховує для себе витрати, можливі ризики та вірогідну рентабельність десикації сам. Питання тут стоїть не в тому, як обробляти, а в тому, що обробляти таки доведеться у будь-якому випадку, якщо агроном хоче запобігти великим втратам урожаю через труднощі збирання та не планує замість урожаю отримати «лободяний силос».

Олена Басанець, SuperAgronom.com