АгроЕкспедиція Пшениця 2017. Харківська область. Орільське та Богодухів-1

Як завжди, до експедиційної команди приєднались і представники компаній-спонсорів цього кроп-туру: «Бізон-Тех», «Лімагрейн Україна» та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Чим запам’яталась нам цього разу Харківська область, окрім якості доріг? Звісно ж, людьми та їхніми підходами до ведення сільського господарства. І нехай вони були зовсім протилежними, проте приводили до одного висновку — за будь-якої технології та в різних умовах запорукою високих врожаїв завжди була, є і лишатиметься ще довго робота агронома.

ПСП «Орільське»

Це господарство знаходиться в Первомайському районі Харківщини та має в обробітку близько 900 га земель, на яких заснована класична семипільна сівозміна. В 2017 році під пшеницю загалом в ній відведено 350 га. Вирощуються також кукурудза, горох, гречка, соняшник, цукровий буряк, олійний льон.

Сівозміна та регулярне внесення органіки тут є «наріжними каменями» системи агротехніки. А от пестицидів та мінеральних добрив намагаються використовувати чим менше — це не лише економить кошти, а й допомагає зберегти родючість ґрунтів.

Та й в багатьох інших питаннях обробітку ґрунту чи технології вирощування в ПСП «Орільське» використовують прийоми 50-річної давнини, адже вони, на думку голови господарства, залишаються актуальними й на сьогодні.

«В нас технологія вирощування йде з 1967 року. Мій дід на той час був головою колгоспу, і коли я почав займатися землею в 2000 році, він мені подарував книгу «Помічник агронома» 1967 р. Я якраз народився і цю книгу випустили. Технологічно ми підтримуємо усі роботи, які тоді проводилися. Звісно, сучасними агрегатами», — говорить директор підприємства Сергій Колодяжний.

Дотримуючись традиційних поглядів, в «Орільському» продовжують використовувати глибоку оранку та механічні обробітки посівів. Технології no-till, популярні сьогодні, тут не прижились. Виною всьому став людський фактор — спроби накопичити на поверхні ґрунту пожнивні рештки та створити шар мульчі провалилися через регулярні підпали полів місцевими жителями.

«По оранці 33% ми дискуємо, 33% — глибоке рихлення, а усе інше — оремо. Оремо раз в три роки, але на глибину десь 33-35 см», — розповідає Сергій Колодяжний.

Суцільний та міжрядний обробіток посівів більшості культур в господарстві проводять ротаційними боронами власної розробки. З їх допомогою і з бур’янами борються, і «закривають вологу», і виконують багато інших операцій. Велика їхня перевага — здатність працювати на швидкості до 20 км/год.

«В цьому році ми зробили свою ротаційну борону. Наші хлопці-майстри зробили. Робили ми нею цього року по пшениці. Ми спочатку планували її дискувати, бо була пшениця погана. Але потім два рази пройшли ротаційною бороною, пішло повітря, кущення пожвавилося. Вона показала гарний ефект і на соняшнику, і на кукурудзі. Тому ми вологу зберегли, якщо приїдемо на будь яке поле, відриваємо 5 см і побачимо, що там є волога», — описує переваги власної розробки керівник підприємства.

Загалом же господарство забезпечене технікою із значним запасом потужності. За словами Сергія Вікторовича, зараз наявних тракторів, комбайнів та агрегатів вистачить для вп’ятеро більших площ — буквально в день нашого приїзду отримали новий комбайн New Holland CX 6090.

Крім того, є 3 трактори МТЗ, 2 трактори John Deere (Т 6090 и 8310 R), трактор New Holland TD 5, сівалка точного висіву Kverneland — модель 2017 року, сівалка Elvorti, рулонний прес-підбирач KUHN VB 2265-2295 та багато іншої техніки.

Взагалі в «Орельському» надають перевагу надійності та стабільності не лише у виборі техніки — за тими ж критеріями обирають і постачальників насіння, ЗЗР, добрив та ін. Зокрема вже багато років співпрацюють з компанією «Бізон-Тех», в якої закуповують усе насіння та засоби захисту.

Звісно, що «проколи» бувають в усіх, але не всі реагують на них настільки оперативно, говорить директор господарства.

Наприклад, цього року тут довелось пересіяти 70 га соняшнику, насіння виробництва Лімагрейн. Схоже було на те, що на його схожість вплинув протруйник. В п’ятницю, перед вихідними, Сергій Колодяжний зателефонував представнику постачальника і вже в суботу на полі були фахівці компанії Лімагрейн, які разом із компанією «Бізон-Тех» встановили причину низької схожості та оперативно замінили посівний матеріал. Вже через два дні всю площу було пересіяно.

«Земля — це пасіка, якщо сьогодні не зробив, завтра вже нічого туди лізти, бо рій полетів. Ось дивіться, якщо ми сьогодні не посіяли цукровий буряк, то завтра ми вже не отримаємо 10-12% сходів», — пояснює причину такого поспіху Сергій Вікторович.

То й ми теж вирішили не гаяти часу та вирушати одразу на поле, щоб побачити результати роботи нової техніки та традиційних технологій на прикладі.

Поле пшениці Статна

Сорт Статна, селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, вирощують в господарстві вже не перший рік — вона приваблює аграріїв своєю стабільністю, невибагливістю та зимостійкістю. Саме через більш суворі зими останніми роками, почали підводити на Харківщині сорти одеської селекції, які досі були постійно присутніми на полях.

Зараз в структурі посівів переважають саме вітчизняні сорти — вони займають 80% площ хлібних ланів. Це сорти Степовичка, Фермерка, Лист 25. Також сіють тут німецький сорт Скаген, проте віддавати йому першість не збираються.

В складних кліматичних умовах, за ощадливого застосування добрив та пестицидів, українські сорти однозначно дають більше зерна й кращої якості, ніж зарубіжні.

«Раніше найкращі це одеські сорти були. Але проблеми зараз з зимою, останні роки холодно для цих сортів. Ми тримаємо один сорт  — Степовичку, репродукцію. Ми не гонимося сильно за нею. В нас аеродинамічні машини, способом віддуву обдуваємо насіння. Видуваємо насіння. Я скажу, не є якийсь факт, що стара репродукція дасть не гірше ніж нова. Взагалі сіємо першу-другу репродукцію. По Степовичці і по Листу 25 (луганська селекція) сіємо 6-у 7-у репродукцію. Вона дає реально 4-4,5 т/га по соняшнику і це за умови, що 100-120 кг селітри даємо. І все», - розкриває секрети технології досвідчений аграрій.

Технологія вирощування усіх культур спрямована на досягнення двох цілей: максимальної віддачі урожаю та мінімальних затрат ресурсів. З цією ж метою вже кілька років тут використовують ЗЗР винятково виробництва «Океан-Інвест», постачання яких здійснює компанія «Бізон-Тех».

«Що стосується системи захисту, то перша обробка проводилась фунгіцидом Лікар БТ з додаванням 15 кг карбаміду в бакову суміш. Весна на Харківщині була прохолодна і суха, тому проблем з характерними для района злаковою мухою, хлібними жуками і трипсами не було. Для профілактики септоріозу та фузаріозу посіви обробили фунгіцидом Лікар БТ та інсектицидом Садівник», — пояснив Сергій Чернега, представник компанії «Бізон-Тех».

Як зазначає директор господарства, пшеничка вийшла із зими не в найкращому стані — до зими встигла трохи перерости, зазнала ураження сніговою пліснявою, дещо запізнились із фунгіцидною обробкою. Проте рівень затрат на її вирощування є мінімальний, тому й не надвисокий урожай приносить хороші прибутки.

Сергій Чернега, поглянувши досвідченим оком на посів, спрогнозував урожай не менше 5 т/га. Це доволі непогано, адже середньорічний показник по господарству складає близько 4,5 т/га.

Ми вирішили перевірити прогноз фахівця за допомогою лінійки та калькулятора і отримали майже таку ж саму цифру — 5,2 т/га. Звісно, хотілось би й більше, але в таких жорстких посушливих умовах і за ресурсоощадної технології це можна вважати пристойним результатом.

Тож ми побажали господарю цих земель високих врожаїв та пообіцяли ще заїхати наступним разом. А самі вирушили до Богодухівського району, де на нас чекало нове господарство.

Агрохолдинг Агроміно. Підрозділ Богодухів-1 (Б-1)

Агроміно на Харківщині господарює вже досить давно. За цей час встигли достатньо відпрацювати технологію, щоб отримувати без проблем хорошу урожайність та достатню кількість зерна.

Проте дбають тут і про довкілля — поступово переводять посіви на технологію вирощування no-till та strip-till, які допомагають суттєво заощадити на обробітку ґрунту, стврити більш комфортні для росту рослин умови та збільшити врожаї основних культур.

«Підвищення ефективності виробництва сьогодні неможливе без впровадження сучасних енерго- і ресурсозберігаючих технологій. Впровадження Srtip-till  має чимало екомічних переваг: при стрічковому обробітку ґрунту, за один прохід агрегату обробляється близько 30% площі, а отже це суттєва економія дизельного палива; за рахунок того, що зменшується кількість проходів по полю — скорочується знос техніки; можна досягти збільшення врожайності від 10 до 25%; є можливість економії витрат на добривах до 50%. Тому, Srtip-till є однією з технологій обробки ґрунту яка є привабливим для агрокомпаній», — говорить Діна Сапич, спеціаліст з агробізнесу Credit Agricole.

До речі, технологію strip-till практикують в Богодухівському кластері уже два роки. Починали з 600 га, отримали найкращі результати по району — 3,8 т/га соняшника. При цьому на полях с традиційною технологією вирощування — 3,3-3,4 т/га. Тому в 2017-му під strip-till виділили уже 1,4 тис. га. По технології no-till працівникам господарства теж спочатку було тяжко перелаштуватись. Потім, коли все зійшло, зібрали, урожайність порахували й затрати, то зрозуміли, що це вигідно.

Найголовніше, в умовах частих посух, — накопичити достатньо вологи в ґрунті для розвитку культури. Тут і допомагає шар мульчі, який формується після відмови від оранки.

Звісно, й тут бували випадки підпалів полів, коли «добросерді» сусіди намагались допомогти «прибрати поле». Але згодом вже всі місцеві звикли до того, що на полі має лишатись солома і більше не намагаються її спалити. Щоправда, власні пожежні машини тримати доводиться.

Пшениця за значенням посідає головне місце в сівозміні кластера. З повної площі орних земель в 15 000 га, під головну хлібну культуру відведено 6 000 га. Минула осінь показала, наскільки важливо було агрономам забезпечити сходи вологою і вгадати зі строками посіву.

«Коли ми сіяли це поле пшениці, то ловили дощ. Це був період з 15 по 20 серпня. Ми посіли одними із перших у Богодухівському районі, тоді в такі строки ніхто не сіяв. Ми впіймали дощ — і результат, яка кажуть, очевидні», — говорить  Костянтин Касьяненко, агроном підрозділу Б-1.

Він показує нам два поля пшениці — одне площею 112 га, засіяне сортом Мулан, інше 128 га, засіяне сортом Богдана. Точніше, це одне поле, розділене на дві частини.

«Якби не спека, пшениця б зараз була ще краща. Ось і горох у нас чудовий, але може підгоріти. Взагалі усе горить просто на очах», — говорить директор підрозділу Б-1 Роман Чеботарьов.

Сівба тут йде без передпосівного обробітку ґрунту, оранку у господарстві взагалі не практикують. На деяких полях не виходить обійтися без дискування, тому там проводять дискування на глибину 6 см, але взагалі стараються максимально мінімізувати технологічні операції.

«Як казав мій колишній керівник, можна купити все: техніку, спеціалістів, насіння, технології, усе. Тільки вологу купити неможливо. Тому потрібно берегти вологу у ґрунті, ми робимо це так», — пояснює Роман Чеботарьов.

Для захисту посівів у господарстві використовують переважно оригінальні препарати (близько 90-95%), генерики застосовують лише тоді, коли є нагальна потреба та потрібно терміново знайти необхідну комбінацію діючих речовин. А от з мінеральним підживленням цього року виникла проблема: поставку міндобрив затримали приблизно на тиждень, тому і агроном, і директор вже хвилювалися за результат вирощування. Проте обійшлося, хоч нервів трохи і витратили.

«На Харківщині гарні озимі пшениці цього року. Майже усі господарства робили по 2 фунгіцидні та інсектицидні обробки, 1 обробку гербіцидну, тому стан пшениці дуже гарний. З опадами у цьому році негусто, ще й дощ ішов по районах – десь добрий пройшов, десь взагалі було сухо. Шкідників на озимих пшеницях було небагато, більше було у посівах соняшника. А от зараз з’явився жук кузька, але боротися з ним марно, крайові обробки фосфорорганікою теж не допомагають, бо жук перелітний. Але на цьому полі кузьки немає, потенціал пшениці досить високий. Налив зерна, як на мене, непоганий, приблизно 7 т/га це поле може дати», — говорить менеджер компанії «Бізон-Тех» Олександр Щербаков.

Ось так, досить оптимістично, фінішувала наша АгроЕкспедиція Пшениця 2017. За п’ять днів ми проїхали майже всю Україну та побачили 9 господарств, оцінили стан озимої пшениці у 7 областях. На деякі поля ми везли з собою дощі, з деяких нас проганяла гроза чи страшна спека. Проте ми вважаємо, що ця АгроЕкспедиція була вдалою та надзвичайно пізнавальною. Вкотре переконалися, що таких господарів та ентузіастів своєї справи знайти, мабуть, можна тільки в Україні. Вже зовсім скоро чекайте на підсумковий блог!