Озимий ріпак восени: на чому не можна економити за обмеженого бюджету
Восени посіви озимого ріпаку потребують певної уваги, адже від осіннього догляду та захисту залежить успішна перезимівля та, власне, результат вирощування. Проте сталого «рецепту догляду» не існує: ріпак, що переростає, та посів, який відстає в розвитку, потребують різних рішень.
Григорій Кобзар, продакт-менеджер напряму мікродобрив, рідких комплексних добрив та інокулянтів Vitagro Partner, пояснює, як оцінити рослини восени та обґрунтувати витрати на захист, регуляцію росту і живлення.
«Осінній догляд за ріпаком я починав би з огляду посіву. На одному полі рослини вже активно розвиваються і є ризик переростання. На іншому сходи з’явилися пізніше, розетка невелика, коренева система ще формується. Для цих посівів потрібні різні підходи. А частіш за все — різні за розвитком рослини ростуть на одному полі», — пояснює фахівець.
Коли бюджет обмежений, каже Григорій Кобзар, важливо точно визначити, яку проблему має розв’язати кожна запланована обробка.
«Мій пріоритет восени — допомогти ріпаку сформувати розвинену кореневу систему та підготуватися до зими. Для цього потрібно оцінити стан більшості рослин на полі, умови їх росту та загрози на полі. Саме від цієї оцінки буде зрозуміло, що буде першим вибором: інсектицид від підгризаючої совки, гербіцид від злакових /широколистяних бур’янів чи рістрегулятори/стимулятори», — зауважив він.
Розвиток коренів, рівномірність посіву та росторегуляція залежно від стану рослин
З дороги можна побачити зелене поле й вирішити, що все гаразд. Але для вибору осінньої технології цього замало. Огляд має охоплювати різні ділянки, особливо ті, де рослини відрізняються за розвитком. Важливо оцінити густоту та рівномірність сходів, кількість сформованих листків, стан кореневої шийки та точки росту.
«Ми викопуємо рослину і оглядаємо кореневу систему зовні і в розрізі. Затримка росту може бути пов’язана з дефіцитом вологи, ущільненням ґрунту, пошкодженнями або проблемами живлення. Ці причини потребують різних рішень. Видимий стан листя допомагає помітити проблему, а огляд коренів і ґрунту вже краще зрозуміти її», — каже Григорій Кобзар.
У випадку слаборозвинених рослин фахівець рекомендує використовувати гумат калію EnerGreen Premium Humic, що стимулюватиме ріст і розвиток кореневої системи.
«При наявності порожнин («дупел») кореня рекомендуємо провести підживлення бором — EnerGreen Premium В. Якщо ж є проблеми з ущільненням, то найкращим рішенням буде EnerGreen Premium Stimul, що містить ауксини, брасиностероїди та цитокініни», — радить Григорій Кобзар.
Окремої уваги потребує нерівномірний посів. Якщо на полі одночасно є добре розвинені й значно менші рослини, то важливо «підтягнути» слабші рослини, але без ризиків переростання більших. Строкаті посіви небезпечні тим, що рослини в них — на різних фазах розвитку і мають різний розмір. Більші рослини просто пригнічуватимуть менші.
При внесенні на такі посіви регуляторів росту більші рослини отримують більшу кількість діючої речовини за рахунок площі листкової поверхні і припиняють активні ростові процеси на довший термін. Менші ж рослини, через те, що їхня площа менша, отримають меншу кількість діючих речовини. Окрім того, метаболізм менших рослин швидший, і тому, отримавши меншу кількість діючих речовин і маючи швидший метаболізм, такі рослини нейтралізують діючі речовини регуляторів росту швидше і відновлюють свій ріст набагато раніше. Таким чином відбувається вирівнювання посівів і зменшується внутрішньовидова конкуренція посівів.
«Тут на допомогу приходять морські водорості Ascophyllum nodosum, що можуть бути внесені як моно (EnerGreen Premium Ocean), так і в поєднанні з елементами живлення: фосфором та марганцем (Asco P); калієм та бором (Asco К) або кальцієм та бором (EnerGreen Premium Calcium)», — зазначив Григорій Кобзар.
На добре розвиненому ріпаку важливо вчасно оцінити ризик переростання та витягування точки росту. Рішення про регуляцію росту приймають з урахуванням фази культури, густоти, забезпечення вологою і температури. Важлива також швидкість, із якою посів розвивається: препарат підбираємо не по минулорічному досвіду, а по нинішнім умовам поля.
Читати також: Вовчок в посівах ріпаку: нова загроза українським полям? Особливості та боротьба
На слабшому або пізнішому посіві спочатку варто з’ясувати, що обмежує розвиток рослин. Тут завдання зберегти можливість нарощувати корінь і листкову поверхню в доступних умовах. Надмірне пригнічення росту небажане, особливо коли рослина вже перебуває у стресі. Схему регуляції та норму препарату слід добирати відповідно до стану культури й регламенту застосування.
Оптимальна точка росту ріпаку має бути завбільшки як ніготь великого пальця руки. Така точка росту забезпечить надійну перезимівлю. Уже достеменно відомо, що ранні сходи ріпаку постійно надто переростають. І тому його перезимівля не завжди успішна. Регулятори росту рослин забезпечують краще накопичення цукрів у рослині, що й забезпечує підвищення зимостійкості, морозостійкості. Також вони запобігають переростанню рослин у висоту. Це дуже важливо, бо за таких умов навіть невеликий сніговий покрив підвищує зимо- і морозостійкість ріпаку на порядок.
За ранніх строків отримання сходів обробка регуляторами росту вельми важлива для формування оптимального габітусу рослин ріпаку. За таких умов ріпак буде інтенсивно рости восени, і його маса буде дуже великою. Для того, щоб він зберігся потягом зими, як мінімум, потрібен дуже високий сніговий покрив. Такі умови не завжди бувають, тому регулятори росту на рано отриманих сходах мають неабияке значення. По-перше, рослина не витягується вгору і навіть невеликий сніговий покрив набагато краще зберігає вегетативну масу навесні, по-друге, що більш важливо, — не допустити витягнення точки росту. Коли точка росту витягується, вона високо підноситься над землею, а протягом зими просто не витримує низьких температур — і ріпак гине.
Оцінка потреби в захисті посіву
Серед осінніх проблем, каже Григорій Кобзар, обов’язково потрібно звернути увагу на падалицю зернових. Пшениця чи ячмінь у посіві ріпаку конкурують із культурою за вологу та елементи живлення. До огляду варто включити й дводольні бур’яни. Їхній видовий склад і фаза розвитку мають значення для вибору рішення та допустимого строку обробки.
«Паралельно потрібен контроль шкідників і хвороб. Під час планування захисту враховують результати обстеження, інтенсивність пошкоджень, ризик подальшого розвитку проблеми та умови застосування препарату. За обмеженого бюджету особливо важливо розуміти, яка загроза потребує дії зараз і що потрібно продовжувати контролювати», — радить фахівець.
Ріпак — дуже технологічна культура. Отримати гарний урожай без постійного моніторингу фітосанітарного стану посівів неможливо. Окрім захисту від шкідників та знищення бур’янів, важливою операцією на посівах ріпаку є профілактика чи боротьба з хворобами.
Читати також: Що може знищити озимий ріпак до зими: основні проблеми ранніх фаз
Симптоми таких хвороб як фомоз, альтернаріоз починають проявлятися саме в осінній період, хоч вони малопомітні і мало хто надає їм великого значення. Явні симптоми спостерігаються навесні. Але саме весняне ураження фомозом завжди є наслідком осінньої інфекції. Перші зрілі аскоспори утворюються на рештках озимого ріпаку восени, і спороношення продовжується навесні. Аскоспори поширюються потоками повітря і, на відміну від конідій, здатні долати велику відстань. Для успішного інфікування рослин спорами потрібна крапельна волога (не менше 4 годин). Збудник викликає появу великих (діаметром до 3 см) некротичних плям на листках і стеблі, а також у зоні кореневої шийки. На некротизованих органах ріпаку утворюються численні чорні пікніди гриба з конідіями, що сприяють поширенню хвороби протягом періоду вегетації. Проти цієї хвороби потрібно починати фунгіцидний захист саме в осінній період.
Хоча мало хто звертає на це увагу, але восени ріпак може вражатися багатьма хворобами. Основні джерела ураження хворобами — рослинні рештки та уражене насіння. Також деякі хвороби можуть уражувати хрестоцвіті бур’яни, а звідти уже перезаражувати посіви. Серед них альтернаріоз, циліндроспоріоз, чорна ніжка, фомоз. Здавалося б, збудники, які локалізовані на листі та кореневій шийці, не повинні перезимувати на рослині, але це не так. Таке ураження, хоч і знижує зимостійкість, все ж основної шкоди завдає навесні.
«Якщо обраний фунгіцид має також рістрегулюючу дію, обидва ефекти потрібно врахувати в загальній схемі. Такі властивості залежать від конкретного продукту та умов його застосування. Це допомагає узгодити захист від хвороб із завданням зберегти потрібний темп розвитку ріпаку», — нагадує Григорій Кобзар.
Варто також нагадати, що айперша помилка багатьох агрономів — ігнорування хвороб при плануванні рістрегуляції, внесення препаратів зі слабкою фунгіцидною дією. Такі хвороби, як фомоз, навесні завдають значної шкоди, але не лікуються, тому що зона ураження (коренева шийка — основа стебла) навесні уже недосяжна для фунгіцидів. Також іноді застосовуються потужні ретарданти на посівах, що знаходяться в стресовому стані (через посуху, перепади температур тощо). Такою обробкою можна завдати більшої шкоди, ніж користі. Рослини майже зупиняються в розвитку на тривалий час.
Оцінка живлення перед скороченням витрат
Мікродобрива можуть опинитися серед перших пунктів, які пропонують прибрати з осінньої технології.
«Щодо бору на ріпаку, я б спочатку оцінив забезпеченість посіву та фактори ризику. Цей елемент потрібен для нормального розвитку молодих тканин і коренів, тому рішення про його додаткове внесення має спиратися на аналізи і цифри», — каже Григорій Кобзар.
Він вказує перелік умов, при яких можливо не вносити бор по листу:
- Високий вміст гумусу
- Достатня вологість ґрунту
- Вміст рухомого бору в ґрунті > 0,5…0,8 мг/кг (ppm)
- Вміст бору в рослинах > 30 мг/кг (ppm)
- рН ґрунту = 5,5…6,5
Якщо ж присутня посуха, переущільнення, високі дози азоту чи відхилення від оптимуму за кількісними показниками — то осіннє листове підживлення бором доцільне.
Загалом недоцільно орієнтуватися саме на зменшення витрат — у живленні та інших технологічних аспектах. В першу чергу потрібно ці витрати оптимізувати, щоб усі витрати були продуктивними і працювали на результат. Це дієвіше, ніж просто жорстка економія.
Читати також: Азотне удобрення озимого ріпаку: скільки, коли і в якій формі?
Незалежно від можливостей та ресурсів ґрунту, щороку потрібно вносити певну кількість азоту, адже ресурс цього елемента завжди обмежений. Тому витрати на азотне живлення мають відштовхуватися від запланованої врожайності. Всі інші елементи можна варіювати: довносити листковим живленням, додавати мікроелементи, вносити менше, але в критичні фази розвитку рослини. Щоб максимально знизити витрати на основні добрива, треба звертати увагу на біологізацію ґрунту.
«У плані робіт для кожного поля я б зазначав проблему, яку потрібно розв’язати, підставу для втручання і строк наступного огляду. Це дає змогу спрямувати обмежені кошти на актуальні потреби посіву та переглянути рішення, якщо умови зміняться», — додав Григорій Кобзар.
Окрім того, він радить провести взимку обстеження посівів озимих ріпаку, зрозуміти, як вони зимують і до чого потрібно готуватися більш якісно.
Служба новин, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
