Кукурудза в різних системах безполицевого обробітку — досвід фермерів

Виробники кукурудзи охоче застосовують безорні системи обробітку ґрунту, проте єдиної універсальної технології тут не існує. На одних господарствах добре себе зарекомендувала технологія strip-till, на інших — спрощений обробіток із легким розпушуванням ґрунту, а є й випадки, коли фермери повертаються до класичної оранки. 

Ключове значення мають насамперед ґрунтові умови, погода та організація роботи на господарстві. На легких ґрунтах спрощення можна впроваджувати значно ширше, тоді як на важчих ділянках часто необхідно виконувати додаткові заходи для поліпшення структури ґрунту. 

Отже, на практиці безвідвальна система є, швидше, набором інструментів та рішень, які фермери адаптують до власних умов виробництва. Кукурудза, як культура, що вимагає добре підготовленого ґрунту, особливо наочно демонструє, наскільки важливим є правильний підбір технологій відповідно до ґрунту та можливостей господарства.

Strip-till на практиці на важких ґрунтах 

Одним із господарств, де кукурудзу висівають за технологією смугового обробітку, є господарство Кшиштофа Пєрніцького, розташоване в Ельблонгському повіті. У його випадку ця технологія була адаптована до специфічних умов важких ґрунтів, де він працює.

Фермер зазначає, що в таких умовах лише strip-till не завжди достатньо. Тому він запровадив двоетапне рішення. Спочатку кукурудзу висівають за технологією смугового обробітку, а потім (через день-два) поле обробляють ротаційною бороною, яка працює дуже поверхнево, на глибину 2-3 см.

Ця процедура призначена передусім для закриття прогалин, що утворюються роботою сошників. На важких ґрунтах котки сівалки можуть не мати змоги повністю закрити насіннєву борозну. Неглибокий прохід бороною дає змогу вирівняти поверхню поля та покращити покриття насіння.

За цією технологією кукурудзу висівають трохи глибше, ніж за традиційного вирощування. Найпоширеніша глибина висіву становить від 6 до 8 см. Це дозволяє краще захистити насіння від висихання та стабілізувати проростання рослин.

Проміжні культури та легкий весняний обробіток ґрунту 

Технологія, що використовується на фермі Анджея Якубовського, також розташованій в Ельблонгському повіті, дещо відрізняється. Тут також інтенсивність обробітку ґрунту обмежена, але повна відмова від обробітку перед посівом кукурудзи виявилася проблематичною.

Проміжні культури, що висіваються після збирання попередньої культури, відіграють значну роль у господарстві. Досвід показує фермеру, що на важких ґрунтах повна відсутність весняного обробітку не дає хороших результатів. Якубовський наголошує, що залишення ґрунту непорушеним призводить до його охолодження та ущільнення, а сівалка для кукурудзи не завжди здатна належним чином покрити насіння. Тому перед сівбою проводиться неглибокий весняний обробіток, який лише трохи розпушує верхній шар ґрунту.

Такий підхід прискорює прогрівання ділянки та покращує умови сівби. Пухкий шар ґрунту дозволяє сошникам краще покривати насіння, не пошкоджуючи структуру ґрунту в глибших шарах.

У технології удобрення, що використовується на цій фермі, азот вноситься перед сівбою у формі КАС, зазвичай одноразово. Інші поживні речовини вносяться під час обробітку ґрунту. Фермер готує суміш добрив, зазвичай фосфору, калію та сірки, яку вносить у ґрунт під час сівби.

Мінімальна кількість проходів — досвід фермера з південного заходу Польщі

Патрик Кєлох з повіту Шрода, Нижньосілезьке воєводство, використовує на своїй фермі ще одну технологію. У його випадку підготовка кукурудзяного поля полягає в мінімізації кількості проходів. Після збирання попередньої культури виконується один глибокий прохід культиватором, який працює на глибині приблизно 40 см. Це розпушує ґрунтовий профіль і готує поле до наступної культури. Потім поле залишають у такому стані на всю зиму.

Наступний етап технології впроваджується лише навесні. Азот вноситься на поле у ​​вигляді карбаміду приблизно 300 кг/га, після чого проводиться поверхневий обробіток ґрунту компактором. Цей обробіток проводять дуже поверхнево, зазвичай на глибину 5-7 см, і виконують безпосередньо перед сівбою — часто в той самий день або напередодні. Як наголошує фермер, метою такого підходу є обмеження пересихання ґрунту.

Його ферма приділяє велику увагу точному живленню. Такі елементи, як калій, фосфор і магній, вносяться на основі результатів аналізу ґрунту та карт поживних речовин, тому вони не завжди застосовуються у традиційній формі багатокомпонентних добрив. Однак часткове внесення фосфору під час сівби кукурудзи залишається важливим елементом технології.

Фермер зазначає, що навіть незначна нестача фосфору в насіннєвому ложі може істотно вплинути на розвиток рослин. На одному полі, де в одній секції сівалки виникла тимчасова нестача добрив, різниця в стані рослин була дуже помітною — кукурудза виглядала слабшою та мала світліше листя. Цей досвід лише зміцнив його переконання у важливості початкового внесення фосфору при вирощуванні кукурудзи.

Повернення до оранки — і такий є досвід

Технології безполицевого обробітку ґрунту не завжди дають бажані результати, як це видно на прикладі ферми Анджея Пауперовича в Бартошицькому повіті. Протягом деякого часу фермер пробував різні форми мінімізації обробітку ґрунту, але у випадку з кукурудзою він вирішив залишитися з плугом.

Читати також: Обробіток ґрунту навесні: етапи, технології та основні помилки

Він наголошує, що в його умовах спрощений обробіток не давав таких стабільних результатів, як традиційний. Тому після збирання попередника рослинні залишки спочатку подрібнюють і змішують із ґрунтом за допомогою дискової борони, а потім поле готують до сівби більш традиційним способом.

Оранка дає йому змогу краще обробляти кукурудзяне поле, вирівнювати його та забезпечувати рівномірне покриття насінням під час сівби. Хоча ця техніка вимагає більше праці, вона дає більш передбачувані результати на його фермі.

Переклад SuperAgronom.com

Забезпечення рослин азотом і зниження норм добрив