Вихід на ринок ЄС: як змінюється роль біологічних рішень у системі захисту рослин

Для українських господарств наслідки можуть бути негативними: невідповідність вимогам ЄС може означати відмову в закупівлях, блокування партій, втрату контрактів і зниження маржі. 

Чому це виклик для аграріїв

Українські системи захисту традиційно будувалися на основі хімічних препаратів. Десятиліттями саме вони були основним інструментом контролю хвороб і шкідників, давали швидкий і прогнозований ефект, дозволяли отримувати високі врожаї. У результаті багато господарств будували системи захисту з фунгіцидів, інсектицидів й гербіцидів з діючими речовинами, частина з яких уже заборонена або жорстко обмежена в ЄС — наприклад, пропіконазол, ципроконазол, карбендазим, тіофанат-метил. Інші можуть опинитися під забороною найближчими роками.

Аграрії не можуть просто перестати використовувати засоби захисту рослин, адже це означає втратити частину врожаю. Хвороби нікуди не зникають: біла гниль, фузаріозна коренева гниль, септоріоз та інші хвороби залишаються одними з ключових чинників втрат урожаю. Безконтрольний розвиток цих хвороб означає не лише зниження врожайності, а й погіршення якості продукції. В умовах зміни клімату, коли частішають теплі зими, ризики епіфітотій багатьох хвороб навіть зростають.

Отже, виникає подвійний тиск: з одного боку, європейський покупець вимагає менше пестицидів в полі та продукції; з іншого — потрібен ефективний захист. Для багатьох господарств це означає необхідність суттєво переглянути звичні схеми: зменшити залежність від окремих діючих речовин, замінити частину хімічних обробок альтернативами, навчитися працювати не лише з проявами хвороби, а й профілактично, враховуючи цикл розвитку збудників хвороб. 

Як із цим працюють у ЄС

Європейська відповідь на ці виклики — інтегрований захист рослин. Це підхід, у якому поєднуються кілька методів контролю хвороб: агротехнічний (сівозміна, обробіток ґрунту, підбір сортів і гібридів), біологічний (використання корисних організмів або продуктів їх життєдіяльності) та хімічний.

Основними принципами інтегрованого захисту рослин є прийняття рішень на основі моніторингу та прогнозу, точкове застосування хімічних препаратів тоді, коли це дійсно необхідно, ширше використання біологічних та агротехнічних рішень. Мета — не повна відмова від хімічних речовин, а суттєве зниження пестицидного навантаження шляхом більш розумного й вибіркового застосування.

У багатьох країнах ЄС це вже не рекомендація, а нормативна рамка: господарства зобов’язані показувати, як саме вони впроваджують принципи інтегрованого захисту, які альтернативи хімічним методам застосовують, як моніторять ситуацію в полі. Біологічні рішення в цьому підході займають помітне місце: мова про біофунгіциди, біоінсектициди та інші продукти на основі живих мікроорганізмів чи їхніх метаболітів. Вони не замінюють усю систему захисту, але дозволяють зменшити кількість або норму витрати пестицидів, зменшувати кількість фітопатогенів в ґрунті.

Для експортерів з-за меж ЄС це означає що  чим ближче їхня система захисту до інтегрованого захисту рослин, тим легше проходити європейський контроль якості.

Що кажуть експерти

Фітопатологиня компанії BTU Юлія Миронова підкреслює, що перехід до більш екологічних технологій — це питання життєздатності бізнесу в нових умовах. За її словами, біологічні рішення відіграють подвійну роль:

«По-перше, вони дозволяють знизити хімічне навантаження без втрати контролю над хворобами. По-друге, біологічні препарати, особливо ті, що працюють у ґрунті, допомагають працювати з основним джерелом хвороби, а не лише з її проявами в полі. Це важливо для таких патогенів, як збудники білої гнилі чи фузаріозна коренева гниль, які накопичуються в ґрунті та рослинних рештках і потім з року в рік знижують врожайність сільськогосподарських культур». 

Експертка звертає увагу й на експортний вимір:

«Коли господарство інтегрує біологічні рішення в систему захисту, воно не просто зменшує кількість внесених пестицидів, а зменшує ризик, що партія зерна буде заблокована через перевищення залишків певних діючих речовин. Для покупця в ЄС це означає що Український аграрій дбає про стабільну якість. У перспективі це напряму впливає на можливість укладати довгострокові контракти».

Роль біологічних препаратів у новій системі

Біологічні препарати містять у своєму складі корисні мікроорганізми — гриби, бактерії, іноді віруси або їхні продукти життєдіяльності, які здатні пригнічувати патогени чи стимулювати активний імунітет рослин. 

Механізм дії корисних мікроорганізмів може бути різним:

• Мікопаразитизм;
• синтез природних антибіотиків та антимікотиків, що пригнічують розвиток шкідливих мікроорганізмів;
• конкуренція за простір і живлення в ризосфері;
• стимуляція імунних реакцій самої рослини.

Для аграрія застосування біологічних фунгіцидів може принести кілька практичних вигод. По-перше, з’являється змога тримати під контролем ключові хвороби (зокрема ґрунтові, як-от різні види гнилей) без додаткового хімічного навантаження. По-друге, знижується ризик накопичення залишків пестицидів у продукції, що важливо для відповідності нормам MRL у ЄС. По-третє, біологічні рішення добре вписуються в інтегровані системи: їх можна комбінувати з агротехнічними прийомами та, за умови дотримання правил сумісності, з частиною хімічних препаратів.

Читати також: Біопрепарати в системі Кернел: результати вирощування кукурудзи та соняшнику за 2023-2025 рр.

У разі таких хвороб, як біла гниль, фузаріозна коренева гниль та інших кореневих гнилей біологічні засоби часто працюють там, де хімія обмежено або малоефективна: у ґрунті та на рослинних рештках. Це дозволяє зменшити інфекційний фон збудників хвороб та забезпечити профілактику розвитку хвороб.

Важливий момент: біологічні препарати потребують коректної діагностики, правильного підбору під конкретного збудника, дотримання умов внесення (волога, температура, час внесення в ґрунт тощо). Їхня ефективність суттєво залежить від того, наскільки вони інтегровані в загальну стратегію захисту від хвороб конкретного господарства.

Біологічні засоби захисту як інструмент адаптації

Системи захисту, що будувалися виключно на хімічних препаратах, потребують перегляду: частину звичних діючих речовин уже не можна використовувати на європейському ринку. На цьому тлі біологічні засоби захисту стають практичним інструментом адаптації. Вони дозволяють:

• зменшити хімічне навантаження на ґрунт і культуру;
• тримати під контролем хвороби, зокрема ґрунтові, у рамках інтегрованого захисту рослин;
• знизити ризики перевищення залишків пестицидів у продукції;
• наблизити технології вирощування до стандартів, яких очікують європейські покупці.

Ті господарства, які вже сьогодні починають комбінувати агротехнічні прийоми, точніший моніторинг і біологічні рішення, фактично інвестують у свою присутність на ринку ЄС. Вимоги посилюватимуться, конкуренція зростатиме, і здатність отримувати не лише високі врожаї, а й будувати більш екологічну систему захисту може бути однією з ключових переваг українського агробізнесу.

Юлія Миронова, фітопатологиня BTU