Внести та не втратити азот: кроки для забезпечення кращого азотного живлення
Проблеми експортних рестрікцій вирощеного збіжжя, доступності фінансових інструментів, високих цін на МТЗ та неможливості безпечного довгострокового планування через війну, стимулюють українського фермера звертати увагу на кожну окрему «деталь» у собівартості вирощеної продукції, рахувати добрива не центнерами, а кілограмами, а то й грамами. Менеджмент азотних добрив, що традиційно складають левову частку у структурі затрат, включає в себе і мінімізацію так званих непродуктивних втрат діючої речовини N. Що ж це таке та як цього уникнути?
ТОП 5 порад дав Alex Feldman, автор інформ-порталу «Відверто про живлення рослин».
1. Денітрифікація
Біологічний процес перетворення (відновлення) нітратного азоту до нітритного і потім в молекулярну газоподібну форму NO, N2O, N2, що втрачається в атмосферу. Принципово протилежний процес до нітрифікації (окиснення амонію (NH4+) до нітрату).
Денітрифікація в ґрунті дає 70-80% втрат азоту в атмосферу. Перебіг процесу відбувається постадійно: NO3->NO2->NO->N2O->N2. Денітрифікатори ґрунту — 150 видів з 50 родів ґрунтової мікробіоти, серед них Corynebacterium sp., Micrococcus denitrificans, Pseudomonas sp. Всі вони — факультативні анаероби, тобто кисень для своєї життєдіяльності вони беруть не з атмосфери (як аеробні бактерії, типу Nitrosomonas, Nitrobacter), а виділяють з NO3- і NO2-.
Способи зниження інтенсивності процесу денітрифікації:
- заробляти азотовмісні мінеральні й органічні добрива не глибше 12-20 см (залежно від типу ґрунту) в аеробний шар, де працюють аеробні бактерії;
- аерація ґрунту - глибоке розпушування, висів сидератів тощо;
- уникати переущільнення і запливання ґрунту;
- перехід на безполицевий обробіток ґрунту.
Читати: Сірчані горизонти. Колоїдна сірка
2. Втрати леткого аміаку в атмосферу
Зокрема, це стосується передусім карбаміду та добрив, що містять амідний азот (КАСи, амідно-сірчані добрива). Пряме сонячне проміння у безхмарну погоду за зовнішньої температури 10+ °С здатне створювати так званий «ефект лінзи» на гранулі карбаміду, коли в точці «контакту» температура може збільшуватися до 100 °С і провокувати саморозчинення гранули та вивільнення вільного аміаку в атмосферу. Неефективні втрати д.р. азоту таким чином можуть досягати 30-50% за декілька годин. Тому, особливо за пізньовесняного внесення амідних добрив, важливо відразу заробляти їх у ґрунт. Те саме стосується й амонійних добрив (аміачна селітра, сульфат амонію, аміачна вода), хоча і потенційні втрати тут значно нижчі.
3. Промивання в нижчі шари ґрунтового профілю
Рослина здатна споживати мінеральний азот виключно в 3 формах: нітрат, амоній і амід. Амоній — катіон з позитивним зарядом, звʼязується з негативно зарядженими колоїдами ГВК та достатньо малорухомий у ґрунті. Нітрат — аніон, з негативним зарядом, що легко вимивається з вологою за межі кореневмісного шару ґрунту, особливо на легких ґрунтах. На типовому легкосуглинковому ґрунті 3 мм опадів провокують промивання нітратів на 1 см вглиб. Амід (карбамід) здатний до промивання з водою по профілю ґрунту ще інтенсивніше, ніж нітрат, адже відсутній заряд та має найменший розмір молекули з трьох форм. Тому надзвичайно важливо планувати азотні підживлення під потребу та фази культур і не вносити «в депозит». В цьому контексті варто відмітити й іммобілізацію азоту мікробіотою грунту, що використовує для своєї життєдіяльності та синтезу білкових речовин доступний азот із ґрунту, блокуючи його в своїх тілах. Знову доступним цей азот стане лише після відмирання та мінералізації решток мікроорганізмів у ґрунті.
4. Втрати летких сполук азоту в процесі біологічної трансформації азоту в ґрунті
Амоніфікація (перетворення органічних сполук азоту в аміак і амоній) та нітрифікація (амонію в нітрат), що відбуваються за участі специфічних бактерій, теж супроводжуються втратами азотних сполук в атмосферу. Відсоток цих втрат можна знівелювати, використовуючи спеціальні речовини — інгібітори, що пригнічують активність бактерій Nitrosomonas (інгібітори нітрифікації — нітрапірин, пронітридін, DCD, DMPP-3,4) або блокують гідроліз сечовини в карбонат амонію, пригнічуючи активність уробактерій, що продукують фермент уреазу. Інгібітори перетворення азоту можна додавати і до органічних добрив — гноївки, компостів тощо. Ці речовини дають змогу забезпечити доступним азотом кореневу систему польових культур в періоди її активного росту та найвищої потреби.
5. Втрати азоту через ерозію, поверхневе стікання
Еродовані, схилові землі провокують змивання внесеного азоту в низини та долини, що призводить до забруднення річок, ставків та інших водойм. Ефективним заходом у боротьбі з ерозією грунтів є використання органічних добрив, меліорантів, висів культур з потужною мичкуватою КС та мінімізація обробітку.
Alex Feldman, автор інформ-порталу «Відверто про живлення рослин»
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
