Віктор Губрій: Фермер зараз затиснутий в лещата обставинами, і за відсутності допомоги держави малий аграрій в Україні просто зникне

В обробітку у пана Віктора 425 га в Липовецькому районі Вінницької області. 30% землі — у приватній власності, решта — орендовані паї. Сівозміна стабільно 5-пільна: відлік іде від гороху, після нього сіють пшеницю, далі соняшник і 2 роки поспіль кукурудза.

SuperAgronom.com: Пане Вікторе, перше запитання — про сівозміну. Останніми роками багато наших аграріїв намагаються бути гнучкими, підлаштовують структуру посівів під ситуацію на ринку. А ви обрали стратегію «стабільності». Чому?

Віктор Губрій: Тому що ціни змінюються постійно, і якщо пробувати під них підлаштуватися, то практично ніколи не «вгадаєш». А так ризики більш-менш диференційовані цими чотирма культурами, тому ми їх і вирощуємо стабільно з року в рік. Зазвичай десь 20% площ займає горох, 20% озима пшениця, 20% соняшник і 40% кукурудза. 

SuperAgronom.com: Яким був поточний сезон, скажімо, для озимої пшениці з точки зору погодних умов?

Віктор Губрій: З минулої осені для озимих погодні умови були цілком непогані. Озима пшениця в гарному стані увійшла в зиму, і вийшла із зими також у гарному. І далі все було добре аж до першої літньої жорсткої спеки. Вона тривала 6 днів (з температурою до +38 °С), саме коли зерно мало наливатись, за цей час пшениця фактично «підгоріла». Через що зерно не могло достатньо виповнитись і було багато дрібнозерниці, тож втратило масу 1000 насінин. Через це ми не добрали близько 20% врожаю.

SuperAgronom.com: Якого класу зерно було?

Віктор Губрій: Майже всю пшеницю зібрали І класом. При цьому реалізовувати навіть її толком немає куди, ще частина врожаю залишається на складах. На старті збирання я одразу старався розвозити свою пшеницю на млини, і найближчі до нас дуже добре її брали. Але, чесно кажучи, до цього часу ще не всі розрахувалися. Хоча пройшло вже практично 2 місяці. Я тоді так поспішав розвезти, бо ситуація з портами і взагалі з реалізацією збіжжя в країні мені була очевидною ще фактично в середині червня. Розумів, що матимемо проблему й вона чим далі, тим більше буде ускладнюватися. Тому старався завчасно продати, яку б ціну не давали. Наприклад, якщо я на ті самі млини минулого року розвозив пшеницю другого класу по 10500 грн за тонну, при доларі 41,5 грн/$, то в цьому році при доларі 45 грн/$, отримав по 8,500 грн/т за перший клас. Тобто клас кращий, долар вищий, але ціна гривнева нижча. І ще й не розраховуються вчасно.

SuperAgronom.com: Здавалося б, переробники (тобто млини) мали б швидше розраховуватись, аніж елеватори.

Віктор Губрій: Затримку мені пояснюють тим, що зараз і борошно не закуповують. Через те, що переробка-то  розширилась, але знизився попит на кінцеву продукцію. А на елеватори чи на трейдерів везти взагалі не бачу сенсу. Бо це схоже не на продаж, а на подарунок. Ти віддаєш якісну продукцію, над якою працював фактично цілий рік, за якісь символічні гроші. Їх зрештою ледве вистачило б на те, щоб покрити витрати на вирощування.

SuperAgronom.com: Наскілки я пам’ятаю з попередніх спілкувань із вами, ви на технології не економите?

Віктор Губрій: Якщо взяти період виробничого сезону 2025-2026 року, то не економив, старався максимально повноцінно реалізувати технологію. Можливо, навіть десь, скажем так, трохи й занадто вкладав у ту саму пшеницю чи горох. Але чому я це робив? Тому що очікувалося, що хоча би приблизно реалізаційні ціни будуть відповідати рівню 2025 року. Якщо взяти фінансові результати 2025 року, то вони були досить непогані. Я на ті кошти закупив достатньо мінеральних добрив, засобів захисту, позакореневого підживлення, РКД тощо. Тобто мав ресурси, мав що вкладати і сподівався на те, що, отримавши нормальний урожай, я зможу його реалізувати хоча би приблизно по тих цінах, які склалися на жнива 2025 року чи на період, протягом якого реалізувалась продукція врожаю-2025. Але так не сталося…

Читати також: Зимуючий горох: як зберегти посіви взимку й отримати сильного попередника для пшениці

SuperAgronom.com: Ви згадали про горох. Урожай уже також зібраний, які результати по цій культурі?

Віктор Губрій: Урожайність гороху цьогоріч отримали на рівні 3,5 т/га. Його я також старався чим швидше реалізувати. Продавав навіть на Польщу: фасував у біг-беги й реалізовував по досить гарній ціні. Не по заробітку гарній, а якщо порівнювати її із внутрішніми цінами. 

Наприклад, зараз в Одесі горох коштує 7000 грн/т з ПДВ. А в мене з місця забирали по 9000 грн/т з ПДВ. Бо якщо порахувати, умовно 3 т/га та на 9 тис. грн, то виходить 27 тисяч грн з гектара. А а в мене затрат на гектар 52 000 грн. Тобто я лише половину затрат міг компенсувати виручкою з продажу, а іншу половину мені потрібно було докомпенсовувати своїми грошима, скажем так.

SuperAgronom.com: А які сценарії можна прогнозувати по пізніх культурах, жнива яких уже стартували по країні?

Віктор Губрій: Уже є сформовані ціни і на сою, і на соняшник. Бачимо, що вони впали, в принципі, на все. Інколи ціни удвічі нижчі за минулорічні й продовжують просідати. І це начебто закономірно, бо, скажімо, завжди під час збирання урожаю ціни знижуються. Але ж не так аномально. Наприклад, на соняшник зараз найкращі пропозиції на ринку — це 19000 грн/т з місця по перерахунку. Тоді як ще навесні за той самий соняшник ми могли отримати 34000 грн/т.

SuperAgronom.com: А ось ця стратегія швидкого продажу «з-під комбайна» — ви завжди її практикували чи це реакція на проблеми сьогодення?

Віктор Губрій: Оскільки господарство створене порівняно недавно і воно формувалося на кредитні гроші, то у мене вхідного ПДВ з минулих років багато, тож обмежень з цього погляду немає і можу продавати продукцію у великих кількостях одразу. Але ще один фактор впливає на те, що я стараюся реалізовувати урожай одразу. Це нестабільна обстановка в країні.

Тобто, умовно кажучи, «рубильник» може вимкнутись будь-якої миті. От ми працювали, працювали і тут раз — порти перестали функціонувати і наше збіжжя стало нікому не потрібне. Хоча я давно це передбачав. Тому завжди боявся, щоб продукція залишалася в складі, розуміючи, що рано чи пізно настане момент, коли ми не зможемо її реалізувати.

Такі потрясіння, як нинішнє з експортом та логістикою, будуть продовжуватись. І я вважаю, що моя стратегія швидкої реалізації одразу після збирання себе виправдовувала як у минулі роки, так і на цей рік цілком виправдала. Як би там не було, я встиг продати достатній обсяг пшениці та гороху, щоб бути на цей момент «із грішми». Достатніми для того, щоб поповнювати обігові кошти, виплачувати зарплату, сплачувати податки, закривати платежі по кредитах тощо. При цьому бачу, як багато колег зараз бігають, не знають, що робити і продають ту пшеницю на 2000 грн дешевше, ніж я продавав її на початку серпня. А горох фактично на 3000 грн дешевше продають, ніж я продавав. І все одно ж треба продавати, бо кошти потрібні. 

Ми затиснуті в лещата, бо ніхто не каже, що можна не сплачувати податки, чи дали б якісь відтермінування по кредитах, чи хоча би зменшили відсоткову ставку. Все на нас залишається «висіти». Особливо складно таким невеликим господарствам, як моє. На наші проблеми держава ніяк не реагує, кроків назустріч не робить. Тож виживаємо, як можемо, — хто скільки протягне, той стільки і протягне… Зате відкриється можливість для великих агрохолдингів прирости землею…

SuperAgronom.com: От соняшник був завжди найбільш маржинальною культурою. Можливо, вдасться трохи за рахунок нього «витягнути» ситуацію?

Урожай соняшнику 2026 в господарстві Віктора Губрія

Віктор Губрій: Для соняшнику сезон також був нелегкий. Якщо на період вегетації пшениці припав один період спеки й посухи, то на соняшник і кукурудзу припали дві посухи. А так склалося, що моє господарство фактично повністю розташоване на найвищій точці Улано-Плисківської водороздільної височини.Й тому нас трохи обходять хмари, бо височина формує зону високого тиску, а в ній мало випадає дощів. Тож на тлі  хронічного недоотримання опадів ще й поточні хвилі посух накочували. 

Тим не менше, кукурудзу я вже почав молотити, й наразі урожайність тримається на рівні 10 т/га. Це менше, ніж раніше, бо в попередні роки ми молотили 12-13-14 т/га.

А в цьому році і менший врожай, і ціна значно нижча — поки  на 30%, а далі ще буде знижуватись. 

Соняшник у цьому році показав урожайність на рівні 4,2 т/га. Це найнижча урожайність за останні 5 років, оскільки посуха далась взнаки. Зазвичай раніше молотили плюс-мінус 5 т/га. Але наші показники по соняшнику все одно значно кращі, ніж у навколишніх господарствах, тому що на малих площах всі процеси виконуються значно якісніше завдяки постійному контролю і вчасності виконання.

Багато сусідів скаржаться на меншу врожайність порівняно з минулорічною. Та ще й олійність нижча. Бо той соняшник, який зазнав впливу двох посух, просів по олійності. Така фізіологія рослини — якщо вона потрапляє під спеку, то в неї комірки, які наповнюються природними жирами, зменшуються, через те й олійність падає.

SuperAgronom.com: Як щодо перспектив продажу врожаю соняшнику?

Віктор Губрій: Скажу відверто: перспективи взагалі ніякі. 

Ходили розмови, що будемо пробувати на давальницьких умовах завозити на переробку соняшник, забирати олію, а потім шукати реалізацію, возити цистернами на експорт. Але так сталося, що всі підприємства навколо, які могли би працювати на давальницьких схемах, відмовляються від них. Тож доводиться продавати соняшник як є, сировиною. 

Кожен шукає свої способи реалізації і всі переважно орієнтуються на те, щоб вийти за кордон — на Молдову, на Польщу, на Румунію. А зараз ще по соняшнику підключається Туреччина.

Читати також: Аграрії повідомляють про низьку олійність та натуру соняшнику

SuperAgronom.com: Тобто напряму?

Віктор Губрій: Так, є багато пропозицій від турецьких фірм, вони готові приймати у нас соняшник автотранспортом. Загалом є 2 варіанти співпраці з ними: возити в Туреччину на власному чи зафрахтованому автотранспорті, або ж вони забирають самі на місці. 

Зрозуміло, що якби перевозити балкерами по 60000 т на одному, то ціна перевезення була би значно нижчою, ніж везти зерновозом при ціні солярки 100 грн/л аж до Туреччини. Тому такі автоперевезення дуже нерентабельні й забирають значну частину ціни. До того ж, щоб возити самим, потрібно ще мати цілий штат фахівців — юристів, митних брокерів тощо. У мене мале підприємство, я не можу собі цього дозволити. І ніби там у Туреччині той соняшник має привабливу ціну, але якщо забрати вартість автоперевезень, то в Україні залишається десь близько 20 000 грн/т.

Якби хоч так і залишалось, то вже якось було більш-менш би прийнятно. В умовах, коли вже п'ять років у нас війна, то виходити рік за роком в нуль — це ще можна було б терпіти, аби не заходити в мінус, працюючи з надією, що в майбутньому стане краще. Але якщо ціна опускатиметься нижче 20000 грн/т, то за традиційної врожайності 2-2,5 т/га це фактично на рівні собівартості.

Я працюю з турецькими компаніями за другим варіантом. Тобто я кажу: ви займайтесь логістикою самі, а мені віддайте те, що залишається. Тобто вони беруть у мене соняшник «з місця». Якраз залишається 20 000 грн на тонні. І це найкраща пропозиція, яка є на поточний момент. 

SuperAgronom.com: З кукурудзою ситуація схожа?

Віктор Губрій: По кукурудзі ринок ще взагалі не сформувався. Тому важко сказати, що буде з новим врожаєм. Але минулорічні залишки торгуються по 6000 грн/т з ПДВ. З місця це низька ціна, бо навесні вона була в діапазоні 9800-10000 грн/т. Тобто зараз майже у два рази обвалилась. 

SuperAgronom.com: У вас озима пшениця строго в сівозміні, отже вже і посівна у вас триває. Які умови для неї?

Віктор Губрій: Так, уже починаємо сіяти пшеницю. Мали почати трішки раніше, але дощі нас зупинили. Та ми дощам радіємо все одно, бо в нашій зоні, як я казав, опади в дефіциті. До посівної були готові: протруєне насіння маємо, добрива, пальне. Але зазначу, що це відголоски попередніх «багатих часів». Насіння з минулих років, добрива з минулих років, протруйники з минулих років. Завдяки цим залишкам і проведемо осінню посівну 2026 року. А там будемо бачити, як далі рухатися. 

У мене не закуплено жодної тонни мінеральних добрив для наступного сезону, хоча раніше завжди на цей період я був забезпечений вже повністю добривами, повністю посівним матеріалом на наступний рік. І мав спокій та впевненість у майбутньому році. Наразі ж немає нічого, як і грошей нема.

Читати також: Мінеральні добрива vs біопрепарати: як оптимізувати витрати на технологію живлення у 2026 році

SuperAgronom.com: Наскільки ми знаємо, цьогоріч така ситуація не рідкісна. Так само знаємо, що дедалі більше аграріїв, особливо невеликих, приймають рішення скорочувати внесення добрив або й зовсім від них відмовляються. Як ви ставитесь до цієї тенденції?

Віктор Губрій: Це найбільш логічне рішення. Я теж планую повністю відмовитись від застосування мінеральних добрив. Тому що просто не буду мати за що їх купити. Диспропорція між вартістю тонни мінеральних добрив і тонни сільськогосподарської продукції надзвичайно велика. Скажімо, раніше на тонну соняшника можна було купити 2 тонни карбаміду. Тобто продав тонну соняшника і міг купити 2 тонни карбаміду. А зараз усе навпаки: для того, щоб купити 1 тонну карбаміду, треба продати 2 тонни соняшнику. Фактично в чотири рази диспропорція змістилася. І виходить, що з добрив отримати вигоду, яку дала б прибавка до врожайності, практично неможливо. Особливо, коли ще й додається дефіцит вологи.

Тож я ухвалив для себе рішення, що на наступний рік будемо сіяти без добрив. 

SuperAgronom.com: Тобто поки що «протягнете» на тому, що є у ґрунті? 

Віктор Губрій: Принаймні перший рік «пропетляємо» на тому, що є, і різко врожайність не просяде. Передусім за рахунок якісної мінералізації, якій сприяє глибока оранка. Практикуємо тільки класичний обробіток.

SuperAgronom.com: Ви не прихильник no-till?

Віктор Губрій: Коли були кращі часи, я широко використовував no-till-технологію. Але тоді була ціна на продукцію і можна було певне зниження врожайності компенсувати за рахунок інших факторів. Навіть якщо урожай був нижчий, то виручка з 1 га була вища. Зараз вся ситуація кардинально змінилася. Чи буду я думати про родючість ґрунту, якщо стоїть питання про виживання мого підприємства і про забезпечення людей зарплатою та виплату орендної плати. Я не хочу бути Доном Кіхотом, який б'ється з вітряками...

SuperAgronom.com: На вашу думку, що могла би зробити держава для таких господарств, як ваше, щоб вони змогли вижити в цих умовах?

Віктор Губрій: Я вважаю, треба починати з бачення на нашу перспективу, чи справді ця війна завершитися з позитивним результатом для нас? Якщо влада в цьому переконана, як постійно це декларує, то можна було б, наприклад, застосувати такий варіант. Нині багато сільгосппродукції залишається в господарств на складах через неможливість продати і неадекватні ціни закупівлі. Нехай би держава викупила частину продукції на місцях зберігання. За сценарієм: приїжджають уповноважені особи, дивляться — у підприємства є 1000 т пшениці, 2000 т кукурудзи, 500 т соняшника. Описали, задекларували, що збіжжя наявне і що воно буде зберігатися в належному стані на цьому місці. Держава компенсовує 50% вартості від попередніх цін, які були станом на 2025 рік. Бо рано чи пізно ситуація зміниться позитивно і ця продукція поїде експортом за кордон і держава матиме за неї виручку. 

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

А тим часом підприємства отримали достойні гроші, а не «дарують» цю продукцію за копійки, і мають можливість працювати далі, забезпечуючи стабільність країні. Це як варіант.

SuperAgronom.com: Дещо утопічний варіант)

Віктор Губрій: Тоді малий аграрій у нашій країні зникне просто. Бо поки що лише все нові й нові тягарі на нас накладають. От на тлі зростання цін на пальне ще пропонують додатково підняти акциз і мито на кожен літр пального. І що ми отримаємо з 1 січня? Навіть якщо ціна того ж дизеля залишиться на рівні 100 грн/л, то за рахунок зростання акцизу ми отримаємо ще 27% до ціни. Тобто 127 грн/л. І як сільське господарство має витягнути оцю ціну 127 грн, коли нам потрібно на 1 га 120 л дизеля, щоб пройти рік і завершити технологічний цикл.

Тепер обчислюємо:

120 л — це 12000 грн при 100 грн за літр. А якщо 125 грн? То вийде 15000 грн тільки по одній солярці на гектар. 13000 грн у нас виходить середня зарплата на гектар. Плюс ще 15000 грн з нарахуванням пайових витрат. І вже маємо 43000 грн витрат на гектар, ще нічого не зробивши. Ще не купивши ні добрива, ні насіння, ні інших засобів, а вже 43000 грн затрат лягло на гектар...

Тому мені зрозуміло, коли дізнаюсь, що люди починають спалювати зерно в сушарках замість пелет. Я й сам використовую як паливо для сушарки кукурудзу. Для чого зараз її продавати по 6000 грн/т і за 2 т проданої кукурудзи купити одну тонну пелет та ще ж їх привезти треба. А кукурудза в мене на місці, я кинув її в топку і спалив. І повірте, що з двох тонн кукурудзи я отримую набагато більше теплових джоулів, ніж з однієї тонни пелети.

SuperAgronom.com: Математика й економіка зараз на першому місці...

Віктор Губрій: Бо кожен, хто господарює на свої кошти — не на іноземні інвестиції чи офшорні оборудки, — мусить нині рахувати, викручуватись і трохи забути про якусь «ідеологію» землеробства. Нам важко конкурувати з великими корпораціями. Певна взаємодопомога між такими господарствами, як моє чи трохи більші, звісно, є. Та коли всі в однаковій ситуації, то реальних проблем це не вирішить. 

Але будемо триматись, доки вистачить сил...

SuperAgronom.com: Дякуємо за відверту розмову.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com