Людмила Голуб: В поле я й не заходжу — серце не витримує. 180 гектарів соняшника догорає…

На сьогодні ситуація не поліпшилась. Спека та посуха перекреслюють перспективи на врожай. Ми знову розпитали Людмилу Голуб — що зараз на полях господарства та по регіону, чи є у місцевих фермерів хоч якісь надії на цей сезон.

SuperAgronom.com: Пані Людмило, що зараз у вас із погодними умовами, чи змінилась ситуація?

Людмила Голуб: Ми з вами спілкуємось 10 липня, дотепер у нас дощів так і не було. Температура перевищує 40 °С на сонці. Можливо, деінде пройшли невеликі дощі, то там ситуація трохи краща. Але ці опади все одно не були по-справжньому продуктивними. Й навряд чи допомогли.

У 2024-му також була велика посуха. Ми думали, що гірше вже бути не може, але цьогорічна перевершила усе. Тим більше, що минулоріч принаймні був запас вологи, який перейшов із попереднього року. У нинішньому ж році з зими взагалі нічого не залишилось. Із жовтня минулого року по сьогодні у нас випало лише 140 мм опадів. І навіть ця волога переважно не утрималась. Це ж не одноразовий дощ. Якщо десь колись 3 мм випало, то вони зразу просто видалились вітром. Продуктивних опадів хоча б на 100 мм взагалі не було.

Читати також: Посуха знищила частину посівів соняшнику в Україні: це вплине на зростання ціни на соняшник

SuperAgronom.com: В якому стані культури, які ви сіяли під урожай цього року?

Людмила Голуб: Соняшник вже, як гербарій, — висох. Увесь коричневий. В поле я й не заходжу — серце не витримує. 180 гектарів догорає… І це не лише у нас так. Однозначно в регіоні по соняшнику цьогоріч — жирний мінус.

Кукурудзу ми не сіяли, бо декілька років поспіль не маємо поливу. Без зрошення в нашому регіоні кукурудзу вже неможливо вирощувати. Минулого року спробували було посіяти, то мусили перекультивувати, бо виросла заввишки десь 15 см і далі припинила розвиток.

Горох після кількох хвиль приморозків навіть і 1 т/га не дав. Більша частина посівів ячменю або вимерзли під час тих же приморозків, або висохли ще у квітні-травні від посухи. Хоч і подекуди урожай таки вдалось зібрати, але менший.

Саме зараз збираємо пшеницю. Минулого року по цій культурі отримали 4,5 т/га — це загалом наша середня урожайність. Цьогоріч про такі показники навіть не мріємо. Хоча є окремі поля, де перед тим вирощували томати на зрошенні й завдяки цьому накопичилась волога, то там навіть змогли по 6,5-7 т/га зібрати. А зараз перейшли на площі, де зрошення не було, то навіть поки що в середньому і 2 т/га немає, а подекуди й до 1 т/га не дотягує.

Маємо ще одну дуже болючу проблему. В нашому господарстві є тваринництво і ми сіємо люцерну на корми. Так от цього року перший укіс ми ще зробили, другого майже не було, а про третій взагалі мови немає, люцерна просто не відростає. Тож тваринництво у нас під великою загрозою — нічим годувати корів…

SuperAgronom.com: Такі проблеми, напевно ж, не лише у вашого господарства. Чи є якась підтримка від місцевої або центральної влади?

Людмила Голуб: Десь три тижні тому в нас була онлайн-зустріч із представниками місцевої районної військової адміністрації. Там нам пояснили, як оформити списання посівів і зараз ми готуємо документи. А декілька днів тому нам зателефонували з сільської ради і попросили надати дані, скільки пшениці та жита в нас загинуло. Ми уточнили, що і ячмінь загинув, і соняшник гине, та по цих культурах їм дані поки що не потрібні. Однак навіщо збирають цю інформацію, нам не пояснили, бо й самі не знають. Так само, як на онлайн-зустрічі я питала, чи буде хоч якась допомога фермерам в такій ситуації. То відповідь така сама: наразі поки що нічого не відомо.

Але це ж не тільки наша локальна проблема. Постраждали більшість фермерів півдня — і наші миколаївські, і херсонські, й одеські. Дуже багато цьогоріч переорюють посіви.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

SuperAgronom.com: Так, до нас звертались фермери з Херсонської області, аби ми висвітлили ситуацію.

Людмила Голуб: Я бачила, але у них найбільша проблема саме обстріли, прильоти дронів, тобто шкода передусім пов’язана з воєнними діями. Тому імовірно, що їм швидше допоможуть. Ми ж поки що не багато просимо. По-перше, щоб таки зафіксували збитки. Як я казала, ми вже збираємо документи. Це досить непроста процедура. Зокрема, потрібно взяти довідки з Гідрометцентру, довідки з Держкомстату по середній урожайності за три роки, по цінах, які станом на ці дати були в попередні 3 роки. На основі цих даних будуть обчислювати втрати.

Читати також: На Херсонщині росіяни знищують техніку та посіви, але фермери змушені платити податки, бо регіон не визнано зоною активних бойових дій

Хоч тут теж є свої нюанси. Наприклад, середня урожайність по Миколаївській області офіційно — 2,5 т/га. А в нас на одному полі 7 т/га, а на другому ледве 500 кг/га. І це не братиметься до уваги, лише згаданий середній показник по області.

Але ми будемо раді будь-якій допомозі. Бо, знаєте, у 2022 році наше господарство пережило обстріли й руйнацію через російську агресію. Виробничі приміщення були розбиті, посіви згоріли (понад 500 га зернових, увесь соняшник згорів), худоба знищена. Ми зазнали дуже великих втрат. Але змогли потроху відновитись, зокрема завдяки тому, що мали змогу не сплачувати орендну плату пайовикам і 8 місяців не платили податків.

А цьогоріч начебто з таких причин нічого не постраждало, натомість — страшний неврожай через погодні умови. Але орендну плату ми вже маємо виплатити в повному обсязі. І податки потрібно сплатити в повному обсязі. А ще й податки підвищились за ці три роки. Тож виходить, що ситуація значно складніша, ніж у тому першому воєнному році — з економічної, грошової точки зору.

Хоч зараз ми можемо працювати, і це вже добре. Бо в 2022-му щойно виїжджали на поле і зразу звідти тікали, бо росіяни цілеспрямовано цілились по техніці, фактично полювали і за тракторами, і за людьми. Зараз протягом трьох років з цим уже не стикаємось, хоч і над нами «літає» періодично. Зате тепер страждаємо від природної «стихії». І дуже сподіваємось, що буде допомога — чи субсидія якась безповоротна, чи, може, дотація від держави на гектар. Щоб принаймні покрити орендну плату. Бо її невиплата — це підстава для розірвання договору.

А, як би там не було, хочемо втримати пайовиків. Бо плануємо продовжувати працювати. Знову сіяти, землю обробляти. Інакше не можна…

SuperAgronom.com: Дякуємо за розмову. Сподіваємось, вас почують.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Агросектор України після трьох років війни: втрати і виклики