Анатомія рекордних врожаїв кукурудзи від Девіда Хули: принципи вирощування (Частина 1)

Звідки «ростуть» рекорди?

Насамперед цікаво було ознайомитись із самим конкурсом, на якому фіксуються такі рекорди, та про умови, в яких господарює Девід Хула. Про них розповів Віталій Грищенко, консультант компанії In Agri.

Взагалі, пан Девід уже не вперше стає переможцем у Національному конкурсі врожайності NCGA (Національної асоціації виробників кукурудзи США). Попередній його рекорд зафіксований у 2019 році, коли він отримав 38,6 т/га кукурудзи. Зазвичай він бере участь у конкурсі в категорії strip-till на зрошенні. За правилами цього конкурсу, мінімальна площа гібрида-учасника — 4 га.

Пан Девід бере участь в конкурсі через рік, і як видно із графіка, представленого Віталієм Грищенком, щоразу з його участю результати виходять «пікові». «Планку» в 30 т/га ним давно вже перейдено. Найближче до нього піднявся з результатом в 25 т/га, в іншій категорії, фермер з сусіднього штату Кевін Калб. Середня ж урожайність учасників конкурсу тримається на рівні 15-16 т/га. Тоді як середня урожайність по країні в цілому десь 11 т/га.

Ферма Девіда Хули розташована в північно-східній частині США, у штаті Вірджинія. Називається компанія «Renwood Farms», в обробітку має 1620 га. Вирощують кукурудзу, сою, пшеницю. Одним із напрямів є насінництво, який започаткували у 1937 році. Загалом пан Девід є представником третього покоління фермерської родини. Ґрунти тут в основному піщано-суглинкові, більшість площ розташовані на березі річки Джеймс.

З отриманих з програм супутникового моніторингу даних видно, що середній річний рівень опадів на фермі за 5 років сягає 1262 мм. А в період із квітня по вересень випадає в середньому 730 мм. А в найбільш критичній період для кукурудзи червень-липень-серпень — в середньому від 120 до 200 мм за місяць.

Як зазначив Віталій Грищенко, це один із головних факторів, які дають змогу отримувати високі врожаї кукурудзи, навіть не на зрошенні.

Надалі про свою ферму розповів уже сам Девід Хула. За його словами, у 1986 році ферма повністю перейшла на безвідвальний обробіток. Є поля, де не проводили жодного обробітку. Це вдається передусім тому, що ґрунти тут супіщані. Подекуди бувають ущільнення, тоді проводять глибоке розпушування. Показники органічної речовини в ґрунтах — від 0,9 до 1,2. Але пан Хула уточнив, що більш показові дані — ємність катіонного обміну (ЄКО). На його полях цей показник коливається від 1,7 до 6,6.

«Так, у нас велика кількість піску. Одна з переваг і недоліків ґрунту з низьким ЄКО полягає в тому, що ми не можемо утримати вологу, і рухливі поживні речовини, такі як азот, сірка, калій, будуть просочуватись крізь ґрунт», — каже фермер.

Щодо опадів він зазначив, що їх начебто достатньо, але вони не завжди проходять тоді, коли потрібно. Ще з особливостей клімату — часто бувають урагани та сильні післяобідні грози.

Незважаючи на достатню кількість опадів, 27% площ ферми — під зрошенням. Використовують зрошувальні системи Valley. Спробували крапельне зрошення, але за словами пана Девіда, працює це не так добре, а управління трудомістке, тому відмовились. Тим більше, що воду беруть із сусідньої річки Джеймс, а там багато мулу і стрічки засмічуються.

Сівозміну практикують таку: кукурудза, потім пшениця (озима м’яка червоноколоса, озима біла, тверда червоноколоса), або інші злаки (зокрема озимий овес, раніше — ще ячмінь) за no-till по кукурудзяних рештках. Крім того, як другу культуру висівають сою після збирання пшениці. Таким чином можуть отримати 3 врожаї за 2 роки.

На деяких площах сіють лише кукурудзу та сою, бо, за словами Девіда Хули, канадські гуси, які там масово водяться, винищують врожаї злакових.

 Акцент на аналізі ґрунту

Також пан Девід наголосив, що його рекорди не встановлюються на якомусь «чарівному клаптику землі», який дає такі врожаї. Загалом у них є 5 полів на зрошенні, які розміщені у 2 різних місцях на відстані близько 45 км. За його словами, просто потрібен системний підхід.

Велику увагу приділяють аналізу ґрунту. Раніше відбирали 1 зразок з кожного поля (їх у них багато, вони невеликі, середня площа десь 20 акрів), тепер — 1 зразок на акр. Таким чином бачать чітку картину потреб на кожному гектарі.

«Переважно ми дивимось на pH. У нас кислі ґрунти, тому потрібне вапнування. Додають кислотності опади. Визначаємо також, який тип вапна потрібний — з високим вмістом кальцію чи доломітове. Щодо балансу між магнієм та кальцієм орієнтуємось на 65-68% К і десь на 17% Mg, за системою Альбрехта. Звичайно, дивимось вміст водню, бо це рухомий елемент. Рівень натрію в нашому ґрунті дещо вищий — через зрошувальну воду. Велику увагу приділяємо калію. Намагаємось тримати його настільки високим, наскільки це можливо. Адже це ключ для всіх культур, не тільки кукурудзи, а й інших зернових та сої. Намагаємося підняти з 6%, на деяких полях рівень калію досягає 13%. Тобто це відправна точка. А далі вже керуємо родючістю полів залежно від сівозміни», — деталізував Девід Хула.

Він додав, що важливо проводити відбір зразків ґрунту для аналізу рік за роком в один і той же час. Можна це робити щороку навесні, але пан Девід зазначив, що вважає за краще робити це восени (кінець листопада — перша половина грудня).

«Після збирання урожаю ґрунт має трохи часу для збалансування. Пропоную фермерам провести експеримент, якщо ви такого ще не робили. Раз на місяць брати зразок ґрунту в полі та дивитися, як змінюється ваш ґрунт. Це буде чудовою можливістю навчитися розуміти свій ґрунт. Бо насправді показники не сталі. Протягом року вони можуть змінюватись (кислотність, ЄКО та ін.)», — порадив американський фермер.

За його словами, восени вони не вносять добрива. Підживлюють лише злакові. Загалом система живлення, яку практикують на фермі пана Девіда, полягає насамперед у внесенні високих доз калію.

«Ми вносимо багато калійних добрив. Зазвичай з лютого по березень. Тому що ми починаємо сіяти кукурудзу в квітні. Ми вносимо багато калію, бо розуміємо, що це елемент легко вимивається, але вносимо його перед сівбою кукурудзи, якраз тоді у нас небагато опадів, щоб був ризик вимивання калію. До того ж ми знаємо, що кукурудза любить калій. А вона надмірний споживач, бере більше цього елемента ніж насправді потрібно для отримання врожаю», — зауважує аграрій.

Вносять переважно сухі (гранульовані) добрива, за винятком сезонних і внесених при сівбі. Використовують хлорид калію (калій хлористий, 60%) і вносять достатньо калію в період з лютого по березень на всю сівозміну — для кукурудзи, злакових і сої. Бо знають, що кукурудза підхопить калій, а потім коли її рештки розкладуться, вона залишить достатньо калію для злакових і сої. Це може бути від 300 до 600 фунтів оксиду калію в діючій речовині. 

Фосфор вносять перед злаковими культурами, так щоб ще дісталося і наступним культурам.

«Завдяки нашому клімату ми можемо зібрати дрібнозернові, скажімо овес, 1 червня, потім в середні червня до початку липня збираємо пшеницю, потім сіємо сою та збираємо її із жовтня по листопад. А потім готуємось до наступного сезону. Сіємо покривні культури, але не на всіх полях. Це пов’язано з тим, що ми займаємося насіннєвим бізнесом. А покривні це зазвичай зернові, тому наступного року на цих полях буде багато падалиці цих культур, для насіннєвих посівів це погано», — пояснює аграрій.

Читати по темі: Мистецтво живлення рослин. Фосфорні добрива: види та їх особливості

Вирощують насіння зернових та сої. Для виробництва якісного насіння кукурудзи не підходять погодні умови, бо незважаючи на середньорічні показники опадів, нерідко бувають і посухи. В деякі роки без поливу тут отримували 3 т/га кукурудзи. На зрошенні середня врожайність 18,8 т/га.

«Хоча для отримання рекордних врожаїв я віддаю перевагу посушливому року, тому що тоді рослини отримують багато сонячного світла, це те що дає природа. А ми вже управляємо вологою, маю на увазі зрошення», — підкреслив пан Девід.

Чому strip-till?

Батько Девіда розпочав безперервний no-till у 1986 році. А протягом останніх 6 років тут також впроваджують strip-till. Хоча є декілька площ, які залишаться на no-till. Це ті, на яких розпочинали працювати предки пана Хули ще у 1609 році.

Перехід на strip-till впровадили на декількох полях, аби побачити, чи можливо завдяки цій системі поліпшити рівномірність проростання сходів кукурудзи, покращити поглинання поживних речовин рослинами, а також хотіли пропрацювати певні проблемні моменти з пожнивними рештками.

Для цього використовують посівну систему SoilWarrior від Environmental Tillage Systems. Наявність кількох баків дає змогу вносити зразу декілька продуктів, також агрегат дає можливість змінювати норму висіву. Сівбу проводять зі швидкістю 9,7-13 км/год.

«Ґрунт підкидається за допомогою лез 3 сошників. Потім добрива видуваються у ґрунт і опиняються на глибині близько 17,8 см, в зоні на ширині 10,16 см. При цьому ґрунт перемішується разом із рештками. Ми провели багато випробувань перед тим як зупинились на такій технології. Завдяки їй змогли знизити використання добрив на 40% і при цьому не втратити у врожайності», — наголошує Девід Хула.

Управління ризиками

На фермі вирощують гібриди з періодом вегетації 99 та 120 днів. Таким чином розподіляють ризики, тому що не все вирощується на зрошенні. Кукурудзу збирають з вологістю 28-29% і підсушують. Збирають її раніше, бо в регіоні в цей період бувають урагани.

«Ми не знаємо, коли буде погода. Чи буде спекотно, посушливо під час запилення, а можливо — дощі. Тому важливо розподіляти ризики», — каже пан Девід.

За його словами, ще один спосіб управляти ризиками — використання 16-рядної кукурудзяної сівалки. Нею сіють зразу 8 рядів одного гібрида і 8 рядів іншого. Так роблять у всіх посівах, крім тих випадків, коли беруть участь у конкурсах на високу врожайність. Тобі сіють нею лише один гібрид.

«Ми застосовуємо таку технологію висіву двох різних гібридів з різним ФАО кукурудзи разом, бо вони мають різні терміни цвітіння. Таким чином можна продовжити період запилення на 6-7 днів. Відповідно більше шансів, що в разі припадання спеки чи дощу на певний період, все-таки залишаться дні й кращих умов для запилення», — пояснив фермер.

Також Девід Хула приділяє увагу моніторингу полів щодо дружності сходів. Адже вважає, що вже на тому етапі можна зрозуміти потенціал посівів і відповідно далі до цього поля застосовувати технології. Якщо сходи дружні, то в них можна вкладатись, зокрема й відповідними дозами добрив. Якщо ж сходи слабкі й нерівномірні, то не варто їх «витягувати» на якісь максимальні результати.

Сам він проводить такий моніторинг за допомогою прапорців різного кольору. Першими бере прапорці червоного кольору. Виходить у поле і на певній ділянці 0,01х0,01 акра шукає перші проростки (шильця). Біля кожного ставить червоний прапорець. Якщо густота посіву, скажімо, 32 тис. насінин/акр, то на такій ділянці, по ідеї, має бути 32 насінини, відповідно в ідеалі треба мати з собою 32 червоні прапорці, хоча, звісно вони усі практично ніколи не застосовуються. (32 тис. на акр це 85 тис. на га, тобто в нашому випадку на ділянку 10х10 м треба 85 прапорців — прим ред.). Записує дату, час і колір поставлених прапорців. І так кожні 12 годин (Девід робить це кілька днів поспіль о 6-7-й ранку й о 6-7-й вечора відповідно) біля нових проростків виставляються прапорці іншого кольору. Виходить наглядна картина, як проростають сходи.

Ще один елемент управління ризиками — густота стояння рослин. Вибір норми висіву має враховувати низку факторів. Передусім, яку врожайність ви хочете отримати, каже пан Девід. Вони орієнтуються на 8-10 бушелів зерна з кожної 1000 рослин. Тобто якщо посіяти 30 тис. насінин на акр, то й отримати 250-300 бушелів зерна з акра.

Ризики у виборі норм висіву полягають, зокрема, в погодних умовах.

«Якщо у вас надмірна густота посіву і мало сонця протягом року, то ви матимете проблеми. Якщо ж рік сонячний, але низька густота посіву, то матимете проблему з іншого боку. Знову ж таки, низька норма висіву зменшує кількість культурних рослин на площі, відповідно підвищується тиск бур’янів», — наголошує фермер.

Сам же він знижує ризики тим, що висіває кукурудзу смугами з різними нормами висіву. За його словами, диференційований посів не використовують, натомість застосовують прийом зі смугами. Роблять це різними способами — наприклад, висівають на всю ширину сівалки норму 28 тис. на акр (69 тис. насінин/га), ще одну смугу на 32 тис./акр (79 тис. насінин/га), а потім ще одну смугу на 36 тис./акр (89 тис. насінин/га). Або ж варіант — розділяють поле на три частини і на кожній висівають кукурудзу з різною густотою.

Так «заморочуються», бо ніхто не спрогнозує, чи буде упродовж вегетації достатньо сонячного світла та вологи, які, на думку пана Хули, є ключами до високої врожайності.

Друга частина за посиланням.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com