Олександр Астраханцев: Хочеться зробити більш вагомий вклад в захист України, в перемогу. Наразі він заключається в правильній підготовці

SuperAgronom.com: Розкажіть з чого починались ваша кар’єра в аграрному секторі України? 

Олександр Астраханцев: Якщо так здалеку починати, то в 1996 р. я закінчив Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю селекція та генетика сільськогосподарських рослин. Далі була аспірантура в Інституті рослинництва ім. Юр’єва також по тій самій спеціальності. А коли закінчив аспірантуру в 1999 р., були непрості часи для економіки України і місць в інституті не було, щоб там залишитись працювати. Мій науковий керівник так і сказав, щоб я шукав собі роботу за межами інституту. Так я потрапив на роботу до тоді, мабуть, найбільшого агрохолдингу України. Це було одне з господарств АФ Шахтар площею трохи більше 3 тис. га. Пропрацював рік і один сезон головним агрономом з кінця 99-го по жовтень 2000-го. Поля розміщувались якраз під Слов’янськом. Коли пізніше в 2014 році почалася війна, то дивився, як наші воїни висаджувалися на тих полях, які я засівав.

(ред. 2001-2003 рр.. — менеджер з продажу ЗЗР компанії «Агрохімальянс».

2005-2009 рр. — регіональний менеджер з продажу ЗЗР компанії «Сингента-Україна».

2010-2017 рр. — обіймав посаду менеджера по роботі з ключовими клієнтами країн СНД за напрямом засобів захисту рослин компанії Syngenta.

З 2017 р.— директор з маркетингу компанії «Лімагрейн Україна»).

Олександр Астраханцев, директор з маркетингу «Лімагрейн Україна»

SuperAgronom.com: Господарство зараз існує? Є якась інформація по ньому?

Олександр Астраханцев: Воно з 14-го року зникло. Але по факту і до 2014-го припинило існування. Все було розпродано різним власникам. Тому такого вже не було, як раніше, ще за моєї роботи. 

SuperAgronom.com: Яка була у вас мотивація полишити роботу та піти до лав ЗСУ? 

Олександр Астраханцев: Дуже проста мотивація була: бути, а не здаватися. Дуже багато людей, завдяки соцмережам в тому числі, живе уявним життям. Тобто зовні показує себе зовсім не такими, якими вони є. Досить легко здаватися патріотом, який робить все для перемоги: постити якісь патріотичні дописи в Facebook час від часу, надсилати якісь гроші на ЗСУ. На мою думку, цього абсолютно недостатньо. Я просто перестав би сам себе поважати як чоловіка, як людину, якби залишився зовсім осторонь. 

За кілька днів до широкомасштабного вторгнення, в понеділок, я пішов записуватись в тероборону. На жаль, оскільки в мене не було військової спеціальності, мене додали до списку і сказали, що зателефонують. Тоді це все закінчилось на етапі заповнення анкети. Після того, як вивіз свою родину в безпечне місце, постало питання про те, щоб якось готуватися до захисту України. 

Знайшлися однодумці, з якими ми почали займатися стрілковою підготовкою, за можливості фізичними навантаженнями. А коли з'явилася можливість потрапити в той підрозділ, в який я хотів, то пройшов співбесіду і вже 7 місяців в лавах ЗСУ. 

Читати по темі: Ігор Омельченко: Ми нація хліборобів і воїнів. Маємо повернути землю, на якій жили та працювали!

SuperAgronom.com: Яке у вас звання та який саме підрозіл? 

Олександр Астраханцев: Я солдат. Я не служив строкову службу, не було військової кафедри і, відповідно, не було військової спеціальності. Це новостворена 47 окрема механізована бригада Збройних сил України, яка готується до виконання завдань найближчим часом. Цілеспрямовано пішов сюди, коли збирався до ЗСУ. І не пожалкував. Зараз ми перебуваємо в тилу, але активно готуємось. 

SuperAgronom.com: Чи вірили ви в повномасштабну війну? 

Олександр Астраханцев: Я взагалі з родини істориків. В мене дідусь, бабуся і рідна тітка були викладачами історії. Тому історією я цікавився з дитинства, і першими книжками були підручники з історії. За майже 10 років після початку війни в 2014 році я також дуже багато читав, дізнався багато цікавого для себе. Те, чого раніше не знав про історію України, українсько-російські відносини в різні періоди. Тому скоріше так, вірив, що почнеться повномасштабна війна. Думав, що це питання часу.

SuperAgronom.com: Що було найважчим, коли мирну професію змінили на військову?

Олександр Астраханцев: Ну як вам сказати. У нас тут майже всі з мирних професій. Складно те, що мало що можна спрогнозувати, на відміну від бізнесу. Який теж швидко змінюється, але він планований. На жаль, тут дуже мало речей можна планувати заздалегідь. 20 з плюсом років в бізнесі привчили до середовища, яке може швидко змінюватися, до спілкування з великою кількістю людей. За великим рахунком складно було те, що далеко від родини. 

SuperAgronom.com: Чи є зараз у вашому оточенні аграрії? Розкажіть про свій підрозділ.

Олександр Астраханцев: Так щоб аграрії, то, мабуть, немає. Але є люди, дотичні до сільського господарства. Світ тісний, і є люди в моєму підрозділі, в кількатисячній бригаді, з якими в нас спільні знайомі. 

Тут досить багато добровольців. Тобто люди мотивовані і налаштовані на боротьбу, на війну за свою землю. Людина добровольцем зазвичай просто так не йде. Бувають, звісно, різні ситуації із серії «назло мамі відморожу вуха!», але таке дуже рідко. Переважно люди усвідомлено йдуть до війська, знають, навіщо це роблять і для чого. Практично у всіх є родини, діти. Вони знають, за що і за кого йдуть битися.

В нас люди дуже різних професій. Є з села, є багато з міста, які служили в правоохоронних органах або працювали в бізнесі. Але тут присутня злагодженість. Ми живемо і перебуваємо в незвичних умовах з досить серйозними обмеженнями. Якщо і буває щось, то стараємось домовлятись.

Олександр Астраханцев, солдат 47 окремої механізованої бригади ЗСУ

SuperAgronom.com: Як «живе» ваша робота з мирного життя? Плануєте повернутись на посаду після перемоги?

Олександр Астраханцев: Що стосується моєї посади директора з маркетингу і її функціональних обов'язків, то, наразі моя колега Оксана Іващенко виконує зараз обов'язки директора з маркетингу. І, наскільки я знаю, все нормально.

Щодо повернення після перемоги, то я не заглядаю, якщо чесно, так далеко. Хотілося б, в планах є. Я задоволений тим вибором, який я запропонував керівництву, коли рішення було прийнято. 

Важливо сказати і подякувати за підтримку моїм колегам, керівництву компанії в Україні та Європі за все, що було зроблено для мене та моєї родини. Ця підтримка була як всередні відділу маркетингу компанії Лімагрейн, так і в особі генерального директора Віктора Карбівського. Завдяки їм я зміг нормально служити і відчувати, що робота у моєму відділі не зупиняється, а рухається в потрібному напрямку. Окремо подяка колегам у Європі Онжею Токачу зі Словаччини та Мілені Мараковій з Чехії, які фактично стали членами нашої родини, прийняли нас в своїй родині, дуже сильно допомогли з облаштуванням моєї дружини і доньки в Європі. Я сподіваюсь, що після нашої перемоги буду мати можливість віддячити цим дуже достойним людям.

Дякую також керівництву компанії «Лімагрейн Європа», яка також взяла на себе певні зобов'язання щодо перебування моєї родини та родин колег в Європі. Всі ці моменти допомагали і допомагають нам відчувати себе більш впевнено в Україні.

Читати по темі: Михайло Якимчук: Я б хотів працювати агрономом на Сході в мирний час. Але зараз довелося воювати

SuperAgronom.com: Чи відчувається підтримка друзів, знайомих вже коли ви військовий?

Олександр Астраханцев: Так, звичайно. Я дуже вдячний всім друзям, знайомим, колегам, хто відгукнувся на наші потреби і, впевнений, ще не раз підтримає. Тим, хто бере участь у зборах на додаткові потреби, які я оголошував на сторінці Facebook. Так ми назбирали кошти на генератори, які стануть нам у пригоді. Один із партнерів нашої компанії дуже сильно допоміг нам з придбанням різного необхідного оснащення: лопати, кирки, молотки, принтери тощо, на дуже велику суму. Дякую, друже!

Окрема подяка Наталії Гордійчук з компанії «Агрітема» за дуже вагомий внесок у збір на Мавік 3Т.

Всім зараз непросто, але разом ми сила і перемога буде за нами. Я в цьому впевнений!

SuperAgronom.com: Чи звертаєте увагу на посіви, як агроном, коли приїжджаєте поля? Чи оцінюєте, критикуєте?

Олександр Астраханцев: Це вже професійне. Коли їдеш за кермом, мимоволі звертаєш увагу на поля, оцінюєш стан озимини, ріпаків. Дивишся: ага, тут кукурудзу не зібрали, тут соняшник.. Коли є можливість, можна і зупинитись, піти в поле подивитись ближче. Не можу критикувати, бо не знаю історії поля, попередників, ресурси господарства і т.д. 

Посіви пшениці

SuperAgronom.com: Що війна допомогла переосмислити вам особисто, і для бізнесу?

Олександр Астраханцев: Скажімо так, є два аспекти: перший аспект — це погляд з війська на цивільне життя, на цивільну роботу. Другий — з твого цивільного адміністративного досвіду, як менеджера, на військо.

Погляд з війська на цивільне життя поки що не можу коментувати. А от з цивільного життя на військове, то зайвий раз пересвідчився, що планування і контроль мають бути обов'язково присутні одночасно з мотивацією людей до проявлення ініціативи. 

Я на таких засадах і працював директором маркетингу. Завжди заохочував людей проявляти ініціативу, ніколи не відкидав сходу якісь ідеї. Можливо, навіть ті, що могли здаватися такими трохи «неадекватними».

Бачу, що сильною стороною українців є здатність бути високоадаптивними і неформатними, гнучкими. Можемо мислити нелінійно, і, відповідно, діяти також нелінійно. Людина може звикнути багато до чого: і спати в неопалюваних приміщеннях при низькій температурі, на підлозі, або не спати декілька діб під звуки пострілів.

Ми всі різні, в нас тут представники різних прошарків нашого суспільства, але можемо поладнати один з одним, незважаючи на якісь політичні вподобання, культурний рівень та життєвий досвід. Готові частіше слухати один одного, ніж не слухати.

SuperAgronom.com: Що хотіли б побажати своїм колегам-аграріям? 

Олександр Астраханцев: В першу чергу — це вірити в те, що в нас може бути класне і цікаве майбутнє, як України в цілому, так і українського народу. Потрібно налаштовувати себе на майбутню велику роботу. Я дуже хочу вірити в те, що такою великою кривавою ціною ми змінилися як нація, принаймні активна її частина. Рушієм всіх великих змін є активна меншість — це доведений факт. 

У перемозі я впевнений на 100%. Це питання часу, коли ми її здобудемо. І ось тут головне, щоб після перемоги наші люди не опустили розслаблено руки. Ті, хто допомагали в тилу, і ті, хто воювали. Щоб не було такої думки «От і все. Ми свою справу зробили, нехай тепер хтось інший робить». В таку пастку ми потрапили певною мірою після Помаранчевої революції, після Революції Гідності. Ця пастка не дала нам реалізувати свій потенціал, як країни та народу. Цього б хотілося уникнути. Сьогодні за нас ніхто нашу країну не відбудує. Ніякі іноземні інвестори, компанії. Це безперечно маємо зробити ми самі для себе, для своїх дітей та онуків.

 

SuperAgronom.com: До чого, на вашу думку, маємо бути готовими в майбутньому? 

Олександр Астраханцев: Треба бути готовими битися. Ми зараз не знаємо, на якому етапі закінчиться війна і чи остаточною перемогою. Але з огляду на те, який в нас ворог, то це може повторюватись знову і знову. Нехай не в таких масштабах, але маємо бути готовими. У жодному разі не можна недооцінювати ворога. 

Я вважаю, що і зброя має бути в кожній родині. Такий досвід мають багато країн. 

Козаки колись так жили: вирощували хліб, коли був мирний час. А коли мирний час закінчувався — бралися до зброї. 

SuperAgronom.com: Що ви зрозуміли про себе, коли стали воїном, і за той час, який в ЗСУ?

Олександр Астраханцев: Ну, по-перше, хотів би зазначити, що я поки що тільки солдат. Воїном стану після першого бойового хрещення. А поки головне, що я зрозумів: і в бізнесі, і в повсякденному житті для того, щоб досягнути усіх цілей, які ти собі поставив, завжди треба комунікувати з людьми. Не сподіватися, що тебе зрозуміють, якщо ти це не проговорив. Треба чітко озвучувати, що ти хочеш зробити і в які строки. Це, здавалося б, банальні речі, але вони працюють і допомагають бути більш ефективним. І я сподіваюся, що в майбутньому допоможуть зберегти і життя, і здоров'я нашого особового складу.

А друге: потрібно бути вірним собі, залишатися людиною за будь-яких обставин.

SuperAgronom.com: Дякую за мотивуючу розмову! Бережіть себе.

Яна Красновська, SuperAgronom.com