Збирання врожаю зернових: як мінімізувати втрати

Основними причинами втрат зерна при збиранні є:

• несвоєчасне визначення початку й тривалості періоду збирання тієї чи іншої культури;
• незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, яке викликає тривалі простої техніки;
• нерівна поверхня поля;
• загущені або зріджені посіви;
• засміченість поля;
• конструктивні недоліки машин або їхніх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань тощо.

Оптимальний термін і можлива гнучкість за збирання видів і сортів зернових залежать від терміну дозрівання, властивостей соломи, схильності до осипання, стійкості до хвороб і проростання, а також від чутливості зерен до механічного пошкодження. 

Пряме комбайнування на сьогодні є стандартною технологією збирання зернових. Його переваги: незалежність від погодних умов, більш висока якість обмолоту, менші витрати енергії і праці та менша собівартість продукції. 

Самохідні комбайни сучасного типу мають жатку, молотильний апарат, соломотряс у багатьох типах, очищувач і подрібнювач соломи.

Жатка зрізає стебла і транспортує їх до молотильного апарата. Рівномірне транспортування забезпечує мотовило з керованими пружинними зубами, яке обертається. Його частоту обертання і висоту регулюють під час роботи. Це забезпечує, за різної довжини стебел або колосків, які вилягли, безперервну, рівномірну подачу хлібної маси до транспортного шнеку. Як правило, частота обертання мотовила трохи вища від швидкості руху комбайна, що запобігає втраті вибитих із колосків зерен. Для якісного функціонування дуже важлива правильна установка стеблепідйомників щодо поверхні ґрунту. Висота ріжучого апарату також регулюється з пульта управління. 

Молотильний апарат складається з молотильного барабана (довжина —  1,2-1,7 м) із прикріпленими на ньому рифленими пасами різної форми і підбарабання, між якими зерна відокремлюються під дією ударів і тертя колосків. Більшість зерен падає через отвори решетовидного барабана і транспортується на очищувач. Частина зерна разом із рештками викидається через вихід підбарабання. Його можна відокремити від соломи тільки за допомогою соломотряса. Розрізняються тангенційні й осьові, або акcіально-роторні молотильні апарати. Більшість типів комбайнів мають тангенційний молотильний апарат. В осьових молотильних апаратів хлібна маса транспортується підбарабанням паралельно до осі барабана. Тоді як у тангенційних молотильних апаратів ця маса транспортується тільки один раз по зерновіддільній поверхні підбарабання, в осьових — до 8 разів. Зерновідділення підбарабанням досягається в останнього краще — 95-100%, у тангенційного молотильного апарата — 70-85%, тому в комбайнах з осьовим молотильним апаратом немає соломотрясів.

За вологих умов у комбайнів з осьовими молотильними апаратами відбувається відносно сильне зниження продуктивності. Регулювання молотильного апарата проводиться зміною частоти обертання молотильного барабана та відстані між барабаном і підбарабанням. Відстань повинна зменшуватися від входу до виходу. Коли менша відстань і вища частота обертання барабана, то краще намолотили зерна, та водночас зростає і його дроблення. Тому потрібне компромісне рішення за вибору частоти обертання барабана від 25-33 м/с. Що вологіша солома, то меншою має бути відстань між барабаном і підбарабанням, і вищою — частота обертання барабана.

Соломотряс у комбайнів із тангенційним молотильним апаратом в результаті багаторазового струшування відокремлює залишкове зерно від соломи й одночасно транспортує солому до кінця комбайна. Соломотряс складається з 4-8 клавішних хорд, поверхня яких ситовидна. За допомогою кривошипів вони вібрують. Солома при цьому транспортується до накопичувача або подрібнювача, а зерно та інші дрібні частинки через отвори соломотряса потрапляють на очищувач. Як більша поверхня соломотряса, то й краще відділення зерен. У сучасних комбайнах вона становить 1-1,5 м2/м ширини захвату комбайна. Відділення зерна залежить і від розпушування шару соломи на соломотрясі, на якому встановлені розпушувальні зуби. 

Очисна установка відокремлює полову, порожні колоски, уламки соломи й інші дрібні частинки від зерна. Вона складається з двох решіт (верхнє і нижнє жалюзійні решета загальною площею від 4 до 6,5 м2), за якими продувається вентилятором повітряний потік.

Прохід через верхнє решето регулюється так, що полова, уламки соломи й порожні колоски затримуються і повітряним потоком виносяться із задньої частини комбайна. Зерна та уламки колосків падають на нижнє решето. Воно регулюється, пропускаючи тільки зерна, які зерновим шнеком транспортуються в бункер. Усі обмолочені частини, які не виводяться повітряним потоком і не проходять через нижнє решето, падають в кінці решета на поворотний шнек. За правильного регулювання решіт і повітряного потоку туди потрапляють тільки необмолочені колоски або їхні частини. Поворотним елеватором вони переносяться в молотильний апарат. Занадто маленькі отвори в нижньому решеті ведуть до повторного молотіння зерна, у результаті зростає небезпека їхнього дроблення. При недостатньому потоці повітря поворотний елеватор перевантажується легкими частинками соломи і колосків, які можуть привести до засмічення системи .

Широкий вибір сільськогосподарської техніки

Купуй на Traktorist.ua

Соломоподрібнювач. Солому можна або укладати у валки, або подрібнювати в комбайні й розподіляти по полю. Ширина розкидання може становити дев'ять і більше метрів. Рівномірний розподіл соломи має особливе значення під час обробки  ґрунту і прямого посіву.

Продуктивність комбайнів і якість їхньої молотьби постійно підвищують удосконаленням молотильної, видільної та очисної систем.

Під час роботи комбайна розрізняють втрати до жнив, за обмолоту, за соломотрясом і при очищенні. 

Втрати під час молотіння можна оцінювати по необмолочених колосках за комбайном. Зерно, яке падає за комбайном, це втрати соломотряса або очисної установки. Щоби мінімізувати загальні втрати, необхідно враховувати  навіть незначні втрати при обмолоті. 

Сорти сучасної селекції з високим індексом врожайності дозволяють проводити пряме комбайнування з більшою продуктивністю по площі та зниженням втрат зерна до 1,5% і менше. Від стійкості сорту до вилягання сильно залежать втрати при збиранні. 

Для визначення втрат під час збирання поміщають перевірочну чашу розміром 1,0×0,25 м у стеблестій перед проходом комбайна. Комбайн їде далі, а коли чаша під ним перебуватиме між передніми й задніми колесами, її дістають і підраховують зерна, які там залишилися.

Втрати від недомолоту визначають по невимолочених колосках у валках соломи. Виймають із валка соломи 50 колосків, перевіряють на решту зерна і порівнюють результати з допустимими граничними параметрами. Такі вимірювання повторюють тричі.

Втрати за соломотрясом і під час очищення визначають за допомогою чаші, яку ставлять під падаючий валок соломи за комбайном. Солому витрушують над перевірочною чашею, підраховують наявне у ній зерно і порівнюють результати з доступними граничними параметрами. Вимірювання повторюють тричі.

Збереженню якості зерна, особливо пивоварного ячменю та призначеного для посіву, слід приділяти особливу увагу. Пошкодження зерен за обмолоту можуть бути: 

• макроскопічно помітні, такі, як поздовжнє або поперечне сколювання зерна, дроблення, розчавлення, вибиті або зламані зародки; 
• мікроскопічно помітні, такі, як тонкі тріщини в епідермісі, в зародку й ендоспермі. Пшениця більш чутлива до обмолоту, ніж ячмінь.

Схожість не можна визначити безпосередньо після молотьби, навіть якщо період спокою зерна вже завершений, оскільки пошкодження при збиранні стимулюють проростання зерна, такі визначення дають спотворені результати. Пізніше знижуються темпи проростання або навіть втрачається повністю здатність до проростання в окремій частині зерен. 

Під час прямого комбайнування дуже важливо правильно визначити оптимальний термін збирання. Доцільно починати огляд посівів, коли вони переходять у фазу жовтої або молочно-воскової стиглості. Саме в цій фазі можна побачити різницю в стиглості, яку пізніше вже не помітно. З дводенними інтервалами слід продовжувати спостереження. Залежно від стану посівів визначають черговість прибирання. 

Збиральній стиглості відповідають, в залежності від схильності сортів до ламкості колосків і осипання зерен, сортотипові терміни настання фаз повної стиглості зернових. 

Для оптимального обмолоту зернових необхідно керуватися наступними показниками: 

• вологість зерна —  не більш ніж 18%; 
• зерно повинно мати типове забарвлення і нормальну величину для даного виду, поверхня —  злегка зморшкувата; 
• зерно тверде і тріщить при надкушуванні; 
• зерна можна повністю вийняти з колосків, але вони ще настільки міцно сидять, що без застосування зовнішньої сили не випадають; 
• жовтий колір зрілої соломи переходить у брудно-сіре забарвлення; 
• вузли стеблестою бурого кольору і тверді; 
• солома ячменю легко ламається у верхній частині стебла;
• солома жита розпадається на дрібні частини при обертанні; 
• стебла пшениці часто легше ламаються у своїй основі. 

За правильного вибору терміну збирання втрати бувають мінімальними.

Для попереднього визначення ступеня зрілості та строку збирання, можна використовувати еозинову пробу. Для цього готують 1%-й розчин еозину. Вибирають 20 продуктивних стебел, зрізають їх на висоті 20-30 см від колоса і ставлять на 8-24 години в рідину. За ступенем забарвлення оцінюють попередній наступ збиральної стиглості. 

Якщо після необхідної експозиції відбулося фарбування більшості колосків, термін збирання даного посіву настане приблизно через 8-10 днів. Якщо відбулося фарбування стебел до основи колоса, то це означає, що в найближчі дні можливий пробний обмолот для точнішого визначення терміну збирання. У тому ж разі, коли навіть на стеблах немає червоного забарвлення, слід негайно розпочинати збирання.

Кліматичні та погодні умови мають вирішальний вплив на проведення збору урожаю. Збирання комбайнами слід організувати таким чином, щоби за можливості обійти технічну сушку. Фінансові витрати на сушку, як правило, значно вищі, ніж фінансова виручка при використанні комбайнів у неоптимальних умовах. Особливо слід врахувати вологість повітря, утворення  роси і перехід вологості на зерно. 

За вологості повітря 81-100% комбайнування не проводять, за 51-80% — оптимальні умови збирання врожаю, за 50-31% — можливе збирання при відповідній установці комбайна, 30% і нижче — збирання у щадному режимі з найвищою швидкістю руху комбайна.

Під час сильного утворення роси приріст вологості зерна може сягати до 3,3%, а за її відсутності — до 0,8%.

Різні яруси густоти стеблостою зернових висихають із різною швидкістю. Залежно від рельєфу поля вологість зерна сильно різниться навіть на відносно малій відстані, що також треба враховувати, беручи проби для визначення вологості та організовуючи роботу комбайнів.

Необхідно проводити контроль втрат перед збором врожаю. Особливо це стосується тих культур і їхніх сортів, які схильні до зламу колосків (озимий і ярий ячмінь), осипання зерна (овес, деякі ранні сорти озимої пшениці), вилягання (жито, озимий ячмінь) або до проростання (жито, тритикале). 

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Необхідно за 1-2 дні до початку збирання провести перевірку обмолоту для правильного прийняття рішення щодо використання комбайнів і організації роботи. При визначенні послідовності прибирання комбайнами слід виходити зі ступеня терміновості прибирання, на яку впливають збиральна площа, кількість комбайнів, небезпека втрат, погодні умови, терміновість подальших польових робіт і напрями використання зерна. Особливості окремих видів зернових слід враховувати під час збирання. 

 Озимий ячмінь — культура, яку важко збирати. Збирання комбайнами ускладнюється ламкістю колосків, схильністю до вилягання, коротким оптимальним терміном молотьби і жорсткими остюками. Посіви дозрівають, як правило, дуже нерівномірно. Початком строку збирання вважають стадію, коли ламкість класів ще слабка, остюки перебувають вже у зрілому стані, але ламаються тільки під час молотіння. 

Ярий ячмінь —  ідеальна культура для збирання комбайном. Строки збирання дозволяють реалізовувати велику продуктивність техніки. 

Пивоварний ячмінь вимагає повного дозрівання. Збирають його тоді, коли з'являються перші обламані колоски. Важлива щадна молотьба. 

Пшениця теж дуже добре придатна для однофазного комбайнового збирання. Дозрівання відбувається більш рівномірно, ніж у ячменю. 

Жито досить складно збирати комбайном. Жито збирається в останню чергу (після пшениці), та виникає проблема з осипанням. Також за неправильної регуляції росту та значних опадів жито може вилягати, що значно ускладнює збирання та веде до втрат врожаю та якості. При збиранні жита на силос передусім допускають помилку у визначенні оптимальної фази для скошування та її тривалості. Для отримання силосу високої якості маса повинна якнайменше лежати на полі, тому потрібно максимально швидко розкидати валок свіжоскошеної маси по полі, адже в перші 2 години втрачається найбільша кількість води з рослин. 

Тритикале за своєю придатності до комбайнового збирання схожий на жито.

Овес через свій короткий термін збирання, нерівномірне дозрівання соломи і велику схильність до падалиці також належить до зернових культур, які складно збирати. 

Частину інформації взято з «Зернові культури» під ред. Д. Шпаара.