Сірка: вплив на урожайність та наслідки дефіциту. Чому сірка потрібна вашому полю?

Крім того, лише правильне співвідношення азоту і сірки (N:S) гарантує високу ефективність засвоєння азоту, що споживається сільськогосподарськими рослинами.

Роль сірки у процесах життєдіяльності сільськогосподарських рослин

Сірка – це один з 13 елементів, необхідних для правильного росту та розвитку рослин. Роль сірки випливає з функцій цього елемента у формуванні ланцюга основних (метаболічних) процесів, що відбуваються в організмі рослин. Серед них особливе значення мають процеси, пов’язані з азотом, при яких сірка відповідає за: 

• відновлення нітратів;
• відновлення атмосферного азоту (N2);
• синтез білків (входить до складу незамінної амінокислоти метіонін, з якої починається синтез будь-якого білку у всіх еукаріотів);
• споживання та відновлення сульфатів.

Роль сірки у процесах життєдіяльності сільськогосподарських рослин має великий вплив на врожай та на якісні характеристики рослинних продуктів.  У сільському господарстві основним критерієм оцінки впливу мінерального компонента є збільшення врожайності і покращення якості врожаю. 

Позитивні наслідки впливу сірки проявляються, зокрема, у безпосередньому підвищенні врожайності внаслідок збільшення ефективності азоту в результаті процесів, які відповідають не лише за споживання і відновлення нітратів або атмосферного азоту, а й за засвоєння сульфатів із ґрунту.

Покращення якості врожаю:

• Збільшення вмісту жирів у насінні олійних рослин; олійні рослини потребують у декілька разів більше сірки, ніж зернові.
• Збільшення вмісту білків у насінні/зерні; для синтезу білків  обов’язково потрібні сірчані амінокислоти (цистеїн та метіонін).
• Покращення якості білків у зернах зернових; збільшення вмісту глютену та загальне поліпшення якості борошна для випікання; підвищення якості хлібобулочних виробів.
• Збільшення вмісту крохмалю у зернівках, що викликає зменшення вмісту загального азоту в зернах пивоварного ячменю.
• Збільшення вмісту крохмалю у бульбах картоплі, а також вмісту сахарози у коренеплодах цукрового буряка.
• Зменшення вмісту нітратів в овочевих культурах.
• Покращення вуглеводних процесів, що опосередковано спричиняє підвищення стійкості рослин до абіотичних стресів (занадто низька та занадто висока температура; дефіцит води).
• Збільшення синтезу механічних тканин, лігніну в організмі рослини; це сприяє підвищенню стійкості рослин до абіотичних стресів.
• Опосередкований вплив сірки та сірчаних метаболітів на патогенні фактори. 

Потреба сільськогосподарських культур у сірці

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Чутливість культур до удобрення сіркою

Відповідно до кількості сірки, яка споживається одиницею основного врожаю (насіння, зерна, бульби, коренеплоди), сільськогосподарські рослини діляться на три групи за низхідною послідовністю потреб: 

1. Дуже висока потреба (дуже чутливі) – 50-70 кг/га: ріпак і капустяні рослини.
2. Висока потреба (чутливі) – 25-40 кг/га: буряки (цукрові, кормові), картопля, помідори; метеликові кормові (люцерна, конюшина), метеликові кормові — стручкові, зернові колосові, кукурудза.
3. Середня – менше 20 кг/га: кормові зернові, трави.

Дефіцит сірки: ознаки, наслідки

Зовнішні ознаки дефіциту сірки у рослинах схожі на симптоми дефіциту азоту, оскільки за нестачі сірки більша частина азоту, що споживається, вимивається з ґрунту та не бере участі у фізіологічних процесах в рослинному організмі.

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

На різних культурах дефіцит сірки має такі візуальні ознаки:

• Соняшник. Молоде листя набуває білуватого або жовтуватого забарвлення, на листках спостерігається плямистий хлороз, часто листки починають відмирати. Ріст рослини гальмується, кошик та насіння формуються меншого розміру, інколи кошик взагалі не відкривається. Причинами можуть бути ґрунти з низьким вмістом сірки, погано керовані або піщані ґрунти.
• Цукрові буряки. Молоде листя набуває блідо-жовтуватого забарвлення, листки стають ламкими, на них з’являються ознаки некрозу (коричневі плями). Причини — кислі або погано аеровані (у тому числі і через переущільнення) ґрунти, низький вміст гумусу у ґрунті.
• Кукурудза. У фазі 4-5 листків кукурудза виглядає жовтуватою, причому найжовтішим буде листок, що виріс останнім. На молодому листі виникає знебарвлення ділянок поміж жилками, інколи пожовтіння розповсюджується на старіше листя, але часто воно залишається зеленим. Причинами дефіциту можуть бути ґрунти з низьким вмістом гумусу та ґрунти, схильні до залуження. За перших ознак дефіциту сірки рекомендується внести 25-50 кг/га сірчаних добрив у діючій речовини (норма підбирається залежно від ступеню нестачі). До того ж слід відрізняти ознаки дефіциту сірки від дефіциту магнію: якщо за нестачі сірки рослини виглядають рівномірно жовтуватими та прояви найбільш помітні на молодому листі, то за дефіциту магнію найбільше вражається старіше листя і з’являються білі цятки з червонуватою облямівкою.
• Пшениця. Нестача сірки спричиняє пожовтіння молодих листків, затримку росту стебел, пригнічення синтезу амінокислот, білків, формування хлоропластів. При дефіциті сірки листки спочатку стають світло-зеленими, потім жовтими з легким червоним відтінком. Нестача сірки проявляється спочатку на молодих листках та стеблах, на відміну від браку азоту. Стебла тоншають, дерев’яніють, стають ламкими і жорсткими.
• Ріпак. Пожовтіння молодих листків, затримка росту стебел, пригнічення синтезу амінокислот, білків, формування хлоропластів. При дефіциті сірки листки спочатку стають світло-зеленими, потім — жовтими з легким червоним відтінком. Нестача сірки проявляється спочатку на молодих листках та стеблах. Листки рослин видовжуються і стають вузькими.

Наслідками дефіциту сірки для усіх культур є зниження урожайності та значне погіршення якості врожаю: зменшення олійності соняшнику та ріпаку, зменшений вміст протеїну в зерні пшениці тощо. І зарадити цьому можна лише, якщо вносити правильне співвідношення азоту і сірки (N:S).

«Застосовували сірку у вигляді добрива сульфат амонію під передпосівну культивацію, і порівнювався він з аміачною селітрою, карбамідом і КАС. Такі досліди показали, що застосування добрив зі вмістом сірки збільшує врожайність і якість врожаю. Так, наприклад, різниця на ріпаку становила в середньому 15% за 3 роки випробувань. На сої виявлено більш інтенсивне утворення бульбочок. На пшениці відзначено підвищення клейковини на 1-2%», — каже В’ячеслав Здор, керівник ТОВ «Ташань».

Джерела сірки для сільськогосподарських рослин

За інформацією Інституту ґрунтознавства та біохімії імені О. Н. Соколовського, майже 70-80% орних земель в Україні мають дефіцит рухомої (мінеральної) сірки. У ґрунті більше 90% сірки перебуває у важкозасвоюваній для рослин формі та

 не може використовуватися культурами для живлення. Основними джерелами сірки для сільськогосподарських культур є добрива. Незначна кількість її надходить з атмосферними опадами. Кількість надходження — це дуже індивідуальний показник, і залежить від місця розташування полів. Зазвичай більше там, де є промислові зони. Але це не більше приблизно 5-10 кг/га на рік. Поки її вміст у повітрі внаслідок викидів промисловості та домашніх печей був високим, рослини не відчували нестачі сірки. Проте зараз атмосферні опади містять все менше сірки за рахунок зниження та закриття промислового виробництва і як наслідок зниження викидів в атмосферу.

Зниження надходження сірки в ґрунт з добривами пов'язано з тим, що дедалі більше зараз використовують азотних і фосфорних добрив, до складу яких цей елемент не входить (сечовина, аміачна селітра, амофос). Зазвичай як сірчані добрива використовують сульфат амонію (S - 24%), простий суперфосфат (S - 13%), сульфат магнію (S - 14%), сульфат калію (18%), гіпс (S -18,6%), фосфогіпс (S -22%).

З усіх перелічених видів сірчаних добрив  найефективнішим є сульфат амонію, оскільки він містить найбільший відсоток сірки, до того ж цей елемент живлення міститься у добриві в легкодоступній для рослин формі, що дозволяє засвоювати сірку вже в перший рік внесення.

«Перше, що стосується сірчаних продуктів, це те, що насправді є тільки два продукти: сульфатна сірка та елементарна сірка (S). Велика різниця в тому, як працюють ці два джерела: сульфатна сірка є єдиною формою сірки, яку рослина може використовувати відразу; елементарна сірка спрацьовує залежно від часу, температури й вологості, які необхідні, щоб перетворити її на сульфат. Сульфат амонію дуже ефективний. Він забезпечує азот і сірку в одному продукті, добре розчинний і зазвичай універсальний у застосуванні. Він успішно використовується для осіннього та весняного підживлення, під сівбу. Високий відсоток сірки майже відразу ж доступний для сільськогосподарських культур», — розповідає Том Вейр, агротехнічний спеціаліст та консультант з Йорктоні, Саскія (Канада).

До того ж, на відміну від інших азотних добрив, сульфат амонію не призводить до занітрачування ґрунтових вод і ґрунту, що важливо для навколишнього середовища. З економічного погляду це також гарний варіант, адже ціна сульфату амонію порівняно з іншими видами азотних добрив досить низька, при цьому застосовувати його можна практично під усі сільськогосподарські культури.

Найкращий варіант — гранульований сульфат амонію, який зручно вноситься, добре зберігається та може використовуватись у складі тукосумішей, оскільки не вступає в реакцію з іншими компонентами такої суміші.

Враховуючи ситуацію з імпортом добрив, коли його то дозволяють, то забороняють, то ведуть напівлегально (а відповідно, і дорожче для кінцевого споживача — аграрія), ще однією перевагою є те, що можна купити сульфат амонію українського виробництва. Наприклад, гранульований сульфат амонію за сучасними європейськими технологіями виробляє компанія «Українські мінеральні добрива», яка може забезпечити потребу аграріїв у обсягах 100 тис. т на рік.

Причиною недобору врожаю і втрат його якості, за даними аналізу, дедалі частіше виявляється дефіцит сірки. Якщо всім іншим елементам живлення приділяється достатня увага (навіть мікроелементам), то сірка практично завжди відсувається на другий план. Цю ситуацію потрібно змінювати, якщо агровиробники прагнуть отримувати сталі врожаї належної якості.

Олена Басанець, SuperAgronom.com