Фізичні та хімічні властивості: Температура плавлення 233-235 °C
Опис: Відносяться до гормонів рослин (фітогормонів). Стимулюють ріст і розвиток рослин, сприяють проростанню насіння. За хімічною природою — дітерпенові поліциклічні кислоти, які відносяться до карбонових кислот. Основною структурою гіберелінів вважають гіберелін ГК9; інші гібереліни розглядаються як його похідні. Відомо понад 100 гіберелінів. Головними місцями окремих стадій біосинтезу є меристематичні тканини (верхівка пагону, молоде листя, кінчик кореня, провідні тканини), а також зріле листя, де утворення гіберелінів регулюється фотоперіодом (довжиною дня) . Зазвичай світло активує утворення гіберелінів і підсилює чутливість до них тканин. Гібереліни і їх попередники транспортуються на далекі відстані пасивно з ксилемним і флоемним током. Гібереліни мають різноманітну фізіологічну дію . Вони стимулюють лінійний ріст стебла, активуючи як поділ клітин меристематичних зон, так і розтягнення клітин. Вони індукують утворення квітконосів і цвітіння у багатьох розеткових довгоденних рослин. Важливу роль гібереліни грають при формуванні плодів і насіння; крім цього, вони активують проростання насіння, бульб та цибулин. У багатьох однодомних і дводомних рослин гібереліни сприяють формуванню чоловічих квіток. Гібереліни затримують старіння листків у ряду рослин. На біохімічному рівні встановлена здатність гіберелінів індукувати експресію генів — амілази та інших ферментів в алейроновому шарі ендосперму при проростанні насіння злаків. Гібереліни широко використовують в практичних цілях, обробляючи рослини екзогенними гормонами або керуючи метаболізмом ендогенних гіберелінів. Дія багатьох ретардантів — речовин, сповільнюючих ріст рослин в довжину, заснована на блокуванні тих чи інших стадій біосинтезу гіберелінів в рослинах. Обробка гіберелінами сприяє отриманню партенокарпічних (безнасінних) плодів і стимулює їх зростання у винограду, цитрусових і груші. Гібереліни застосовують також для підвищення виходу волокна у льону та конопель, при виробництві солоду, для збільшення вегетативної маси кормових культур та інших цілей.
Згідно поширеній практиці, інструкції по застосуванню тієї чи іншої речовини розробляються відповідно до препаратів, що містять цю речовину.