Оглеєні ґрунти

1870

Оглеєні ґрунти — ґрунти, у яких є ознаки стійкого оглеєння та втрата структури, що погіршує їх родючість. Все це зумовлено неглибоким заляганням підґрунтових вод, які підтоплюють ґрунт знизу, або періодичним затоплюванням зверху. Періодично затоплювані ґрунти називають поверхнево оглеєними.

Оглеєння — це складний біохімічний відновний процес, який відбувається в анаеробних умовах за наявності органічних речовин і за участю анаеробних мікроорганізмів. Характеризується відновленням елементів зі змінною валентністю, руйнуванням первинних мінералів та синтезом вторинних мінералів типу алюмоферосилікатів, де залізо знаходиться в закисній формі.

Інтерактивна карта грунтів України

Спільними морфологічними ознаками глейових горизонтів є: в’язкість ґрунтової маси, її безструктурність, плямистість, домінування сизого, голубого, зеленкуватого забарвлення, наявність іржавих плям. При слабкому оглеєні ознаки його проявляються окремими плямами в ґрунтовій масі.

За способом оглеєння ґрунти поділяють на:

поверхнево-оглеєні (за рахунок застою на поверхні атмосферних вод), оглеєні верхні горизонти (НЕ, Е) і верхня частина ілювіального (І) горизонту. Оглеєння виражено у вигляді сизуватих, іржаво-вохристих плям.
ґрунтово-оглеєні (при високому рівні підґрунтових вод). У номенклатурі для скорочення термін «ґрунтово» опускають.

Види:

глейові (оглеєний весь профіль, HEgl+Egl+Igl+PI+P);
глеюваті (оглеєність не вище ілювіального (I) горизонту, профіль: HE+Igl+PIgl+Pgl);
глибоко-глеюваті (оглеєна нижня частина профілю: HE+E+I+PIgl+Pgl).

Властивості оглеєних ґрунтів істотно відрізняються від неоглеєних аналогів. Зокрема, в них значно зростає вміст гумусу (0,6–0,9%, у зв’язано-піщаних, 1,4–2,7% – в легкосуглинкових). Унаслідок анаеробіозису, який уповільнює трансформацію органічних решток утворюється грубий і кислий гумус (типу мор), що сприяє збільшенню кислотності (рНKCl 4,6–4,8), гідролітична кислотність становить 3,0–6,0 мг-екв/100г ґрунту, ступінь насиченості ґрунтів основами – 30–60%.

На Україні оглеєні грунти поширені на Поліссі та в Передкарпатті, а також у заплавах річок. Глейові грунти поліпшують зниженням рівня ґрунтових вод, а поверхнево оглеєні — відведенням з поверхні застійної води.