Геліофільність рослин

Геліофільність рослин — ставлення рослин до дії світла. Тому, рослини поділяють за вимогливістю до освітлення на три екологічні групи: геліофіти – світлолюбні, факультативні геліофіти – тіневитривалі та сціофіти – тіневі рослини.

Світлолюбні рослини, або геліофіти — це рослини, що потребують для свого розвитку багато світла й пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (наприклад, злакові). Для них характерний морфологічний світлоекологізм (сповільнений ріст пагонів, низькорослість, послаблення активності бруньок відновлення) та анатомічний світлоекологізм (листки стають твердими, шкірястими, інтенсивно зафарбованими, їхні клітини великі, хлоропласти дрібні, численні. Листки розміщені під кутом, мають ізолатеральну будову, а горизонтальні – мезофіл диференційований на губчасту та стовпчасту паренхіму, верхній епідерміс з товстою кутикулою. Для життєдіяльності світлолюбних видів корисне верхнє освітлення чи бокове разом з розсіяним.

До рослин, які вимагають повного освітлення відносяться: саксаули, акації, тамарикси, евкаліпти, верби біла і ламка, тополі біла та чорна, дуби корковий і пухнастий та ін. 

До рослин, які погано витримують невелике затінення відносяться: модрини, робінія звичайна, гледичія колюча, софора японська, тополі тремтяча та сіріюча, ліріодендрон тюльпановий, береза повисла, айлант найвищий, сосна звичайна та ін. 

Тіньолюбні рослини або сціофіти — це рослини, які вимагають для свого розвитку затінку, вони мешкають у чагарниковому та лісовому ценозі – плауни, хвощі, мохи, папороті.  Для них характерний морфологічний тіньоекологізм (інтенсивний ріст в довжину, всихання гілок нижніх ярусів, крона слабо розвинена) та анатомічний тіньоекологізм (листки мають одношаровий епідерміс, без кутикули, продихи у верхньому і нижньому епідермісі, клітини паренхіми великі з незначним числом хлоропластів). 

Світлолюбні малотіневитривалі деревні рослини: горіхи волоський і чорний, в’яз граболистий,  ясени, клен ясенелистий, дуби звичайний та скельний, вільха чорна,  сосни кримська та чорна, каштан їстівний та ін. 

Відносно тіневитривалі деревні рослини: дуб північний, сосни веймутові, клени гостролистий, польовий, татарський та явір, платан східний, катальпи, в’яз шорсткий, черешня, яблуня лісова та ін.

Тіньовитривалі рослини або факультативні геліофіти — це рослини,  що можуть переносити незначне і помірне затінення, проте, добре ростуть на освітлених ділянках. Для розвитку тіньовитривалих видів достатньо лише бокового чи розсіяного світла.Висока інтенсивність світла викликає у рослин важливі морфологічні зміни – прискорює розвиток та збільшує довжину коренів. Сонячне світло впливає на розвиток листків, галуження, розміри і форму крони, форму стовбура, величину приросту, якість деревини та насіння.

Тіневитривалі деревні рослини: в’яз гладкий, ялини звичайна та колюча, буки лісовий і східний, псевдотсуга Мензіса, секвоя вічнозелена, сосни кедрові, дзелькова граболиста, липи, граб звичайний, вільха сіра, жимолость татарська, гіркокаштан звичайний, ліщини, калини, бузини, глоди та ін. 

Дуже тіневитривалі деревні рослини: плющі, тис ягідний, ялиця біла, самшит вічнозелений та ін.