Поширена в Степу і Лісостепу аж до південної межі Полісся. За її чисельністю та шкодочинністю територію України можна поділити на дві зони: перша зона — постійної шкодочинності — охоплює Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, південні райони Кіровоградської області; друга зона — циклічної шкодочинності — північну частину Кіровоградської, Полтавську, Харківську, Черкаську, Київську, Сумську, Вінницьку, Чернівецьку та Закарпатську області.
Жук 12 – 16 мм завдовжки, смолисточорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки бурочервоні. Яйця розміром 2 – 2,5 мм, овальні, молочнобілі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1 – 1,2 мм, другого — 1,65 – 1,85, третього — 2,25 – 3,1 мм; довжина тіла — відповідно 5 – 12, 10 – 20, 18 – 28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темнобурі, черевце личинок I, II і в середині III віку сірозелене, личинок, що закінчують живлення, — біле, а перед заляльковуванням — кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.
Жуки й личинки цього виду - фiтофаги. У зернових культур, соняшника i дикоростучих злакiв вони з'їдають насiння, молодi пагони, насiння молочної i молочно-воскової стиглостi, у бурякiв - кореневу шийку, може також пошкоджувати проростаюче насiння соняшника. Личинки головним чином пошкоджують листя культурних (кукурудзи, пшеницi, ячменю, жита, вiвса, рису) та дикоростучих злакiв у весняний перiод. Вони знищують всю надземну частину рослини, в той час як мала жужелиця залишає неушкодженими по декiлька листкiв. маго весною пошкоджують проростаюче насiння, молодi пагони, а пiзнiше насiння колоскiв у фазу молочної, молочно-воскової та воскової стиглостi, а також вибивають насiння з колоскiв. У бурякiв пошкоджують кореневу шийку. Личинки, як правило, пошкоджують молодi листки культурних i дикоростучих злакiв весною.
Велике значення в зниженні чисельності хлібної жужелиці мають організаційногосподарські та агротехнічні заходи, насамперед дотримання сівозмін, зменшення частки стернових попередників під озиму пшеницю до 5 – 10 %, своєчасне й без втрат збирання врожаю, лущення стерні, обробіток ґрунту за системою напівпару, знищення падалиці, сівба у другій половині оптимальних строків. При розміщенні пшениці після стернових попередників за умов достатньої вологості ґрунту в шарі розміщення насіння (не вище 14 – 15 %) — ефективна таксація рослин шляхом обробки насіння інсектицидами. За наявності 2 – 3 личинок восени або навесні, 3 – 5 жуків на 1 м2 влітку в період колосіння застосовують обприскування інсектицидами (Базудин, Волатон 500, Діазинон, Нурел Д, Промет 400).
