Жук довжиною 13-16 мм, смоляно-чорний або темно-коричневий, знизу — бурий. Вусики, ротові органи і ноги буро-червоні. Передньоспинка однакової ширини з крилами, на 1/3 ширша за свою довжину. Надкрила опуклі з 9 глибокими повздовжніми смужками, розділеними цяткованими лініями. Ноги короткі й міцні. Гомілки передніх ніг до вершини розширені й вкриті рядами шипиків; на передверхівці вирізка. Яйця жовтувато-білі, овальні.
Личинки брудно-білі, голова й три грудних сегменти темно-бурі. Тіло видовжене, струнке, довжиною до 25 мм; ширина передньої спинки в 1,6 раза, а середніх етернітів черевця в 2-2,5 рази більші за довжину; черевце поступово звужується назад і закінчується двома відростками.
Лялечка вільна біла, з двома короткими шипиками біля анального отвору.
Цикл розвитку від яйця до дорослої комахи проходить в ґрунті за один рік. Зимують у ґрунті переважно личинки, рідше жуки. Навесні личинки починають живитися за температури +7-+8 °С і роблять це в середньому 5-7 тижнів, після чого заляльковуються. Розвиток шкідника на стадії лялечки триває 12-25 діб. Виходять жуки протягом травня-червня. Імагінальне живлення триває, залежно від зони, до кінця червня (Степ) або липня (Лісостеп), після чого жуки зариваються в ґрунт на глибину 25-40 см, де перебувають у стані діапаузи до кінця серпня — початку вересня.
Яйця відкладають із половини липня до кінця вересня в ґрунт на глибину 3-50 см. Основна маса жуків після відкладення яєць гине. Личинки відроджуються з половини вересня до початку жовтня. Після перезимівлі личинки відновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування, яке відбувається на глибині 20-70 см.
Шкідливість
Живляться жуки і личинки наземними частинами рослин. Основну шкоду посівам наносять личинки, які в своєму розвитку проходять три віки. У хлібних злаків жуки поїдають зерно. Один жук за сезон може пошкодити до 50-60 зерен. Личинки живляться сходами озимини, об'їдаючи листя, причому живлення триває навіть під сніговим покривом. Часто личинки затягують листя до нірок, у яких живуть, де й живляться ним.
У місцях підвищеної чисельності шкідника сходи зріджуються і з'являються лисини. Коли злакові сіяти після злакових, то чисельність шкідника та лисини внаслідок їх пошкодження збільшуються і навесні на озимих доводиться проводити підсіви або пересівати ярими культурами.
Першочерговим заходом є дотримання науково обгрунтованого чергування культур у сівозміні, де кількість повторних посівів озимини обмежено. Площі озимої пшениці по колосових попередниках не повинні перевищувати 15-20% загальної площі озимих.
Гарних результатів можна досягти при якісному та своєчасному збиранні врожаю зернових у стислі строки, видаленні з полів соломи й скиртуванні її без втрат, лущенні стерні з наступною оранкою на глибину 20-22 см, обробітку ґрунту за системою напівпару, триразовій культивації з боронуванням у період між оранкою й сівбою, знищенні падалиці.
Данадим, Мікс Дамаск, Драгун, Кінфос, Піринекс
Поширений y Степу та Лісостепу аж до південного Полісся, але зона масового розмноження — вся степова частина.
