Господарство на Київщині шукає альтернативу селітрі і тестує РКД

4 квітня 2026, 10:00 Олена Басанець

1710

Господарство на Київщині шукає альтернативу селітрі і тестує РКД

Фото: SuperAgronom.com

У ДП «Шевченківське» на Київщині вже стартувала весняна посівна, хоч і в непростих умовах. Фінансове навантаження виросло, а технологію потрібно витримувати. Провели перше підживлення озимої пшениці — традиційно аміачною селітрою, приблизно по 100 кг/га.

Про це Latifundist.com розповів керівник підприємства Олег Балагура.

«Наразі шукаємо альтернативу аміачній селітрі. Вирішили також вносити безводний аміак. Він теж суттєво подорожчав — фактично з 30 тис. до понад 50 тис. грн. Але є технологія і якщо хочеш триматися на нормальному рівні, потрібно вкладатися. Паралельно переобладнуємо сівалки під внесення рідких міндобрив. Ціни на традиційні NPK, карбамід і селітру дуже високі, тому шукаємо альтернативи. Рідкі добрива дають гарний ефект. І не тільки ми такі хитрі — це загальна тенденція. Уже цього сезону будемо сіяти основні культури з рідкими добривами — і ячмінь, і кукурудзу», — каже аграрій.

Україна сама виробляє значну частину рідких добрив, тому ціни більш стримані. До того ж підприємство працює з постачальниками більше п’яти років, вони йдуть назустріч, дають відтермінування платежів. Зараз головне — в оптимальні строки провести всі весняні роботи.

«З дизпаливом ситуація складна. Цього року вона була важкою навіть узимку. Витрати дизпалива були на рівні літніх, адже маємо чотири ферми. Закупили потужні генератори, щоб забезпечити стабільну роботу, тому взимку споживання пального було дуже високим. Але ми втримали виробництво, зберегли поголів’я і показники. Весну зустрічаємо з певним запасом пального, а далі будемо продавати кукурудзу, пшеницю, сою, цукровий буряк і купувати пальне», — розповів Олег Балагура.

Площі під соєю скорочувати не планують, оскільки соя для підприємства є стратегічною культурою, адже мають власне тваринництво. Вирощують тут і цукрові буряки.

«Минулого року врожайність у нас була близько 65 т/га. Хоча умови збирання були екстремальні — про це можна окремий фільм знімати. Техніку тягнули тракторами, люди працювали цілодобово в полі. Але ми жодного кагату не залишили в полі, все вивезли, буряк не замерз», — каже керівник ДП «Шевченківське».

Загалом, зазначає він, цукровий буряк культура прибуткова, хоч і витратна.

«Площа під цукровим буряком минулого року 130 га, врожайність — 65 т/га. Це приблизно 9 тис. т буряка. Ми здали його на завод, отримали вихід цукру — близько 80 кг з тонни. Тобто маємо приблизно 720 т цукру. Якщо брати ціну близько 2 грн за кг, то це приблизно 14 млн грн виручки. Тобто понад 100 тис. грн з гектара. Яка ще культура дасть таку реалізацію? Затратна частина в буряку не є критично більшою. Я завжди кажу: цукровий буряк — це культура «вищого пілотажу». Основний мінус не в затратах, а в ціні на цукор. І тут питання: в чому винен виробник? Ми ж не формуємо світову ціну», — зауважує Олег Балагура.