Як захистити ріпак від прихованохоботників в умовах обмеженого вибору діючих речовин інсектицидів

Зазначається, що для озимого ріпаку зареєстровано мало активних речовин для боротьби з прихованохоботниками, а домінування піретроїдів обмежує ротацію хімічних груп.

Серед зареєстрованих: ацетаміприд, циперметрин, дельтаметрин, флупірадіфурон, гамма-цигалотрин, тау-флювалінат, лямбда-цигалотрин, етофенпрокс та есфенвалерат.

«Важливо також зазначити, що окремі діючі речовини, перелічені тут, у багатьох випадках зареєстровані не для боротьби з усіма видами прихованохоботників. Насправді у нас є лише кілька д.р., серед яких переважають піретроїди короткої дії. Це обмежує не лише кількість речовин, але й діапазон хімічних груп», — зазначено в повідомленні.

Серед різних видів прихованохоботників найбільшу загрозу становить стебловий капустяний. Донедавна вони становили особливу загрозу на заході Польщі, але тепер не слід недооцінювати їхню присутність і на сході країни, де їх спостерігають дедалі більше.

Читати також: З ринку діючих речовин в ЄС буде вилучено циперметрин

Через обмежену кількість діючих речовин захист від стеблових прихованохоботників є дуже складним. Тривалий період, протягом якого ці шкідники можуть бути високоактивними, також ускладнює завдання. Залежно від погодних умов, вони часто з'являються вже в лютому та можуть становити загрозу протягом усього березня і навіть початку квітня — йдеться про цілий спектр прихованохоботників.

«Варто звернути особливу увагу на гібриди, які швидко відновлюють весняний ріст — там, найімовірніше, першими з'являться ці та подібні шкідники. Варто зазначити, що загроза з боку прихованохоботників також пов'язана з різними періодами та стадіями розвитку, в які вони з'являються на посівах. Однак у цей час — у лютому — особливу увагу слід приділити стебловому капустяному прихованохоботнику», — зазначають фахівці.

І звертають увагу, що цей шкідник може зробити свої перші «вилазки» на посіви вже після кількох теплих днів, коли ґрунт прогріється до 5-6°C (на глибині близько 10 см). Однак масові поширення відбуваються лише тоді, коли температура повітря досягає 10-12°C і є гарне сонячне освітлення. Стебловий капустяний прихованохоботник зимує в ґрунті та обирає найближчий посів для свого першого живлення. Зазвичай перші заходи здійснюються з того боку, де в попередньому сезоні вирощувався ріпак.

«Коли ми маємо справу з невеликою кількістю діючих речовин, призначених для боротьби з прихованохоботниками, моніторинг посівів стає ще важливішим. Не рекомендується проводити обробку «на око» або коли «обприскують сусіди». Хоча посилена захисна активність ваших колег може бути певним показником, оскільки вона чітко вказує на те, що «щось» відбувається на полі, ми чудово знаємо, що така емоційна гра не є найбажанішим підходом до захисту. Ключовим словом є саме «щось». У ситуаціях, коли поширення прихованохоботників є динамічним, часто навіть масовим, найчастіше трапляється, що всі посіви в певному місці щільно заселені цими шкідниками. Однак бувають і ситуації, коли заселення прихованохоботників нерівномірне, розподілене з часом. Проведення обробки, коли шкідник ще не вторгся на ваше поле, знижує її ефективність», — наголошують польські фахівці.

При цьому констатують, що ідеально підібрати час для обробки непросто. Хоча важливо почекати, поки жуки вже стануть видимими на посівах, щоб застосувати обробку, та все ж вкрай важливо передбачити найгірший сценарій — ситуацію, коли самки стеблових прихованохоботників починають відкладати яйця. Якщо обробку затримати, тобто виконати після того, як яйця вже відкладені, її ефективність сумнівна. Найбільшу загрозу становлять личинки.

«Личинки стеблового капустяного прихованохоботника вилуплюються через 11–20 днів після відкладання яєць. Протягом шести тижнів вони харчуються всередині стебла, завдаючи значної шкоди — підвищується ризик вилягання та прискореного дозрівання через порушення транспортування поживних речовин. Крім того, місця проколів, де були відкладені яйця, є потенційним джерелом інфекції. Якщо самкам дозволити почати відкладати яйця, то, окрім прямих втрат, що виникають через те, що личинки можуть харчуватися, також зростає тиск з боку патогенів», — підкреслюють польські фахівці.

Як зауважується в повідомленні, зазвичай немає перешкод для використання інсектицидів у поєднанні, наприклад, з фунгіцидами в баковій суміші. Це дуже поширена практика, але для підтримки ефективності порядок приготування бакової суміші має вирішальне значення.

Інсектициди слід додавати до належним чином підготовленого робочого розчину. Оптимальний pH для цієї групи препаратів знаходиться в діапазоні 4,5–6. Однак у бакових сумішах pH робочого розчину необхідно регулювати відповідно до всіх препаратів, що входять до складу суміші. Для фунгіцидів цей діапазон становить 5,5–6,5. Тому, якщо ці розчини використовуються разом, pH робочого розчину не повинен бути нижчим за 5,5, але й не вищим за 6. Це має вирішальне значення для ефективності обробки, а враховуючи дуже вузький пул активних інгредієнтів, спрямованих на боротьбу зі стебловими прихованохоботниками, це стає ще важливішим, як і робочі температури окремих препаратів, а точніше, діючих речовин (див. таблицю).

Олена Басанець, SuperAgronom.com