Мідь у живленні злакових культур — польські фахівці назвали фактори ефективності обробок

В таких умовах навесні певні елементи можуть бути відсутніми, тому гарним рішенням буде забезпечити їх позакореневим способом. Особливо там, де планується високий рівень азотних добрив, тобто на полях з інтенсивним вирощуванням, оскільки вони мають підвищений попит на мідь. А цей мікроелемент є одним із найважливіших для злаків. Варто зазначити, що зокрема пшениця, а також ячмінь і навіть овес дуже чутливі до дефіциту міді. Інша ситуація з житом і тритикале, які є менш чутливими культурами.

Зазначається, що мідь є елементом, який можна поповнити позакореневим внесенням. Однак терміни обробки залежать від того, вносили мікродобрива восени чи ні. У ситуації, коли їх не вносили, позакореневе підживлення ярої пшениці краще проводити раніше. Рекомендується використовувати відразу після початку вегетації або в T0 — окремо або в позакореневій суміші з карбамідом.

«У ситуації, коли таке підживлення вже проведено восени, не варто поспішати і його можна проводити до появи вузла кущення. Цього разу це здебільшого під час обробки, але Т1. Як правило, мідь слід вносити на зернових однокомпонентними препаратами від фази кущіння до фази BBCH 31. Не пізніше, оскільки внесення цього елементу на більш пізніх стадіях розвитку культури і, крім того, у високих концентраціях може стати фітотоксичним. Це у випадку однокомпонентного продукту, але коли добрива містять багато інших мікроелементів і серед них мідь, то термін може бути пізнішим, тобто після фази виходу в трубку», — зазначається в повідомленні.

Загалом мідь виконує цілу низку функцій для рослини. Передусім її наявність покращує використання рослинами азоту. Крім того, вона також відповідає за підвищення врожайності рослин, збільшення вмісту клейковини в зерні, а також маси тисячі зерен. Крім того, надходження цього елемента сприяє утворенню більшої кількості колосків. А ще чинить лімітуючий вплив на хвороботворні мікроорганізми, тобто має фітосанітарну дію. Це також впливає на ефективне поглинання, переміщення та переробку інших поживних речовин на врожай, а не лише вищезгаданого азоту. За вегетаційний період із зерновими культурами з ґрунту виноситься в середньому близько 70 г міді (Cu) на гектар. А сама вона малодоступна, залежна від вологості та вмісту органічних речовин. Мідь також блокується при рН ґрунту вище 7. Варто також знати, що для виробництва 1 тонни зерна (включаючи солому) зерновим культурам необхідно 8-9 г Cu.

Одним з найбільш характерних і помітних симптомів дефіциту міді є засохлі кінчики листя. Як правило, дефіцит цього мікроелемента проявляється хлорозом країв листків, їх побілінням і скручуванням. Це також може призвести до побіління колосся або так званих пустих колосків, тобто відсутність урожаю або утворення невеликої кількості зерен. Крім того, спостерігаються порушення лігніфікації клітинних стінок, що впливає на крихкість стебла, тобто його схильність до вилягання. Мідь погано переміщується в рослині, тому її нестача проявляється в’яненням і відмиранням наймолодших листків навіть незалежно від вологозабезпечення. Більше того, її дефіцит часто непомітний у період вегетації, і лише після огляду врожаю стає зрозуміло, що він виник.

Асортимент позакореневих добрив, що містять мідь, чималий. Вони поділяються на кілька груп залежно від того, в якому вигляді мідь надходить у складі добрив. Це можуть бути оксидна, сульфатна або хелатна форми.

«Остання вважається найшвидшою і  найбільш ефективною. Однак вона також має свої недоліки, пов’язані з досить вузьким погодним вікном, яке залежить від специфічних умов, які важко реалізувати на практиці, особливо ранньою весною. Це, зокрема, більш високі температури повітря, що перевищують + 10°C, а ще краще +15°C. У разі застосування мідного купоросу (це сульфатна форма) такої проблеми немає, оскільки його можна вносити за значно нижчих температур, тобто від +5°С, але що важливо — така температура має тривати кілька днів поспіль», — йдеться у повідомленні.

Щодо дози, то слід орієнтуватись на етикетку-інструкцію продукту, який використовується, наголошують польські фахівці. Але до фази виходу в трубку вона має бути на рівні 50-60 г/га. Якщо мідь вноситься пізніше, дозу слід відповідно зменшити, інакше вона може бути фітотоксичною. Крім того, варто враховувати, що в багатокомпонентних мікродобривах мідь міститься зазвичай в невеликих кількостях.

Варто також бути обережними при поєднанні засобів захисту рослин із позакореневими добривами, що містять мідь (як у формі хелатів, так і у вигляді мідного купоросу). Цей елемент входить до складу рослинних ферментів і тому впливає на апікальні меристеми, на які також діють як гербіциди, так і регулятори росту. Отже, при застосуванні бакової суміші таких продуктів може виникнути сильний синергізм.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій