Відтворення родючості ґрунту шляхом застосування правильних сівозмін — найдешевший і найбільш дієвий спосіб — науковець

На цьому наголошує доктор сільськогосподарських наук Олександр Демиденко, повідомляє Суспільне.

«Процес деградації нині зашкалює. Для того, щоб відтворити і припинити агрофізичну, агрохімічну деградацію, дегуміфікацію — потрібні великі кошти. Якщо землі закислені, треба їх вапнувати. Це зараз дорогий і дуже складний процес. Якщо порушені сівозміни, а це на сьогодні основний закон землеробства, він порушений. А відтворення родючості шляхом застосування сівозмін — це найдешевший, найбільш дієвий, найкращий спосіб починати цю боротьбу», — каже науковець.

Він підкреслює, що лише відтворений родючий ґрунт може протистояти посухам, може протистояти вітровій та водній ерозії й іншим проблемам. Коли розорюємо ґрунт, відбувається інтенсивна мінералізація органічної речовини. Особливо втрачаються лабільні, новоутворені форми гумусних речовин, які забезпечують нам відтворення структури водостійкості.

«Якщо взяти режим зволоження ґрунту, у нас зараз велика проблема із накопиченням вологи весною. Уявіть собі, ось в цьому році тільки, у нас за холодний період року випало 238 міліметрів вологи. Коли ми вимірювали її запас у лютому, у нас був достатній запас. На момент сівби відбувається випаровування фізичне, і ми втрачаємо, і виходимо на 155 міліметрів, 150, буває і менше. І от починається витрата цієї вологи. І закінчується це тим, що запасів вологи не вистачає. От в цьому році вистачило тільки на ярі й і озимі колосові. У нас є культури з довгим періодом вегетації — це соя, соняшник, кукурудза. Для них ґрунтової вологи вже не вистачило в цьому році та й попередніх роках. Для них тепер основним джерелом вологи є опади. Вдумайтесь, у липні 8 мм, у серпні 6 мм, за вересень теж 6 мм. Це в десятки разів менше, чим потрібно по нормі», — каже Олександр Демиденко.

Він додає, що займається аналізом структури посівних площ по області років за 40. Нині структура посівних площ так трансформувалася, що ярі колосові, такі як яра пшениця, ярий ячмінь, стали фактично нішевими. В основному зараз аграрії сіють кукурудзу, сою, соняшник та озиму пшеницю. А це великий ризик, бо згадані культури потребують значної кількості вологи під час вегетації, а її нестача, яка спостерігається останніми роками, призводить до втрати врожаїв.

Серед проблем для ґрунтів науковець називає і перекоси у внесенні міндобрив.

«Мінеральні добрива — це дуже дорого зараз, і у собівартості продукції вони можуть займати 70%. Тому їх вноситься дуже мало, особливо мало вноситься фосфорних добрив, калійних, і в основному робиться ставка на азотні добрива. Це аміачна селітра, але це солі сірчаної кислоти, і вони, за надмірного внесення, можуть підкислювати ґрунт, а підкислення буде приводити до дегуміфікації, може витісняти кальцій з поглинального комплексу, і починається та ж сама деградація. Тут треба все робити в міру, особливо коли ці добрива вносяться при поверхневому обробітку, їхня концентрація у верхньому шарі зростає, і при посушливих умовах це процес засолення. Вони не дають віддачу, і тоді люди не розуміють, в чому причина. Тобто є кінці в цьому процесі: дорого немає де взяти, а якщо купили, з розумом треба вносити», — наголосив Олександр Демиденко.

Читати також: Вплив мікробіологічних препаратів на живлення культур та родючість ґрунту: BTU і KERNEL поділилися результатами застосування біотехнологій

Він додав, що сьогодні деякі процеси в агровиробництві вже повертають у правильне русло. Поширюються системи мінімального обробітку ґрунту, оптимізується внесення мінеральних добрив тощо.

«Але ще й досі, як кажуть, не вироблена стратегія в цьому плані для того, щоб такими правильними підходами і нормами ведення землеробської науки зберігати і контролювати стан родючості. Як тільки настане такий момент, що людина взяла землю, приїхали і проконтролювали стан родючості. Приїхали через п'ять років, якщо воно погіршилось, ці всі показники попередили, приїхали через три роки, а якщо немає покращення, землю забирають, як це робиться в Європі і в Америці. Тому що земля — національне багатство, з нею гратися і знущатись не можна», — стверджує науковець.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Не пуд солі з'їсти: як покращити структуру ґрунту при осолонцюванні