Ми їх втрачаємо! Ґрунти України бідніють і деградують

Ґрунти України

Грунт займає особливе місце в економіці України. Наша країна має унікальний ґрунтовий покрив — понад 800 видів ґрунтів. Більше 60% площі зайнято чорноземами, які за своїми характеристиками поверхневого шару, властивостям, потенціалом родючості не мають собі рівних.

Особливості ґрунтового покриву території України:

•  різноманітність ґрунтів (800 типів ґрунтів), неоднорідність ґрунтів у межах макроареалів (полів, земельних ділянок);
•  унікальність ґрунтового покриву — понад 60% ґрунтів чорноземного типу ґрунтоутворення, що мають високий потенціал родючості (9% світових площ і 28% європейських площ);
• значне поширення малопродуктивних (піщані, еродовані, кислі, засолені, солонцеві), деградованих (до 10-12 млн га) і техногенно забруднених ґрунтів (до 20% від площі ріллі), які потребують проведення заходів з охорони і відтворення родючості ґрунтів;
• під впливом воєнних дій перебуває понад 15 млн га земель, де поширені процеси механічної, хімічної, фізичної, фізико-хімічної та біологічної деградації земель.

Для поліпшення ситуації необхідним є застосування комплексних заходів, зокрема застосування сапропелю, мулу та інших донних відкладень як джерела вуглецю, азоту, фосфору, калію, мікроелементів, і матеріалу для проведення робіт з рекультивації та структурної меліорації земель. В Україні впродовж останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства, як наслідок ґрунти втратили значну частину гумусу (до 20-30%). Найродючіші в світі чорноземи перетворилися на ґрунти із середнім рівнем родючості.

Читати також: Якість ґрунтів України та їх придатність для сільгоспвиробництва — результати агрохімічного обстеження

Невеликі дози внесення гною (менше 1 т/га) і мінеральних добрив (менше 100 кг/га д.р.) не забезпечують відтворення родючості ґрунтів, а баланс NPK є від’ємним. Врожаї останніх років — це переважно результат вичерпування природної родючості, результат збіднення потенційної її частини. Зберігати і надалі такий підхід до родючості ґрунтів неприпустимо, оскільки це призведе до подальшого загострення проблеми.

Пріоритетними напрямами охорони і раціонального використання земель (ґрунтів) є:

• призупинення зменшення вмісту гумусу, 
• підтримання його бездефіцитного балансу, 
• скорочення викидів СО2 з ґрунтів, 
• забезпечення ґрунтів поживними речовинами, 
• захист їх від ерозії і рекультивація земель, 
• порушених внаслідок воєнних дій, 
• з використанням як рекультиваційного матеріалу сапропелю, мулу та інших донних відкладень.

Загальна кількість водойм в Україні — більше 40 000, в них накопичено значні запаси мулу й інших донних відкладень, які потребують насамперед визначення їхніх хімічного та механічного складу.

За своєю природою мул та інші донні відкладення є активним біологічним компонентом з адсорбційними властивостями, у складі яких є вуглець, азот, фосфор, калій, мікроелементи, використання яких дозволяє впливати на стан земель і відтворювати родючість ґрунтів.

Ґрунтовий покрив України надзвичайно різноманітний. За матеріалами великомасштабних обстежень 1957-1961 рр., було виділено понад 800 видів ґрунтів, серед яких переважають чорноземи опідзолені, типові, звичайні та південні. Загальна їх частка перевищує 60%. Значно поширені також лучно-чорноземні і лучні ґрунти (7,2%), сірі лісові (6,3%), дерново-підзолисті і дернові опідзолені (6,0%), темно-сірі опідзолені (4,7%), темно-каштанові і каштанові солонцюваті (3,1%), торфові ґрунти (1,4%). Ґрунти дуже різноманітні за властивостями: вміст гумусу в орному шарі змінюється від 0,6-1,5% у дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах до 5,0-6,0% у чорноземах типових важкосуглинкових і легкоглинистих, запаси гумусу у профілі — від 30-60 т/га до 550-600 т/га, потужність гумусованого профілю — від 15-25 cм до 120-150 см і більше.

У цілому ґрунти України мають агроґрунтовий потенціал ефективної родючості для одержання понад 70 млн т зерна, але для його реалізації необхідно не допускати погіршення стану ґрунтового покриву. Ґрунти України досить добре вивчено, але це не стало на заваді інтенсивного розвитку процесів деградації. Біля третини орної території еродовано, втрачено 30% органічної речовини, майже всі орні ґрунти у підорному шарі ущільнені, помітно знижуються запаси поживних речовин, численні негаразди спостерігаються на меліорованих землях.

Карта ґрунтів

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України

Зниження родючості ґрунтів України

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнають згубного впливу водної ерозії та аридності схилів земель, становить 13,3 млн га (32%), у тому числі 10,6 млн га орних ґрунтів. У складі схилових ґрунтів налічується 4,5 млн га із середньо- та сильнозмитими та ксероморфними ґрунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт. Досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яругоутворення. Площа яруг становить 140,3 тис. га, а їх кількість перевищує 500 тис. Окремі яружно-балкові системи мають інтенсивність ерозії, що перевищує середні показники у 10-20 разів.

Процесам вітрової ерозії піддається понад 6 млн га ґрунтів, а в роки з пиловими бурями — до 20 млн га. На якісному стані ґрунтових ресурсів відбиваються також і інші негативні чинники (засоленість, солонцюватість, перезволоженість, надмірна аридність, яка дуже подібна до опустелювання тощо).

Читати також: Леонід Центило: Основна наша мета — повернення ґрунторесурсів

Інтенсивне сільськогосподарське використання ґрунтів призводить до зниження родючості через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, послаблення водопроникності й аераційної здатності з усіма негативними екологічними наслідками, що звідси випливають.

Останнім часом посилилися процеси деградації ґрунтового покриву, які зумовлені техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища становить забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, збудниками хвороб і нафтопродуктами.

В Україні впродовж останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу та поживних речовин, і ці процеси не припиняються. Невеликі дози внесення гною і мінеральних добрив не забезпечують відтворення родючості ґрунтів. Зберігати і надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми.

За результатами агрохімічного обстеження, ґрунти України мають, в основному, середній і підвищений вміст гумусу. Низький і дуже низький вміст гумусу мають ґрунти піщаного та супіщаного гранулометричного складу, які розповсюджені переважно в зоні Полісся. Особливо їх багато у Волинській (87%), Житомирській (61,4%), Чернігівській (47,1%) і Рівненській (44,9%) областях. Великі площі з низьким умістом гумусу є також у Львівській, Чернівецькій, Донецькій, Закарпатській та Київській областях. Ці ґрунти потребують першочергового застосування органічних добрив, збільшення посівних площ багаторічних трав та сидератів.

У зв’язку з відсутністю органічних добрив в аграрному виробництві Україні (з 2010 року — 0,5 т/га сівозмінної площі) особливого значення набувають сапропелі, донні відкладення, мул, виготовлені на їх основі органічні та органо-мінеральні добрива. Фосфатний режим ґрунтів України, в основному, несприятливий для одержання високих і сталих врожаїв.

Орні ґрунти потребують внесення органічних і мінеральних добрив для покращення фосфатного режиму ґрунту, бо дефіцит цього елементу спостерігається у ґрунтах усіх ґрунтово-кліматичних зон. Забезпеченість ґрунтів України калієм значно краща, ніж фосфором.

Читати також: Вплив мікробіологічних препаратів на живлення кукурудзи та родючість ґрунту — результати досліджень БТУ-ЦЕНТР і Кернел

Площі орних земель з низьким і середнім умістом обмінного калію становлять 30%. Переважно це ґрунти піщаного та супіщаного гранулометричного складу. Передусім поліпшення калійного режиму потребують дерново-підзолисті ґрунти Полісся й опідзолені ґрунти Лісостепу. Ґрунти південної частини Лісостепу і практично всі ґрунти Степу характеризуються підвищеним та високим умістом обмінного калію. Проте, дані агрохімічного обстеження свідчать, що площі з низьким і середнім умістом у ґрунтах рухомого фосфору та обмінного калію збільшуються, а площі ґрунтів з підвищеним та високим умістом фосфору та калію зменшуються.

Згідно з матеріалами агрохімічного обстеження ґрунтів, понад 40% орних ґрунтів потребують систематичного вапнування та гіпсування.

Таким чином, у структурі земельного фонду України значні площі займають ґрунти з незадовільними властивостями (малопродуктивні, деградовані та інші малородючі ґрунти). За даними наукових установ НААН (ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського, ННЦ «Інститут землеробства НААН»), площа деградованих і малородючих ґрунтів становить близько 10 млн га.

Річний економічний збиток через недобір урожаю від поширення деградації ґрунтів становить більше 40 млрд грн.

Деградація ґрунтів

Наведений перелік еколого-економічних проблем деградації ґрунтів є далеко не вичерпний, але дає уяву про негативні наслідки неефективного використання основного багатства країни — ґрунтового покриву. Таким чином, стан використання та охорони ґрунтових ресурсів характеризується як незадовільний і має тенденцію до погіршення.

Таблиця 1. Типи й поширення деградації ґрунтів в Україні

Таблиця 2. Малопродуктивні землі України

Порівняння орних ґрунтів із цілинними аналогами показує, що за останні 40-50 років найбільш характерними процесами є:

• дегуміфікація зі швидкістю 0,4-1,0 т/га на рік;
• зростання дефіцитного балансу рухомих поживних речовин, особливо азоту, фосфору і калію (32-64 кг/га на рік);
• ерозійне зменшення потужності верхнього шару ґрунту, що досягає декількох сантиметрів;
• забруднення ґрунтів.

Деградація ґрунтів в Україні підсилюється внаслідок недооцінювання реальної загрози, що формує це явище для сьогодення й особливо майбутніх поколінь, відсутності механізмів виконання законів про охорону ґрунтів, незбалансованого й науково необґрунтованого землекористування.

Читати також: Проблема деградації ґрунтів. Сучасний стан, ризики та способи подолання

Для подолання деградації потрібна переорієнтація всіх шарів суспільства, широка просвітницька діяльність, активна пропаганда знань, поступове формування нового ставлення до ґрунту. Сьогодні, коли функціонує ринок землі, не слід забувати про таку проблему, як деградація ґрунтів. Уведення земель у ринковий обіг не повинно супроводжуватися її підсиленням. В умовах воєнного стану ґрунтові ресурси зазнають масштабної руйнації, погіршення якості, посилення процесів деградації.

Виділяють такі види воєнної деградації:

• Механічна деградація ґрунтів (порушення морфологічної будови профілю ґрунтів; перемішування генетичних горизонтів, педотурбація; посилення неоднорідності ґрунту; поява в ґрунті невластивих включень — чужорідних тіл (осколків, снарядів, мін, ракет, патронів тощо); порушення ґрунтового покриву внаслідок розриву мін, бойових боєприпасів та утворення вирв, кратерів, ровів, ям, траншей; руйнування ґрунтового покриву та ін.);
• Ерозійна деградація ґрунтів (активізації ерозійних (водних і вітрових) ґрунтових процесів, провокування розвитку ерозії, зсувів);
• Фізична деградація ґрунтів (інтенсивне ущільнення внаслідок руху важкої військової техніки; знеструктурення внаслідок зменшення вмісту агрономічно цінних фракцій тощо);
• Хімічна деградація ґрунтів (втрати органічного вуглецю, зміни його якості, втрати поживних елементів; переміщення на поверхню горизонтів ґрунту, в яких акумулювалися водорозчинні солі, — засолення ґрунту; акумуляція важких металів, нафтопродуктів та інших небезпечних забруднювачів унаслідок вибухів боєприпасів; знищення важкої техніки або її переміщення із зони радіоактивного забруднення та ін.);
• Фізико-хімічна деградація ґрунтів (підкислення / підлуження ґрунту);
• Біологічна деградація ґрунтів (деградація через зміни або втрати в структурі ґрунтової біоти агрономічно корисних угруповань, зниження біохімічної активності ґрунту; біоіндикація хімічного забруднення ґрунтового середовища).

Актуальними є питання з розроблення заходів з поліпшення стану сільськогосподарських угідь, в т.ч. з рекультивації порушених під час воєнних дій. Одним із можливих заходів з відтворення родючості ґрунтів та рекультивації пошкоджених під час воєнних дій земель є використання місцевих сировинних ресурсів, зокрема мулу та інших донних відкладів з водойм рибогосподарського призначення.

Таблиця 3. Площі земель, що потребують застосування донних відкладень

У наступному матеріалі ми розповімо про властивості донних відкладень українських водойм, вміст у них поживних речовин та пропозиції науковців щодо використання їх як органічних добрив у сільському господарстві.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Віктор Філатов: Сидерати можуть зробити доступними для рослин поживні елементи як від 100-400 кг/га міндобрив

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій