Переваги та недоліки мульчі з пожнивних решток кукурудзи назвали польські фахівці

Про це повідомляє Farmer.pl.

Мульча одна зі складових ґрунтозахисного та регенеративного землеробства.  В їх основі лежить відмова від перевертання верхнього шару ґрунту під час оранки та скорочення операцій обробки ґрунту до необхідного мінімуму. Велика увага приділяється тому, щоб протягом року ґрунт не залишався незакритим — якщо він не вкритий культурою, то це завдання має виконати проміжний урожай або рослинні рештки після збирання попереднього врожаю. Таким чином, мульчування за своєю природою відноситься до обробки ґрунту без плуга.

«Мульчування в сільськогосподарській практиці можна розуміти двояко — з одного боку, як залишення певної маси рослинних решток на поверхні землі, що захищає ґрунт; з другого, як виконання обробок, які попередньо подрібнюють, вирівнюють і змішують рослинні рештки з ґрунтом. В останньому сенсі це буде процедура, яка підготує місце для обробітку та полегшить її виконання, але це не буде важливо з точки зору захисту ґрунту», — вважає проф. Томаш Пєхота з Університету природничих наук у Познані.

Щоб мульчування відповідало цілям ґрунтозахисного обробітку ґрунту, пожнивні рештки мають залишатися на полі принаймні до сівби культури-наступниці, яка потім візьме на себе функцію ґрунтового покриву під час свого росту і розвитку. За визначенням, при проведенні ґрунтозахисного обробітку 30% рослинних решток мають залишатися на поверхні (після того, як вже були проведені всі передбачені операції з обробітку ґрунту). Це той мінімум, який дасть змогу мульчуванню мати позитивний ефект, хоча чим більше його буде, тим краще для збереження ґрунту. Слід пам'ятати, що залишена на полі кількість мульчі буде повільно зникати через природні процеси розкладання.

У певному сенсі, післязбиральний обробіток починається вже під час збирання врожаю, тому, приймаючи рішення залишити мульчу з кукурудзяної соломи на місці, необхідно подбати про те, щоб залишки добре подрібнювалася в комбайні. За допомогою відповідної техніки — найкраще для цього підходять роторні жатки — можна дрібно подрібнити і рівномірно розподілити рослинну масу по поверхні поля та вкоротити стерню. Подальша процедура залежить від системи обробітку ґрунту, яка використовується в господарстві; при безплужному обробітку відбувається розпушування без перевертання ґрунту, тоді як при смуговому обробітку мульча тільки «згрібається» у вузьку смужку, куди буде покладено насіння. Також можливий варіант висіву наступної культури безпосередньо в пожнивні рештки, але для цього потрібне спеціальне обладнання (сівалка) для досягнення необхідного тиску сошника, який часто перевищує 150 кг.

Серед найважливіших переваг мульчі — її позитивний вплив на збереження вологи в ґрунті. Затінюючи ґрунт і захищаючи його від сонця, він зменшує втрати води через випаровування, а також знижує висушуючу дію вітру. Підраховано, що покриття ґрунту зменшує втрати води приблизно на 30-40 відсотків порівняно з голим ґрунтом. Крім того, рослинні рештки збагачують ґрунт органічними речовинами, які є основним гумусовим субстратом, що підвищує водоутримуючу здатність ґрунту.

Другою найважливішою функцією мульчі є захист від ерозії ґрунту, оскільки вона зменшує швидкість і силу вітру, а також захищає ґрунт від впливу сильних дощових крапель. Лише 20% пожнивних решток можуть зменшити ерозію вдвічі порівняно з непокритим полем. Менш часто використовуваною властивістю мульчі є її вплив на зменшення забур'яненості ґрунту. Товстий шар ґрунтового покриву обмежує доступ світла до насіння бур'янів, що пригнічує їх проростання або фізично пригнічує ріст сходів бур'янів, які гинуть під мульчею.

Рештки кукурудзи, завдяки своїй великій масі, дозволяють отримати значну вигоду від мульчування. У дослідженні міжнародної групи науковців (Янг та ін., 2020) продемонстровано особливо позитивний вплив мульчі з кукурудзяної соломи на розвиток озимої пшениці в посушливі роки. Пшениця, посіяна безпосередньо в кукурудзяну мульчу в умовах дефіциту опадів, сформувала на 42,4% більше колосків/га, ніж без мульчі, і дала більш ніж на 2 т/га вищу врожайність зерна. Площа кореневої системи пшениці, посіяної під мульчею, була на 32,9% більшою, ніж без мульчі, а ефективність використання води (визначена за індексом WUE) — на 15% вищою. У вологі роки перевага мульчування також була очевидною, хоча і менш вираженою.

Втім. залишення великої кількості кукурудзяної соломи як мульчі також може мати певні недоліки, особливо під час сівби наступної культури за технологією no-till. Мульча обмежує доступ сонячного світла до ґрунту, який унаслідок цього стає прохолоднішим, що може сповільнити появу сходів і часто призводить до затримки строків посіву. Високе співвідношення вуглецю до азоту в соломі може призвести до іммобілізації азоту. Слід також додати, що післяжнивні рештки часто є місцем зимівлі патогенних грибів і первинним джерелом інфекції, тому в системах землеробства, які передбачають залишення шару мульчі на поверхні поля, рослини-наступники перебувають в безпосередньому контакті зі збудниками хвороби. У випадках, коли господарство не має відповідного обладнання або польові умови ускладнюють його використання, насіння культури може бути ізольоване від ґрунту втисненою на дно борозни соломою. Насіння, позбавлене контакту з ґрунтом, не проросте, що призведе до зниження густоти стояння рослин.  

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас