Смугаста плямистість ячменю: ознаки, профілактика та методи боротьби

Головною перевагою озимого ячменю є його найбільша стійкість до весняної посухи серед зернових культур, що з часом має набувати дедалі більшого значення через потепління клімату та збільшення частоти періодів посухи. Ця стійкість підкріплюється, окрім нижчого рівня транспірації, раннім періодом дозрівання.

Переваг численні, зокрема високий потенціал врожайності, якого можна очікувати, вирощуючи продуктивні сорти. Також досить стабільний попит, в тому числі експортний, на вирощене зерно, як фуражне, так і пивоварної якості. Проте є й недоліки. Перш за все, озимий ячмінь має найнижчу зимостійкість серед усіх озимих зернових культур. Ще одним недоліком є ​​необхідність включення до процесу вирощування осінньої обробки інсектицидами проти попелиць, які є переносниками вірусу жовтої карликовості ячменю. Також є певна проблема з хворобами ячменю, найбільш підступною з яких є смугаста плямистість листя.

Смугаста плямистість ячменю: знайомство з хворобою

Смугаста плямистість, вона ж смугастість листя ячменю або смугастий гельмінтоспоріоз (Barley Stripe) є грибковою хворобою, що викликається збудником Pyrenophora graminea (Died) Ito et Kirib (анаморфа: Drechslera graminea (Rab. et Schlecht.) Shoem, (син. Helminthosporium gramineum Rabenh.).

Довідник хвороб

Довідник хвороб сільськогосподарських культур

Гриб формує конідіальне та сумчасте спороношення. Конідієносці неправильної форми, зубчасті, багатоклітинні, темного кольору, зібрані в пучки по 2–6 шт. Конідії циліндричні, буро-оливкові, з двома-шістьма перегородками, розміром 80–110×12–20 мкм. У період вегетації ячменю гриб поширюється конідіями.

У сприйнятливих до хвороби сортів ячменю грибниця патогена розвивається дифузно, інтенсивно поширюється по провідних пучках і часто досягає меристематичних тканин, уражує молоде насіння, резервується переважно в районі зародка. При проростанні зараженого насіння грибниця із підсім'ядольного коліна проникає в провідну судинну систему проростка, пригнічує його ріст і розвиток, часто уражені проростки відмирають. Уражені рослини не виколошуються і не формують зерна.

У стійких сортів ячменю дифузний розвиток грибниці в провідній системі рослин не відбувається завдяки наявності міцної склеренхіми навколо судин.

На уражених рештках патоген формує сумчасте спороношення у вигляді перитеціїв. Найбільш інтенсивне формування цієї стадії відбувається на рослинах, коли ячмінь використовують як покривну культуру багаторічних трав.

Окрім ячменю збудник уражує пшеницю, жито, овес, деякі дикорослі злаки. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на полях ранніх строків сівби озимого ячменю і особливо у вологі роки. Ступінь розвитку хвороби на рослинах залежить від патогенності штаму, глибини проникнення грибниці в насіння, сортових особливостей, від ґрунтових і екологічних умов.

Читати також: Вирощування ячменю — особливості технології

Симптоми хвороби спостерігаються від появи сходів до дозрівання. Найбільш характерні — після колосіння. На листі молодих рослин між жилками формуються плями світло-жовтого кольору. Згодом вони подовжуються, темніють до темно-коричневого кольору з вузькою пурпуровою облямівкою та розриваються по довжині на 2-3 смужки. За вологої погоди плями покриваються темним, оливково-бурим спороутворюючим нальотом. Уражене листя в результаті усихає, а рослини не колосяться або дають стерильний колос.

Особливо сильно смугаста плямистість проявляється у фазу цвітіння та наливу зерна. Інфіковані спорами в цей період рослини дають буре зерно, яке змінило колір повністю або лише в області зародка.

Смугаста плямистість листя ячменю — це серйозна хвороба як озимого, так і ярого ячменю, яка може призвести до втрати  40% врожаю. Хвороба є однією з найбільш шкодочинних для культури і за певних умов (наприклад, на півдні України) може призвести до втрати 100% посівів озимих. Від перших проявів патогену і до почорніння всього посіву проходить всього 7-10 днів.

Смугаста плямистість: особливості та диференціація від інших хвороб

Під час діагностики хвороби, особливо на початкових стадіях розвитку листя, її можна сплутати з сітчастою плямистістю ячменю та темно-бурою плямистістю листя. Симптоми майже не відрізняються, але принципова відмінність у біології розвитку та методах боротьби зі збудниками цих хвороб полягає в тому, що сітчасту плямистість можна контролювати за допомогою обробок фунгіцидами по вегетації, тоді як смугасту плямистість листя ячменю можна контролювати лише за допомогою протруйників.

Джерелом інфекції смугастості листя ячменю є насіннєвий матеріал. З зерна міцелій системно проростає в молоду рослину. Зараження проростків значною мірою залежить від температури та вологості ґрунту. Температура від 8°C до 10°C під час проростання зерна сприяє інфекції. Грибок проростає в тканини листя та викликає їх руйнування. На зараженому листі конідіальні стебла ростуть поодинці або групами, на яких утворюються конідії.

Спори конідій не здатні заразити листя сусідніх рослин. Проте в подальшому вони вітром переносяться до колосків здорових рослин. Вони проростають між маточкою та листям, а потім міцеліальні гіфи проникають крізь плодово-насіннєву оболонку зернятка, що розвивається. Заражені зернятка розвиваються нормально, але, на жаль, вони є джерелом інфекції наступного року, після висіву такого зерна. Висока вологість повітря під час колосіння та цвітіння сприяє спороношенню грибків та інфікуванню насіння.

Стадія сумчастого спороношення рідко утворюється на стерні та не відіграє значної ролі в циклі розвитку грибка. Фактори, що підвищують ризик захворювання, включають:

•         використання зараженого насіння,
•         вибір сортів, схильних до інфекції,
•         загущення посівів,
•         надмірне удобрення азотом.

Як відрізнити смугастість листя ячменю від сітчастої плямистості? Симптоми цієї хвороби плутають з іншими хворобами листя, особливо сітчастою плямистістю на ранніх стадіях розвитку ячменю. Смугаста плямистість на стадії витягування стебла проявляється на листках (зазвичай на другому та третьому листках) у вигляді спочатку жовтих, потім коричневих, хлоротичних, довгих смуг між жилками. На плямах можуть з'являтися коричневі конідії грибка.

Зазвичай на листках з'являється кілька смуг (звідси смугастість). У місцях зміни кольору листки висихають і розщеплюються вздовж на вузькі смужки, що викликає так званий розрив листка. Листя поступово відмирає до або під час колосіння. Рослини нижчі та не формують колос, або утворюють стерильні колоски. Ці кінцеві симптоми та наслідки хвороби залежать від часу загибелі рослин. Повністю заражені рослини гинуть до розвитку зерна. Менш сильно заражені рослини проростають, а колоски деформуються та стають стерильними.

Читати також: Технологія вирощування пивоварного ячменю: особливості та нюанси

Сітчаста плямистість ячменю (з якою можна сплутати смугасту плямистість ячменю) спочатку проявляється у вигляді дрібних коричневих плям, що складаються з поперечних та поздовжніх коричневих некрозів, що утворюють «сітчастий» візерунок, і може з'являтися одночасно в кількох місцях на листку. Це типові симптоми цієї хвороби, хоча замість плям вона також може проявлятися у вигляді смуг (атипові симптоми).

Темно-бура плямистість (друга хвороба, з якою можна сплутати смугастість листя ячменю) проявляється у вигляді дрібних, коричневих, неправильної форми плям. Лист виглядає так, ніби його посипали меленим перцем, причому плями з часом зливаються.

Інтегрований захист ячменю від плямистостей

Стратегія і тактика захисту посівів ячменю від гельмінтоспоріозних плямистостей будуть ефективні, якщо аграрії враховуватимуть усі основні ризики, пов’язані, зокрема, з:

•         біоекологічними особливостями їхніх збудників;
•         джерелами первинної і вторинної інфекції;
•         погодними умовами вегетаційного періоду культури;
•         технологією її вирощування;
•         правильним вибором протруйника насіння та фунгіциду для проведення профілактичних обприскувань посівів.

Вирощування стійких сортів є одним з найефективніших, найбільш економічних та екологічно безпечних методів захисту. Оскільки популяція гриба вирізняється високою гетерогенністю за вірулентністю, то, з огляду на цю її властивість, потрібно приділяти належну увагу ротації сортів із різними генами стійкості. На стійких сортах, як правило, інкубаційний період хвороби подовжується, а спороношення патогенів уповільнюється і часто буває недорозвинутим. Імунних сортів ячменю до гельмінтоспоріозної плямистості не виявлено. Проте є сорти з високою толерантністю до смугастої плямистості.

Районовані сорти ячменю через декілька років з причини мінливості патогенів, як правило, втрачають ознаки стійкості проти хвороб. Тому виведення нових сортів, стійкіших, і періодична їхня заміна в господарствах мають важливе значення в профілактиці епіфітотій, збудники яких легко поширюються аерогенним шляхом.

Враховуючи особливості поширення збудників темно- бурої, смугастої, сітчастої плямистостей, септоріозу та піренофорозу, в кожному господарстві доцільно вирощувати не один, а декілька сортів пшениці та ячменю, які мають генетичні відмінності за ознаками стійкості. В таких умовах виникнення, розмноження і накопичення нових вірулентних рас патогенів буде відбуватися повільно, що дасть змогу пролонгувати строки заміни сортів.

Ефективним заходом проти хвороб є використання насіннєвого матеріалу з високими посівними якостями. Запобігання або максимально можливе обмеження його зараження чи заспорення збудниками темно-бурої, смугастої та сітчастої плямистостей, а також інших хвороб, ретельне післязбиральне очищення, сушіння та сортування насіння й доведення його до потрібних кондицій суттєво обмежують розвиток хвороби. Обов’язкове знезараження посівного матеріалу проводять із використанням фунгіцидів-протруйників.

Знищення падалиці ячменю та ретельне заорювання рослинних залишків мають вирішальне значення протягом усієї сівозміни. Також важливо дотримуватися розумного інтервалу між вирощуванням ячменю на одному полі та обмежувати частку зернових культур у сівозміні.

Велике значення у боротьбі зі смугастою плямистістю, а також іншими хворобами ячменю, мають терміни сівби. Ранні строки сівби озимого ячменю призводять не тільки до переростання рослин та зниження їхньої зимостійкості, а й до інтенсивного ураження рослин плямистостями та іншими хворобами. І навпаки — ранні строки сівби ярого ячменю удвічі-втричі знижують інтенсивність ураження рослин хворобами.

Читати також: Особливості вирощування озимого ячменю на півдні: досвід аграріїв Одещини

Численними дослідженнями доведено, що норми висіву й густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу ячменю і суттєво впливають на розвиток хвороб. Так, у разі загущення посівів створюються сприятливі умови для розвитку збудників темно-бурої плямистості, борошнистої роси, бурої іржі, піренофорозу. А от зріджені посіви сприяють інтенсивному ураженню рослин септоріозом.

Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів зернових колосових культур. Глибоке загортання насіння ячменю спричиняє ураження проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, у тому числі зумовлює розвиток смугастої плямистості.

Мистецтво живлення рослин

Все про живлення культур

Внесення збалансованих доз мінеральних добрив під час сівби та підживлення рослин макро- й мікроелементами суттєво підвищують стійкість ячменю проти темно-бурої, смугастої, сітчастої плямистостей та інших хвороб, що в кінцевому результаті дає можливість отримати високий і якісний урожай. Дози внесення мінеральних добрив повинні бути чітко диференційовані з урахуванням результатів агрохімічного аналізу ґрунту, попередника, кліматичних умов, біологічних особливостей сорту, що вирощується. Слід враховувати, що фосфорні туки, амонійний і амідний азот (замість нітратних форм) стимулюють ураження рослин збудником плямистості. Натомість фосфорні й калійні добрива — стримують розвиток хвороби. Внесення високих доз азоту сприяє розвитку не лише плямистостей, а й інтенсивному ураженню рослин борошнистою росою, іржастими та іншими хворобами.

Агрономічні заходи та протруювання насіння мають першорядне значення для зменшення тиску смугастої плямистості ячменю.  Найважливішим хімічним методом боротьби з хворобою є протруювання насіння. Якщо, виходячи з польових спостережень за останні роки, ми очікуємо проблем зі смугастою плямистістю ячменю, слід подбати про протруювання насіння відповідними фунгіцидними препаратами.

Ефективними для протруювання насіння ячменю будуть такі діючі речовини або їх комбінації:

•         азоксистробін + тебуконазол + флудіоксоніл
•         беноміл
•         дифеноконазол + флудіоксоніл
•         дифеноконазол + ципроконазол
•         дифеноконазол + металаксил-М
•         іпконазол + імазаліл
•         карбендазим
•         карбоксин + тирам
•         манкоцеб
•         протіоконазол + тебуконазол + флуопірам
•         седаксан + флудіоксоніл + тебуконазол
•         флуксапіроксад
•         флуоксастробін + протіоконазол + тебуконазол
•         флутріафол
•         флутріафол + тіабендазол
•         флутріафол + імазаліл + тіабендазол

Ефективним заходом захисту ячменю від плямистостей є проведення профілактичних обробок рослин фунгіцидами у фази виходу їх у трубку та цвітіння.

Агробізнес України 2024/2025

Інфографічний довідник

Завантажити

Олена Басанець, SuperAgronom.com