Що потрібно зробити до сівби сої: поради від Володимира Мірненка

Цього року зросла цікавість українських аграріїв до сої. Основних причин дві — ця культура може дати хороший врожай за обмеженого підживлення (а іноді й узагалі без добрив) та на сою можна знайти покупця в Україні (є потужності переробки, соєвий шрот споживає галузь тваринництва). Американці називають сою «культурою для лінивого фермера» через простоту її вирощування.

Однак є основні моменти, без яких хороший врожай сої неможливий. Перед тим, як вийти з сівалкою в поле, потрібно визначитися з кількома параметрами, а саме:

• глибина посіву,
• міжряддя,
• норма висіву,
• стартові добрива,
• інокуляція.

Стартові добрива

Європейські фермери часто стверджують, що соя не потребує добрив. Але тут варто додати один момент про європейську систему підживлення. Глибокий основний обробіток у них часто проводиться раз на сівозміну (3-5 років) і під основний обробіток вносяться фосфорні та калійні добрива з розрахунку потреби сівозміни. Тому, коли європейський фермер каже «без добрив», це слід розуміти, як «без азотного живлення».

Американці також часто практикують внесення калійних та фосфорних добрив під попередника сої (наприклад, під пшеницю) з розрахунку потреби і попередника, і сої. На ґрунтах з низькою ЄКО (не дає змоги утримувати велику кількість добрив) чи низьким рН (велика кількість фосфору стає недоступною) одноразове внесення великої кількості добрив є недоцільним. В таких випадках сої варто дати фосфор та калій з передпосівним обробітком чи в міжряддя при сівбі. Врожайність сої гарно реагує на фосфорне та калійне підживлення.

Азотом соя здатна забезпечити себе за рахунок симбіозу з бульбочковими бактеріями. Підживлення мінеральним азотом допустиме лише за ранніх посівів у слабо прогрітий ґрунт. Низькі температури будуть сповільнювати стартовий розвиток та відтерміновувати фіксацію атмосферного азоту. Щоб соя не голодувала на азот, у ґрунті має бути до 30 кг д.р./га сумарного N в мінеральній формі. Сюди належить азот, отриманий з мінералізації органічної речовини ґрунту, та азот із добрив.

У разі сівби в оптимально прогрітий ґрунт старт фіксації атмосферного азоту настає раніше й азотні добрива будуть зайвими. Фіксація атмосферного азоту — процес доволі енергомісткий і рослина утворює симбіоз з азотфіксуючими бактеріями лише у випадку відсутності доступного азоту в мінеральній формі.

Інокуляція

Американські та європейські дослідження свідчать, що за умови насичення сівозміни інокульованою соєю (вирощування принаймні раз на 5 років) утворюються ґрунтові аборигенні асоціації азотфіксуючих бактерій. Рекомендації американських аграрних дорадчих служб однозначні — якщо на даному полі останні 5 років вирощувалась соя з успішною інокуляцією, то повторна інокуляція зараз має мало шансів дати прибавку до врожайності. На полях, де соя не вирощувалась попередні 5 років, інокуляція дає відчутний економічний ефект. На нових для сої полях трішки вищий ефект дає інокулянт на базі торфу. Також варто інокулювати сою за умови, що від попереднього вирощування сої поле зазнало стресових умов (спека протягом довгого періоду чи перебування довгий час в перезволоженому стані). Високі температури чи відсутність доступу повітря можуть значно скоротити популяцію аборигенних бактерій. Для повторної інокуляції поля зазвичай використовують рідкий інокулянт завдяки зручності нанесення.

Bradyrhizobium japonicum — вид азотфіксуючих бактерій, що може вступати в симбіоз із соєю, має велику кількість штамів. Одні штами характеризуються високою здатністю до контамінування (утворення великої кількості бульбочок на кореневій системі), інші — утворюють великі бульбочки, треті — активно фіксують атмосферний азот. Різні виробники у своїх препаратах мають різні штами. Іншими словами: ні кількість, ні величина бульбочок не свідчать про ефективність фіксації азоту. За візуальними ознаками ми можемо визначити, чи зараження відбулося (наявність бульбочок) і чи фіксація азоту відбувається (червоний колір всередині бульбочок). Інтенсивність фіксації визначається в лабораторії.

Є інокулянти, що містять різні штами бактерій. Ідея в тому, що на конкретно взятому полі краще спрацює один з них. Такі препарати коштують дорожче (бо потребують високої концентрації кожного штаму), або, в угоду ціновій політиці, мають лише сумарну високу концентрацію. Останнє може зумовити низьку ефективність препарату. Такі препарати проходять перевірку на предмет відсутності конфлікту між різними штамами. Разом з тим, є дослідження що показують негативний вплив на врожайність при застосуванні двох різних препаратів на основі різних штамів. Це стосується як подвійної інокуляції (одночасне застосування рідких та торф’яних інокулянтів чи нанесення інокулянту на зерно та в рядок), так і інокуляції новим препаратом поля, де протягом попередніх 5 років вирощувалась соя з іншим штамом азотфіксуючої бактерії та збереглась популяція аборигенних бактерій.

Порада така: не допускайте появи на полі двох різних штамів азотфіксуючих бактерій, якщо тільки не доведено, що вони між собою не конфліктують. Попри біологічну перевагу препаратів на основі кількох штамів, їх економічна складова потребує перевірки.

Глибина сівби

На вибір глибини впливають такі фактори:

• Структура ґрунту

Під час проростання соя піднімає дві долі насінини через шар ґрунту вгору та перетворює їх на пару сім’ядоль. Щоб протиснути такий об'єм через товщу ґрунту, потрібно затратити багато енергії. Чим важчий, щільніший, вологіший ґрунт, тим важче через нього протиснутися. Тобто на важких ґрунтах глибину посіву сої зменшуємо до 3-4 см. За рахунок своєї щільності такі ґрунти мають багато капілярів і довго тримають вологу в посівному горизонті.

• Волога та капіляри

Для проростання насіння сої поглинає 150-180% вологи від своєї маси. Доступ до вологи — необхідна умова дружніх якісних сходів. На легких ґрунтах більше повітряних пор і волога швидше втрачається. Варто сіяти трішки глибше за горизонт вологи з розрахунком, щоб волога не встигла зникнути з глибини посіву до хорошого розвитку кореневої системи. На легких, піщаних ґрунтах глибину посіву сої можна збільшити до 4-5 см. За рахунок легкої структури псевдолисточкам легше пробитися назовні.

• Ґрунтовий гербіцид

Дощі можуть промивати ґрунтовий гербіцид на глибину 3-4 см. Не можна допустити контакту гербіциду з посівним матеріалом сої, тому, за умови використання ґрунтового гербіциду, висів має бути не мілкіше 4 см. З тієї ж причини потрібно слідкувати за якісним закриттям борозни при сівбі.

• Місце для розвитку бульбочкових бактерій

Бульбочкові бактерії можуть розвиватися на кореневій системі на глибині від глибини посіву і до 15 см (де ще є достатньо інтенсивний газообмін). Чим мілкіші посіви, тим більший об’єм кореневої системи придатний до симбіозу з бульбочковими бактеріями й активніша фіксація атмосферного азоту. Враховуючи трикутну форму розповсюдження кореневої системи, кожен сантиметр глибше оптимального посіву буде значно зменшувати доступний об’єм для заселення бульбочковими бактеріями.

• Можливості сівалки

За умови наявності доступної вологи неглибокі посіви показують себе у всьому краще. У верхніх 5 см ґрунт прогрівається раніше. Соя проростає швидше. Енергія насінини більше витрачається на формування наземної частини. Легше перехід від живлення сім’ядолями до автотрофного. Активніший розвиток на ранніх стадіях. Швидше закриття міжрядь. Менші втрати ґрунтової вологи. Вище точка кріплення нижнього боба.

Мілкі посіви всім кращі, окрім одного — незароблене насіння на поверхні поля (насіння на поверхні та на глибині до 1 см вважають незаробленим). Якщо глибина посіву не дотримується, то доводиться її збільшувати, щоб заробити все насіння.

Міжряддя обирають відповідно до групи стиглості (для цього сучасні сівалки мають системи, що перекривають певну кількість сошників у потрібній послідовності):

0000 та 000 — генетично не схильні гілкуватися, не потребують широкого міжряддя, формують високий врожай за рахунок більшої кількості рослин на одиниці площі. Зазвичай найвищий врожай дають при густоті стояння до обмолоту в 500-550 тис./га. Їх висівають з міжряддям, характерним для зернових.

00 та 0 — мають обмежену здатність до гілкування. Врожай формують з густоти стояння та активнішого гілкування. Для останнього потребують вільного простору в міжрядді. Максимальний врожай дають при густоті стояння до обмолоту в 450-500 тис./га. Їх висівають з міжряддям у два рази більшим за притаманне для зернових. Для цього на зернових сівалках глушать сошники через один.

І та ІІ — ще активніше гілкуються, а тому потребують більше простору в міжрядді (в три рази більше за міжряддя для зернових), а найвищий врожай дають при ще меншій густоті стояння до обмолоту (400-450 тис./га). Для цих груп стиглості можна розглядати сівбу як зерновими сівалками з перекриттям через сошник чи два, так і сівалками точного висіву з міжряддям 35 см. Обидва методи висіву будуть давати приблизно однаковий результат.

Норма висіву

Фактори, що впливають на вибір норми висіву:

• Рівень опадів у регіоні. В посушливих регіонах є сенс зменшити норму висіву та висіяти на мінімальне міжряддя. Менша кількість рослин буде означати меншу витрату вологи на формування вегетативної маси. Менше міжряддя означатиме швидке закриття доступу сонця до ґрунту та менші втрати вологи.
• Оптимальна густота стояння до обмолоту визначається особливостями групи стиглості та сорту. Чим більше сорт схильний до гілкування, тим меншою є оптимальна густота стояння до обмолоту. Генетичну схильність до гілкування можна як підтримати (достатню простору для гілкування, рівномірність розподілу площі живлення, швидкий стартовий розвиток до стадії третього трійчастого листа), так і пригнітити (збільшення конкуренції нерівномірним розподілом чи завищеною нормою висіву).
• Відсоток втрат рослин від появи сходів до обмолоту визначається стійкістю сорту до хвороб, якістю та вчасністю проведення заходів системи захисту. Зазвичай в межах 10%
• Польова схожість посівного матеріалу визначається чотирма факторами:

- якість посівного матеріалу,

- умови на полі (якість обробітків, температурний режим, наявність вологи),

- якість сівби,

- пошкодження сої при сівбі.

Не використовуйте шнеки під час завантаження сівалок. Механічні сівалки мають багато котушок з мілкими заглибленнями, що механічно пошкоджують сою у висівному апараті. Пневматичні мають одну чи дві котушки з глибокими комірками. У пневматичних сівалок пошкодження сої відбувається на шляху від висівного до сошників. Чим коротше цей шлях, тим краще. Проведіть дослідження власної сівалки на пошкодження сої (це може бути від 1 до 15%). Та скоригуйте норму висіву на цю цифру. Подбайте про чіткість дотримання глибини посіву.

Про налагоджену систему посіву буде свідчити польова схожість від 90%.

Урожай і якість обмолоту

Врожай сої формують три фактори:

• маса тисячі зернин,
• кількість зернин в бобі,
• кількість бобів на квадратному метрі.

Перші два фактори відносно сталі, та балансують одне одного. Якщо соя закладає мало зернин в бобі, то маса тисячі зростає і навпаки. А от кількість бобів на квадратному метрі — це дуже нестала величина, що сильно корелює із врожайністю сої. В свою чергу, кількість бобів на одиниці площі визначається оптимальним поєднанням двох обернено залежних величин — кількості рослин на м² та кількості бобів на рослині.

Зі збільшенням густоти рослин зменшується кількість бобів на рослині й навпаки. Завдання максимізації бобів на м² зводиться до вибору такої кількості рослин, щоб кількість бобів була максимальною. Для кожної групи стиглості сої це буде власна цифра. Чим менша група стиглості, тим менше бобів на рослині й потрібна більша кількість рослин.

Якісно виконаний посів може мінімізувати втрати обмолоту.

Однією з основних причин збільшення втрат під час обмолоту є низьке кріплення найнижчого боба на стеблі. Це не дає змоги жатці комбайна його підібрати. Висота кріплення найнижчого боба практично не залежить від сорту сої. Як можна завадити втратам обмолоту:

• якомога рівніший агрофон за сівалкою. Будь-які нерівності на полі змусять підняти жатку вище і втрати збільшаться;
• сівба у добре прогрітий ґрунт. Це активізує розвиток рослини на початкових стадіях і точка кріплення найнижчого боба піднімається.
• сівба зі стартовим фосфорно-калійним підживленням. Варто зважати не лише на сольовий індекс, а й на вміст хлору, що також негативно впливає на сою. Оптимально провести підживлення з осені. Якщо цього не було зроблено, то внести подалі від насінин — у міжряддя краще, ніж у рядок.
• сівба з меншим міжряддям. Це стимулює витягування рослини вгору та піднімає точку кріплення найнижчого боба. Міжряддя має відповідати групі стиглості, давати простір для гілкування. Не варто стимулювати витягування рослин збільшенням норми висіву. Зменшення врожаю через загущення значно більше, аніж зниження втрат обмолоту.

Підсумки коротко:

• Подбайте про якісну інокуляцію сої. Це забезпечить врожай дешевим атмосферним азотом (інокулянт та його внесення — це на порядок дешевше за азотні добрива).
• Оберіть глибину посіву, що відповідає умовам на вашому полі. Важливо щоб сівалка чітко дотримала цю глибину.
• Для груп стиглості, що вирощуються в Україні, краще підходить висів зерновими сівалками на міжряддя, притаманне пшениці (12,5-16,7 см), чи з перекриттям через сошник (25-33 см).
• Оберіть норму висіву відповідно до групи стиглості сої. Якісна сівба з точним дотриманням глибини має забезпечувати польову схожість від 90%.
• Якісний посів забезпечує швидкий стартовий розвиток рослин. Це не лише хороший фундамент для формування врожаю, а й фактор мінімізації втрат при обмолоті.

 Володимир Мірненко, бренд-менеджер «Пьоттінгер Україна»

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас